РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З УДОСКОНАЛЕННЯ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ГЕОГРАФІЇ ДО КРАЄЗНАВЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ВЕЛИКОГО МІСТА............................................................................................................
2.1. Структура і завдання педагогічного експерименту з підготовки майбутніх учителів географії до краєзнавчої діяльності в умовах великого міста...................................................................................
2.2. Розробка технології підготовки майбутніх учителів географії до краєзнавчої діяльності в умовах великого міста.............................
2.3. Результати дослідно-експериментальної роботи з підготовки майбутніх учителів географії до краєзнавчої діяльності у великому місті та їх аналіз...........................................................................
Висновки до другого розділу...............................................................................
ВИСНОВКИ............................................................................................................................
ЛІТЕРАТУРА.........................................................................................................................
ДОДАТКИ................................................................................................................................
13
13
13
34
48
48
55
67
84
89
89
118
135
163
167
172
196
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Географічне краєзнавство, яке має давні традиції, після здобуття Україною державної незалежності набуло у своєму розвитку нового якісного забарвлення. На сучасному етапі розвитку системи освіти краєзнавство у загальноосвітній та вищій школах є однією із актуальних проблем педагогічної науки і практики навчальних закладів. Указом Президента "Про заходи щодо підтримки краєзнавчого руху в Україні" (2001 р.) визначені основні завдання по відродженню системи краєзнавчої діяльності в державі. Важливість даної проблеми висуває перед вищими навчальними закладами вимоги формування готовності студентів до краєзнавчої діяльності, що потребує певних реформацій у теоретичній та методичній підготовці студентів у відповідності до Національної доктрини розвитку освіти в ХХІ столітті та Закону України "Про вищу освіту".
Питання психолого-педагогічної підготовки вчителів, формування їх творчої особистості та педагогічної майстерності є одним з центральних у психології та педагогіці вищої школи (Б. Г. Ананьєв, С. І. Архангельський, І. О. Архіпова, І. Ф. Іващенко, З. С. Левчук, В. А. Кан-Калик, Н. В. Кичук, Н. Л. Меншикова, Л. Л. Момот, О. Г. Мороз, С. О. Сисоєва, В. О. Сластьонін, Л. Г. Таланова). Окремі аспекти вдосконалення підготовки майбутнього вчителя і формування готовності до професійної педагогічної діяльності, зокрема рівня психолого-педагогічної компетентності, розкрито в роботах І.М. Богданової, М. Г. Вієвської, Л. В. Заремби, Л. В. Кондрашової, С. М. Корнієнко, Н. В. Кузьміної, А. Ф. Ліненко, В. М. Чайки, О. Г. Ярошенко, С. В. Яремчук.
Проблеми краєзнавства, краєзнавчої діяльності в загальноосвітній та вищий школі висвітлювали відомі радянські педагоги і географи (М. М. Баранський, О. С. Барков, Л. С. Берг, Т. П. Герасімова, А. В. Даринський, А. І. Дзенс-Литовський, П. В. Іванов, І. С. Матрусов, П. Ф. Молодкін, І.С. Сергєєв, К. Ф. Строєв, А. С. Хоптяр). В Україні питання національного краєзнавства, стрижневою частиною якого є географічне краєзнавство, розробляли М. Ю. Костриця, М. П. Крачило, В. П. Круль, В. В. Обозний, М. П. Откаленко, С. Л. Рудницький, В. С. Серебрій.
В останнє десятиріччя з'явилося чимало досліджень, в яких відображені різноманітні аспекти підготовки студентів (переважно географів) до краєзнавчої діяльності. За змістом досвід зазначених досліджень має широкий спектр напрямків: краєзнавча діяльність як засіб розвитку пізнавальних і творчих здібностей (І. І. Безкоровайний, І. І. Бондаренко, Г. О. Грішина, С. В. Захаров, О. В. Киричук, Б. Б. Коцун, В. Н. Ліцик, В. Г. Липанак, М. В. Соловей); модернізація краєзнавчої педагогічної освіти (С.В. Бабкова, А. В. Гудзевич, В. В. Загородній, Ю. Ф. Кобченко, Л. М. Корецький, Л. Ф. Мелько, Н. В. Муніч, В. В. Обозний, О. В. Плахотнік, О. В. Тімець, Г. Є. Уварова, В. М. Шумський); методи та методичні прийоми географічного краєзнавства (В. В. Бенедюк, Є. М. Зубащенко, І. П. Ковальчук, В. П. Корнєєв, П. О. Лярський, В. О. Редіна); роль краєзнавства у виховній роботі (Т. С. Вайда, О. Гевко, Н. В. Гнилуша, Т. Б. Заставецький, В. В. Матіяш, Т. М. Міщенко, Л. Б. Паламарчук, І. Н. Пілат).
Таким чином, підготовка висококваліфікованих спеціалістів-географів була й залишається одним із головних завдань, що стоять перед педагогічною і географічною науками у вищій школі.
Водночас, цілком очевидним є протиріччя між ускладненим соціальним замовленням, пов'язаним з проголошеним особистісно-орієнтованим підходом до підготовки педагогічних кадрів, і усталеною практикою, що віддзеркалює орієнтацію вчителя переважно на репродуктивний характер виконання професійних функцій; значний розрив між вимогами до педагогічного фахівця відповідного рівня підготовки та обсягом необхідних знань (краєзнавчих, музеєзнавчих, туристських тощо), які є недостатніми з огляду можливостей їх практичної реалізації в умовах великого міста; невміння чи навіть небажання багатьох з майбутніх кваліфікованих фахівців залучати на практиці краєзнавчий підхід до навчання школярів, здійснювати краєзнавчі дослідження спільно з учнями.
За останнє десятиріччя знову значно підвищився інтерес до питань територіального підходу на краєзнавчому рівні, яким присвячені дослідження Є. О. Зиля, М. Ю. Костриці, В. П. Круля, В. П. Максаковського, М. М. Паламарчука, О. М. Паламарчука.
Проблема краєзнавчого вивчення свого населеного пункту, в тому числі міста, знаходить відлуння в ідеях зарубіжних і вітчизняних мислителів і педагогів: О.М. Воронецького, Й.-Г. Песталоцці, Ж.-