РОЗДІЛ 2
ОБҐРУНТУВАННЯ НОВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЩОДО ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИХ ЗАСАД АДМІНІСТРАТИВНОГО РЕФОРМУВАННЯ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
2.1. Ціннісні та інноваційні виміри адміністративної реформи в Україні крізь призму реалізації національних інтересів
Відмінність природничо-наукового та соціального головним чином полягає в тому, що соціальним звязкам притаманний ймовірнісний, неоднозначний, інколи завуальований характер. Зокрема, в соціальному пізнанні яскраво виокремлений цінніснийй, аксиологічний аспект обєкта дослідження, методів та способів, розуміння та використання отриманих знань мають індивідуальний зацікавлений характер особи, що досліджує. В соціальному пізнанні субєкт та обєкт інколи є ніби співпадаючими. Обєктом пізнання стає сама людина, соціум, а в цьому випадку дуже складно бути обєктивним... [269, с. 1819].
У процесі дослідження ціннісних та інноваційних вимірів адміністративної реформи в Україні суттєве значення під час прийняття управлінських рішень щодо адміністративного реформування мають аспекти, що пов'язані з очікуваною зміною моделі державного управління. До основних аспектів такого впливу дослідники відносять: ціннісний [92; 150], інноваційний [2], політичний, функціональний та мотиваційний, що набувають принципового значення при здійсненні адміністративної реформи (політичний аспект заслуговує на окреме ґрунтовне дослідження). Прийняття рішень здійснюється через спільні вірування і цінності, що формують у політичної еліти стійкий набір базових положень [270]. Стосовно інноваційного аспекту можна сказати, що він характеризує формування та реалізацію потенціалу нового в системі державного управління, використання як принципово нових, так і інноваційних підходів. Інноваційним виміром адміністративної реформи є правові, політичні, адміністративні, організаційні, економічні та інші механізми, інструменти і методи впливу на суспільні процеси, які пропонується запровадити (вдосконалити) для досягнення вищезазначених цілей у процесі реформування.
Вказані виміри дають змогу надати більшої цілеспрямованості та ефективності процесу стратегічного планування адміністративної реформи та розширити можливості адекватного реагування органів державної влади на виклики глобалізації й потреби суспільного розвитку.
Ключовим стратегічним завданням органів державної влади є своєчасне й ефективне розв'язання актуальних проблем розвитку суспільства і держави, запобігання або зниження наслідків негативних явищ, які накопичуються у взаємовідносинах влади та суспільства у тому числі шляхом проведення відповідних адміністративних реформ. При цьому в умовах інтенсифікації глобальних процесів сукупність та складність вказаних проблем має стійку тенденцію до збільшення.
Сказане підтверджує те, що 8090 роки й початок XXI століття в західних країнах та Російській Федерації пройшли під знаком адміністративних реформ, хоча їх інтенсивність та спрямованість проходили по різному. Як стверджують фахівці найбільш глибокого реформування зазнали системи управління у США та Великобританії, а меншою мірою було реформовано державний апарат в країнах Західної Європи [71; 266; 256].
Якщо говорити про інноваційних розвиток економіки, то як зазначають В.Александрова, М.Скрипниченко та Л.Федулова "Інноваційний розвиток економіки притаманний всім розвиненим країнам світу, який є одночасно і фактором, і результатом економічного піднесення країн. Його ефективність обумовлюється змістом відповілдних інноваційних напрямів, що задовольняють потреби динамічного розвитку економіки. Рівень ефективності використання інновацій залежить значною мірою від протиріч між потребами та можливостями їх впровадження" [2, с. 9].
Л.Федулова [2, с. 13] також говорить про те, що період 2007-2015 рр. має стати важливим етапом прискорення економічного та соціального розвитку України шляхом здійснення прогресивного характеру структурних перетворень в економіці, поглиблення її зовнішньої інтегрованості та значного поліпшення діяльності ринкових інститутів. Створення умов для ефективного і динамічного економічного зростання, що базується на інвестиціях, які забезпечують структурно-технологічну модернізацію вітчизняної економіки та стабільне підвищення добробуту стає головною стратегічною метою макроекономічної політики держави в середньо- та довгостроковій перспективі.
Нові концептуальні можливості для дослідження як процесів глобалізації, так і трансформаційних процесів у суспільстві відкриває системно-синергетична методологія. Використання системно-синергетичної методології дає змогу розглядати соціальне явище в умовах нестабільного суспільства, коли воно розвивається у відповідності з нелінійними законами розвитку [269, c. 6].
Деякі науковці вважають, що в процесі реформування виникає необхідність використання синергетичної позиції, що дозволяє зрозуміти відносність онтологічних основ класчної та в певному ступені некласичної науки, оскільки при синергетичному підході до реальності основий акцент робиться на становлення, динаміці. За використання вказаного вище підходу, система розглядається як сукупність когерентних процесів, що розвиваються, таких, що проявляються у часі у вигляді глобально стійких структур, що немають нічого спільного ні з рівновагою, ні з жорсткістю технологічних структур [36; 149; 269].
Для України потреба в проведенні адміністративної реформи набула особливої актуальності у листопаді 1995 року після її вступу до Ради Європи, бо Україна взяла на себе низку зобов'язань в сфері подальшої демократизації суспільних і державних інститутів.
На жаль, в Україні адміністративне реформування в силу як об'єктивних, так і суб'єктивних причин закінчилось без видимих результатів і реальних кроків щодо модернізації державного апарату. Як справедливо зазначає Х.Тіммерланн [208], сьогодні ще рано констатувати консолідацію заснованої на європейських цінностях демократії в Україні. Про це свідчить недостатня укоріненість вказаних цінностей серед населенн