розділ 2.2. Європейська соціальна хартія (переглянута): загальна характеристика
Питання здійснення прав людини так званого "другого" покоління - зокрема соціального, пенсійного та медичного забезпечення громадян, права працівників-мігрантів, професійної освіти є надзвичайно складними, оскільки потребують активної участі держави (у тому числі фінансової) у процесі їх реалізації. Актуальність проблеми захисту соціальних прав людини підтверджує, наприклад, той факт, що станом на січень 2008 року принаймні 18 рішень Конституційного Суду України (а це складає більше 11% від усіх його рішень) прямо торкаються питань тлумачення соціальних прав людини. За посередництвом якого юридичного інструментарію забезпечувати такі права, як досягнути справедливого балансу у розподілі благ між членами українського суспільства, як визначити у цій справі "справедливий баланс" - ось невеликий перелік питань, які постають перед юристами.
Україна, перебуваючи у складі Ради Європи з 1995 року, ратифікувала низку договорів цієї міжнародної організації у галузі захисту прав людини. У системі захисту прав "другого покоління" провідне місце займає ЄСХ (п), яку, подекуди, порівнюють з Конвенцією у сфері соціально-економічних прав.
У липні 2006 року Верховною Радою України було ухвалено, а 14 вересня 2006 року Президентом України підписано Закон України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" [258]. Відтоді ЄСХ (п) стала складовою частиною нашого законодавства (згідно ст. 9 Конституції України), а це зумовлює необхідність докладно знати, зокрема, її контрольний механізм. Станом на січень 2008 року 47 держав-членів РЄ підписали ЄСХ або ЄСХ (п) або ж ці обидва документи; тридцять дев'ять цих держав ратифікували ЄСХ, ЄСХ (п) (у тому числі й Україна) або обидва документи; чотирнадцять держав визнали обов'язковою для себе процедуру так званого колективного оскарження.
За станом на січень 2008 подано 46 колективні скарги на порушення ЄСХ (ЄСХ (п)), з яких 38 визнано прийнятними, 4 неприйнятними та по 28 скаргах прийнято рішення по суті. У 12 з цих рішень ситуацію у державі визнано несумісною з положеннями ЄСХ (ЄСХ (п)), у 7 рішеннях вимоги скаржників були задоволені частково, а у 9 випадках Комітет не знайшов порушення прав державою. У десятьох справах триває розгляд. Необхідно підкреслити, що останніми роками кількість поданих скарг помітно зростає.
Протягом останніх десяти років ЄСХ (п) перестала бути незначним чи невідомим документом, яким вона була перше десятиріччя свого існування. На думку виконавчого секретаря ЄСХ (п) Режі Брілла, "реформа (ЄСХ. - С.В.) 1990 року істотно вплинула на права, передбачені Хартією, та на способи моніторингу їх імплементації державами-учасницями. Курси з вивчення цієї групи прав впроваджуються в європейських університетах, їх дослідження висвітлюється в юридичних публікаціях, видаються книжки, присвячені виключно Хартії [285;32]".
Окремі питання прав, закріплених ЄСХ (п), контрольного механізму її реалізації досліджувались такими вітчизняними науковцями, як Н.Б.Болотіна, В.Є.Мармазов, О.З.Панкевич, І.С.Піляєв, М.М.Феськов, Г.І.Чанишева. Проте існує необхідність комплексного дослідження правової природи контрольного механізму ЄСХ (п), зокрема актів, що їх приймає Комітет, особливостей тлумачення ним прав людини, а також перспектив розвитку та шляхів підвищення ефективності функціонування ЄСХ (п).
Права, які захищаються Хартією. ЄСХ (п) гарантує права людини у таких сферах повсякденного життя кожного:
Житло: будівництво житла відповідно до потреб родини; скорочення числа безпритульних; житлова політика для неповносправних; доступ кожного до житла, що відповідає санітарним нормам, за доступними цінами;принцип рівного доступу іноземних осіб до житла (ст.ст. 15, 16, 19, 23, 30, 31 та ін.).
Охорона здоров'я: доступне й ефективне медичне обслуговування кожного; політика, спрямована на попередження захворювань насамперед шляхом захисту навколишнього середовища; усунення ризиків професійних захворювань для того, щоб гарантувати в законодавстві і на практиці безпечні і здорові умови праці; захист материнства (ст.ст. 3, 7, 8, 11, 13, 23 та ін.).
Освіта: безкоштовна початкова і середня освіта; безкоштовні служби професійної орієнтації; доступ до професійної підготовки і перепідготовки; вживання особливих заходів у підтримку іноземців, що проживають на території даної країни; інтеграція неповносправних дітей у загальну систему навчання; доступ неповносправних до освіти та професійної орієнтації (ст.ст. 9, 10, 15, 17 та ін.).
Зайнятість: заборона примусової праці; заборона праці осіб, що не досягли 15-річного віку; особливі умови праці для осіб віком від 15 до 18 років; право заробляти на життя вільно обраною працею; соціальна й економічна політика, покликана гарантувати повну зайнятість; створення справедливих умов праці, зокрема у сфері тривалості робочого дня і розміру винагороди; захист від сексуальних домагань і моральних принижень; свобода створення профспілок і інших організацій працівників для захисту своїх економічних і соціальних інтересів; свобода кожного вступати чи не вступати в такі організації; заохочення спільних консультацій, колективних переговорів, механізму примирення і добровільного арбітражу; захист на випадок звільнення; право на страйк; доступ до роботи неповносправних (ст.ст. 1-6, 21, 22, 24, 26, 28, 29 та ін.).
Правовий та соціальний захист у соціально-економічній сфері: захист від усіх видів експлуатації; правовий захист сім'ї; право на соціальне забезпечення, на соціальну допомогу і на соціальні служби; право на захист від бідності та соціального відчуження; вживання спеціальних заходів для захисту осіб літнього віку, родини, неповносправних, дітей і молоді (ст.ст. 12, 13, 14, 16, 17, 23, 24, 25, 30 та ін.).
Свобода пересування у соціально-економічній сфері: право на возз'єднання родини; право громадян на виїзд із країни; наявність процедурних гарантій у випадку висилки з країни