РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ ПІД ЧАС РОЗВ'ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ
Складність дослідження процесу емоційної регуляції розв'язування задач полягає в тому, що "...жодного разу минулий стан свідомості не може знову виникнути і буквально повторитися" [60, с. 59]. Дослідження психофізіологічних показників емоційного процесу регуляції розв'язування задач вимагає узгодження гуманітарного (психологічні теорії прийняття рішення, розв'язування задач) та природничо-наукового (психофізіологічні дослідження системи, що розв'язує задачу) підходів з їх відмінними принципами, методами, методиками проведення дослідження та системою доведення. У розділі особлива увага акцентується на обґрунтуванні показників оцінки психофізіологічних аспектів емоційної регуляції процесу розв'язання задач, теоретико-методологічних принципів, методик та задач, що використані в роботі, а також методів обробки даних.
Актуальність проблеми, мета, завдання, об'єкт, предмет дослідження, необхідність обґрунтування показників емоційного процесу та підбору засобів фіксації їх значень, доступних для практичного застосування військовими психологами, системний підхід як методологія пізнання та аналізу явищ - все це визначило методологічні принципи, оціночні показники, методи та методики, застосовані у дослідженні психологічних аспектів емоційної регуляції процесу розв'язування задач.
2.1. Принципи та програма дослідження процесу емоційної регуляції розв'язування задач
Проблема методу наукового дослідження є фундаментальною та безпосередньо пов'язана з основними теоретичними і прикладними аспектами науки. С.Д. Максименко [151, с. 31, 32] виділяє три підходи до визначення методу дослідження у вітчизняній психології: 1) під методом дослідження розуміється спосіб отримання емпіричних данних (Д.Н. Богоявленський, Н.О. Менчинська); 2) метод дослідження являє собою сукупність, що складається із організаційних, емпіричних, інтерпретаційних процедур і методів обробки даних (Б.Г. Ананьєв); 3) метод психологічного дослідження розглядається в нерозривному зв'язку з психологічною теорією (Л.С. Виготський). Таким чином, метод - це теорія в дії, що спрямована на пізнання дійсності.
У процесі обґрунтування загальної методології, принципів дослідження емоційної регуляції процесу розв'язування тактичних задач офіцерами ЗС України ми виходили з того, що генетичний метод дозволяє максимально наблизитися до об'єктивного експериментального дослідження. Свого часу Г.С. Костюк зазначав: "Природа і сутність будь-яких явищ об'єктивної дійсності найкраще пізнаються, якщо ці явища розглядаються у їх виникненні, становленні, в їх розвитку" [127, с. 118].
Дослідження явищ у їх розвитку та динаміці - характерна методологічна вимога до пізнання складних системних об'єктів - стає одним з найголовніших під час вивчення суто людських феноменів, кожен із яких пройшов довгий шлях еволюційно-біологічного та культурного, суспільно-історичного розвитку.
М. Коул [174] відзначає, що "генетичний метод" у широкому розумінні включає історичний (філогенетичний), онтогенетичний та мікрогенетичний рівні аналізу. Проведене нами експериментальне дослідження процесу розв'язування задач (ПРЗ) базується на теоретичному аналізі емоційних механізмів регуляції (історичний, онтогенетичний рівень) та емпіричних даних, отриманих під час розв'язування конкретних завдань (мікрогенетичний рівень).
Під час організації та проведення дослідження нами було дотримано принципів експериментально-генетичного методу [77, с. 56-57]: принципу аналізу за одиницями, принципу історизму, принципу системності (визначальним для методу є вибір системи знань (критеріїв), розгляд об'єкта дослідження як системи, що розвивається) та принципу проектування. Застосовуючи "метод" для дослідження процесу розв'язання задач, виходимо з нижченаведених чинників.
1. Психофізіологічною одиницею - "клітинкою", що зберігає властивості емоційного процесу, є "процес оцінки та спонукання". В результаті теоретичного дослідження емоційної регуляції розв'язування задач в особливих умовах виділено три змістовно-операційні рівні, на яких функціонує емоційний процес:
сприйняття інформації (фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні подразники, психологічні та соціальні фактори);
створення альтернатив образів (моделей) реальної ситуації взаємодії із навколишнім середовищем шляхом актуалізації та усвідомлення значимості сигналів середовища для особи;
передбачення, вибір альтернативи, планування діяльності на основі порівняння альтернативних моделей у свідомості системи шляхом програмування розвитку психічних процесів та поведінки, яка регулюється останніми.
2. Принцип історизму потребує фіксації психофізіологічних характеристик особи, що розв'язує задачу, до проведення експерименту, після чи під час виконання кожного тестового завдання, та після завершення експериментального дослідження.
3. Принцип системності передбачає вибір певної системи знань для дослідження явища як системи, що розвивається. Психо- та нейрофізіологічні дослідження, спрямовані на визначення мозкової локалізації, диференціації емоцій, їх класифікації, а також емоційних порушень при осередкових ураженнях головного мозку дають змогу спиратися на систему знань про анатомо-функціональну основу емоційних явищ.
Необхідність орієнтування живого організму в навколишньому середовищі призвела до того, що в процесі біологічної еволюції сформувались спеціалізовані, анатомічно диференційовані апарати (органи), що забезпечують відображення механічних фізичних і хімічних властивостей предметів та явищ матеріального світу, а також стану організму. У роботі [90] обґрунтовано припущення, що таких анатомічно спеціалізованих апаратів для безпосереднього відображення біологічних, а особливо соціальних явищ не існує, і їх відображення здійснюється через ті самі органи чуття, за рахунок нової організа