РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ПИТАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА ГРОМАДСЬКИХ ОБ'ЄДНАНЬ В УКРАЇНІ
2.1. Громадянське суспільство як учасник механізму соціального партнерства з органами державної влади в України
Взявши за основу схему А.І.Комарової "Соціальне партнерство" [146, с.603], ми можемо представити систему НУО таким чином:
На сьогоднішній день існує чимало спроб визначити сутність громадянського суспільства і його компонентів. Проте будь-які визначення виявляються неповними або ситуативно-кон'юнктурними.
Спочатку термін громадянське суспільство (Civil society) використовувався для розмежування суспільства та держави. Тепер він став означенням організацій її інститутів соціального порядку, що відносно незалежні від держави і визначають форму своїх взаємин з державою. Держава ототожнюється з правовим та інституціональним апаратом; громадянське суспільство - моделі різних об'єднань (групи за інтересами, професійні союзи, організації з членством), постійні і тимчасові, що не завжди підлягають правовому врегулюванню.
Існує ще така спроба визначення громадянського суспільства: "Громадянське суспільство - це сукупність структур, за допомогою яких будь-яка людина може розпочати суспільно значущі дії поза участю держави". Тож постає питання: то на яких ідейних та матеріальних засадах може існувати громадянське суспільство? Чи обов'язково ідейно-духовним підґрунтям громадянського суспільства мають бути ліберальні ідеї та цінності? А як, власне кажучи, демократія безконфліктно може співіснувати з лібералізмом? Це питання здається надзвичайно важливим. З огляду на це, треба визнати за громадянським суспільством такі сутнісні риси, як сукупність індивідів", "неодержавлені суспільні відносини", "реалізація прав і свобод людини" тощо. Проте за аналізу феномена громадянського суспільства найобгрунтованішим буде наголошення на його інституціональній характеристиці.
Отже, дефініція, на наш погляд, громадянське суспільство - це сукупність сформованих на добровільних та самоврядних засадах у межах Конституції та законів України громадських інститутів, за посередництвом яких індивіди вільно реалізують свої природні права і свободи, тобто, становлення громадянського суспільства обумовлено безпосередніми життєвими потребами та інтересами людей.
Індивід, сукупність індивідів, соціальні спільності становлять основу виникнення, функціонування та розвитку громадянського суспільства. Саме на фундаменті своїх особистих інтересів, їх єдності та спільних проблем, що постають на шляху реалізації цих інтересів, індивіди утворюють певні громадські об'єднання. Таким чином, громадянське суспільство відбиває встановлення соціального зв'язку між індивідами.
Громадянське суспільство формується історично, віддзеркалює певні якісні характеристики суспільства, набуті на певному конкретному етапі його розвитку. Поступальний розвиток соціальних форм життєдіяльності призводить до їх диференціації, оформлення сфери управління як окремої галузі суспільної діяльності. Держава поступово передає, а інститути громадянського суспільства відповідно перебирають на себе повноваження щодо контролю над певними сферами соціальної життєдіяльності. Насамперед завдяки розвитку інститутів громадянського суспільства від державного втручання звільняється сфера виробництва, що відтепер засновується в Україні переважно на приватній власності та комерційних інтересах.
Ідеологічним обґрунтуванням цього процесу стають:
* концепція індивідуалізму: людина розглядається як першооснова суспільного та політичного устрою, найвища соціальна цінність;
* принцип непорушності права приватної власності;
* ліберальне розуміння свободи: політична свобода розглядається не лише як засіб для реалізації особистої волі;
* ідея місцевого самоврядування, що передбачає диференціацію й відносну автономію організації та здійснення різних форм публічної влади.
Саме на цих засадах можна відокремити державу від суспільства, розглянути її як специфічне соціальне явище або особливий політичний інститут, що виконує функції обслуговування суспільства. А такий підхід своєю чергою уможливлює визначення реальних можливостей державно-владного впливу на суспільні відносини та ступінь його ефективності, забезпечення підконтрольності державних інститутів суспільству.
Слід також підкреслити, що поняття громадянського суспільства найадекватніше співвідноситься саме з правовою соціальною державою, оскільки це поняття відображає найважливіші характеристики сучасної демократії.
Структура громадянського суспільства. Громадянське суспільство опредмечується у відповідних громадянських інститутах, має власний устрій, зовнішню форму свого існування у вигляді різноманітних за своїм конкретним спрямуванням об'єднань індивідів. Серед цих інститутів - сім'я, церква, приватні чи колективні підприємства, комерційні організації, об'єднання за інтересами, профспілки, органи громадської самодіяльності, громадські організації, політичні партії, недержавні засоби масової інформації. Підкреслимо, що головною відзнакою цих інститутів є те, що вони утворюються не державою, а самими індивідами. Реальне функціонування цих інститутів є показником громадянської зрілості суспільства, рівня його самосвідомості, усвідомлення власних потреб.
Серед інститутів громадянського суспільства слід виокремити політичні партії та рухи, оскільки вони є своєрідною "перехідною ланкою" від інтересів громадянського суспільства до здійснення державної влади. З одного боку, діяльність політичних партій спрямована на сферу громадянського суспільства, в якому акумулюються політичні настрої та сподівання населення, а з іншої - на здобуття державної влади і важелів управління в загальнонаціональному масштабі для здійснення політичних настанов та програм, що стосується відтоді безпосередньо проблематики функціонування політичної системи.
Громадянське сус