РОЗДІЛ 2
ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СПЕЦИФІКИ ПІДГОТОВКИ ПАРАШУТИСТІВ
У цьому розділі описана організація проведення даного дослідження й обґрунтовані методи, що в ньому застосовувалися. Проведений також аналіз особливостей підготовки парашутистів, її психологічна складова й описана її специфіка.
2.1. Методи й організація дослідження
Рішення поставлених завдань припускало проведення емпіричного дослідження. Для його здійснення були запрошені спортсмени-парашутисти чоловічої статі у віці від 18 до 27 років. Ця група була розділена на дві підгрупи: починаючі (n=25) - ті, що мають спортивний стаж до 1 року, й досвідчені (n=25) зі стажем більше трьох років.
З метою з'ясування впливу мотивації стрибків з парашутом на психічні стани і якості особистості спортсменів-парашутистів порівнювали з воїнами-десантниками, у яких у програму спеціальної підготовки входить обов'язкове засвоєння стрибків з парашутом. Із цією метою була сформована друга група досліджуваних, що складалася з такої ж кількості воїнів-десантників чоловічої статі у віці 18-20 років. Підгрупа починаючих десантників складалася з 26 чоловік; це були особи, які зробили по 12-15 стрибків з парашутом, а друга група - досвідчені десантники, що виконали більше 45 стрибків з парашутом. Кількісно вона складалася з 24 чоловік.
Крім того, була сформована контрольна група (п=50), у яку ввійшли чоловіки у віці від 18 до 27 років, які займалися волейболом. Варто підкреслити, що досліджувані особи як експериментальних, так і контрольної груп, за даними медичного обстеження не мали нервово-психічних патологій, алкогольної або наркотичної залежності.
Експериментальною базою для спортсменів-парашутистів були Харківський спортивний парашутний клуб Олімпійського резерву й Харківський обласний центр парашутної підготовки.
Воїни-десантники досліджувалися безпосередньо на місці
дислокації їх військової частини. В теперішній час в Україні військовослужбовці, які відносились в минулому до повітрянодесантних військ і коротко називались десантниками, перейменовані у "військовослужбовців аеромобільних військ". Але враховуючи той факт, що дисертаційне дослідження з психології і читати його будуть фахівці - психологи, ми залишили добре відоме і зрозуміле всім поняття "десантник".
Для одержання емпіричних даних у нашій роботі застосовувалися наступні методи дослідження.
1. Методика багатофакторного дослідження особистості Р. Кеттелла (16 PF). Використання цієї методики дозволило одержати дані про індивідуально-психологічні особливості досліджених осіб. Вона дозволила з'ясувати, які якості й риси особистості характерні для людей, що здійснюють настільки незвичайний вид діяльності, небезпечний і складний, як стрибки з парашутом.
2. Уточнення й розширення уявлень про характерологічні
якості особистості парашутистів можливе було внаслідок використання Фрагбургського особистісного опитувальника (FPI).
3. Потенційні психологічні можливості осіб, що приходять у
парашутний спорт, а також воїнів-десантників ми визначали, застосовуючи
методику самооцінки психічної активації, інтересу, емоційного тонусу, напруги й комфортності.
4. Особливості мотивації до здійснення стрибків осіб, що прийшли в
парашутний спорт, визначали шляхом анкетування.
5. Діагностика мотиваційно-потребової сфери осіб, що стрибають із парашутом, здійснювалася за допомогою методики встановлення соціально-психологічних установок особистості О. Ф. Потьомкіної.
6. Специфічними в даному дослідженні й необхідними були
методики мотивації до успіху, мотивації до запобігання невдач Т. Елерса й
готовності до ризику Шуберта. Справа в тому, що ці три методики взаємозалежні, і, щоб зрозуміти рівень готовності людини до ризику, бажано визначити її мотивацію до успіху й мотивацію до запобігання невдач. А оскільки стрибки з парашутом - це завжди ризиковане заняття, то знати ступінь готовності до ризику, як у початківців, так і у досвідчених парашутистів, також вельми бажано.
7. Розуміючи, що тривожність є чинником, визначивши який можна зрозуміти наявність помилок у діяльності, особливо яка проходить у стресогенних умовах. Тому ми визнали за необхідне виявити різні види тривожності і ступінь її прояву в процесі придбання досвіду в стрибках з парашутом за допомогою методики Тейлора в адаптації Т. А. Немчинова..
8. Особливі умови здійснення діяльності в процесі стрибків з
парашутом вимагають від парашутистів високого рівня нервово-психічної стійкості. Саме її ми визначали, використовуючи із цією метою методику діагностики нервово-психічної стійкості, ризику дезадаптації в стресі "Прогноз", розроблену в Санкт-Петербурзькій військовій академії спеціально для відбору осіб, придатних для роботи в екстремальних ситуаціях.
9. Ставлення парашутистів до оточуючих, до їхніх складностей і лих
визначалося з використаннями методики діагностики рівня емпатичних здібностей В. В. Бойка.
10. Виявлення домінуючих інстинктів у парашутистів надавало можливість з'ясувати їхнє прагнення до певних станів і процесів. Це ми здійснювали, використовуючи методику В.Гарбузова.
З метою кількісного аналізу результатів, отриманих у дослідженні, й встановлення статистичних, об'єктивних закономірностей, були використані методи обробки кількісних даних у психології, запропоновані Є.Сидоренко. Математична обробка матеріалу проводилася з використанням ПЕВМ Pentium за стандартними програмами Microsoft Word і Excel (SPSS 8.0).
2.2. Аналіз системи підготовки парашутистів - початківців в Україні
У нашій країні підготовка парашутистів здійснюється за програмами, які визначають обсяг, зміст і порядок теоретичного й практичного навчання стрибкам з парашутом [113].
Найчастіше для стрибків з парашутом використовується льотний апарат АН-2, а для стрибків, особливо початківців парашутистів, застосовуються круглі, десантні парашути Д-5 серії 2, Д-6 серії 4 і З. На думку фахівців,