РОЗДІЛ 2
Зміст і технологія підготовки майбутнього вчителя до професійної саморегуляції в процесі вивчення педагогічних дисциплін
2.1. Стректура процесу підготовки майбутнього вчителя до професійної
саморегуляції
Парадигма сучасної освіти характеризується різноманітністю змісту та варіативністю технології, що потребує, зокрема, нових підходів до створення системи професійного навчання. У процесі організації формувального експерименту було побудовано модель та апробовано технологію підготовки майбутніх педагогів до професійної саморегуляції. Для реалізації цієї мети було використано такі методичні підходи: системний, діяльнісний, прексеологічний, аксіологічний.
Застосування системного підходу дає можливість виявити сукупність компонентів професійної саморегуляції вчителя, її основні функції та їхні взаємовідношення, організацію системи підготовки майбутніх учителів до ПСРВ. Названий підхід полягає у вивченні не сукупності окремих елементів досліджуваного явища, а в аналізі "розчленованої цілісності" (за Ю. Бабанським [138, 24]). Тому його використання у процесі підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів цілком виправдане, адже педагогічні явища належать до складних систем і мають такі особливості: цілісність (підпорядкованість усіх частин складної системи загальній меті); вплив змін одного параметра на всі інші; необхідність наукового обґрунтування керівництва такими системами (Ф. Корольов [99]). Відповідно, розробка та апробація технології підготовки майбутніх учителів до професійної саморегуляції ґрунтується на системному аналізі. Останній дає можливість здійснювати розробку інтеграційних моделей, виявляння основних функції, компоненти та елементи, їх зв'язки та взаємовідношення, системотвірні факторів й умов функціонування у статичному та динамічному аспектах.
Суть діяльнісного підходу викладена у роботах С. Рубінштейна про "кільцеву" залежність між психічними властивостями людини та її діяльністю: властивості особистості не тільки виявляються, але й формуються у трудовій та інших сферах діяльності. Цей погляд відображає ідеї матеріалістичної діалектики у вітчизняній психолого-педагогічній науці радянського періоду (роботи К. Абульханової-Славської [3], Л. Виготського [49], Д. Ельконіна [204], Н. Кузьміної [103; 104; 105], О. Леонтьєва [111; 112], С. Рубінштейна [152; 153], Г. Щукіної [202] та ін.). У дослідженнях названих учених значна увага приділяється продуктивності діяльності вчителя, педагогічній майстерності, напрацюванню схем та моделей, котрі відображають стереотипізовані уявлення про вчителя-професіонала, характеризують широкий спектр творчих можливостей його індивідуальності. Таким чином, діяльнісний підхід - це один із основних методичних підходів до побудови моделі та процесу підготовки майбутніх педагогів до професійної саморегуляції. Адже учитель як особистість та фахівець формується під впливом підготовки та здійснення професійної діяльності.
Оскільки загальні закони досконалої діяльності залежать від багатьох неоднакових умов і факторів, під час розробки моделі підготовки майбутнього вчителя до професійної саморегуляції було використано праксеологічний підхід. Він є проекцією діяльнісного і полягає у вивченні наукової організації та ефективного управління діями. У працях Т. Котарбинського [101], Н. Кузьміної [104], Т. Пщоловського [149] обґрунтовано теоретичні основи цього підходу, суть яких полягає у твердженні, що підготовку сучасного педагога важко здійснювати без урахування загальних законів досконалої людської діяльності (основа якої - синтез теоретичних знань та емпіричного досвіду). Вчені-праксеологи зазначали, що результативність будь-якої роботи залежить від підготовки, зокрема розробки плану дій (їх обміркованості, виконуваності, перспективності, точності, гнучкості, тривалості). Відповідно, підготовка майбутніх учителів до професійної саморегуляції передбачає реалізацію цілого технологічного циклу: від мети до результату. Елементами цієї системи є всебічний самоаналіз, постійне оновлення знань, раціональне використання часу та зусиль, а також цілеспрямоване моделювання умов та засобів удосконалення особистісних рис і власної фахової діяльності.
Аксіологічний підхід дає можливість активізувати у студентів процеси формування та оволодіння цінностями педагогічної діяльності, трансформацію їх в особистісно значущі. Багато дослідників (Б. Ананьєв [10], І. Бех [23; 25; 26], Л. Божович [31], О. Киричук [90] та ін.) присвятили свої роботи психолого-педагогічним аспектам формування цінностей та ціннісних орієнтирів особистості, її новоутворень. Роль останніх - стимулювати та забезпечувати реалізацію активності суб'єктів на рівні саморозвитку. Аксіологічний підхід передбачає організацію процесу підготовки майбутніх учителів до професійної саморегуляції через використання детермінації ціннісного ставлення до різноманітних реалій фахової діяльності (подій, явищ, ідей, спонукань, змісту і результатів), а також потреби саморозвитку і самовдосконалення. Внаслідок цього здійснюється зміщення акцентів із зовнішніх аспектів управління становленням учителя-професіонала на внутрішні фактори процесу активізації ціннісно-смислової сфери, самоорганізації та саморозвитку студентів вищих педагогічних навчальних закладів.
Наше дослідження ґрунтується на реалізації розробленої технології (сукупність і послідовність методів та процесів, які дають змогу одержати запланований результат) підготовки майбутнього педагога до професійної саморегуляції. Основою цього процесу є модель підготовки. Відповідно, щоб створити її та описати необхідні для цього зміни у системі ВНЗ, було використано метод моделювання. Його суть, вважає Б. Коротяєв [100], полягає у теоретичному відображенні педагогічних явищ (причому останні розглядаються у "чистому вигляді"), звільнених від емпіричної основи. Моделювання як метод дослідження доцільно використовувати для відображення системності взаємозв