Оцінні найменування осіб в українській мові кінця ХХ - початку ХХІ століття.

РОЗДІЛ 2
СЛОВОТВІРНІ СПОСОБИ ВИРАЖЕННЯ ОЦІННИХ НАЙМЕНУВАНЬ ОСІБ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
КІНЦЯ ХХ - ПОЧАТКУ ХХІ СТ.
2.1. Афіксація як репрезентант оцінності в найменуваннях осіб
Для вияву найтонших людських почуттів та емоційних оцінок українська мова має багату систему словотвірних засобів, що виступають формальними показниками експресивності. Похідні основи морфологічно мотивованих експресивів семантично ширші, ніж твірні, оскільки вони збагачені оцінними семами при збереженні денотативних та первинних експресивних.
Дослідженню експресивного словотвору української мови присвячені праці Н.І. Бойко [18], К.Г. Городенської [43], І.І. Ковалика [75], Л.О. Родніної [155], Г.М. Сагач [147] та інших мовознавців. Питання словотвірних способів вираження категорії оцінки торкалися у своїх дослідженнях Т.П. Вільчинська [30], Л.П. Летюча [95], Л.Б. Шутак [200], при цьому основна увага вчених зосереджувалася на аналізі оцінних суфіксів, на характеристиці їх продуктивності.
Оцінна семантика українського іменника пов'язується передусім з особливостями суфіксів, що утворюють аугментативи та демінутиви [178, с. 184].
У сучасній лінгвістиці аугментативи розглядають як "слова, що виражають значення збільшення й нерідко мають відтінки негативної оцінки, зневажливості, згрубілості, розмовної стилістичної забарвленості" [150, с. 47]. Аугментативи протиставлені демінутивам - "словам, що виражають значення зменшення та переважно мають відтінки позитивної оцінки, пестливості (рідше негативної оцінки й зневажливості)" [150, с. 111].
Аугментативні та демінутивні значення передаються за допомогою відповідних афіксів. Як правило, негативне оцінне значення тісно переплітається зі значенням об'єктивної збільшеності, що виражається за допомогою суфіксів -ищ-, -иськ-, -ань, -уг- (-юг-), -ук- (-юк-), -ур- (-юр-), -аг- (-яг-), -ар- (-яр-) [178, с. 184]. Такі суфікси кваліфікуються мовознавцями як аугментативно-пейоративні. Значення зменшення в українській мові передається за допомогою демінутивно-мейоративних суфіксів -ок (-очок, -ечок), -ик (-ичок), -чик, -ась, -ун'-, -ус'-, -к- (-очк-, -ечк-), -ул'-, -ц'-, -оньк-, -еньк-, -иц- (-ичк-) [Там само, с. 190].
Сучасні російські мовознавці розрізняють такі різновиди оцінних суфіксів: параметрично-оцінні, тобто демінутиви й аугментативи, та емоційно-оцінні, тобто емотиви, серед яких виділяють гіпокористики та пейоративи [95, с. 5]. Параметрично-оцінні афікси поєднують значення об'єктивної кількості та оцінний компонент. Семантика емоційно-оцінних суфіксів позбавлена параметричної ознаки й полягає у вираженні емоційної оцінки суб'єктом мовлення. Розмежування цих різновидів залежить від кількох ознак:
1. Семантичний тип твірної основи. У слів, що не мають у семантиці параметричної ознаки, похідні можуть виступати тільки як емотиви, напр.: "...він не простий собі директорик запльованого лісгоспу" (22, с. 32). Наявність твірної основи з кількісно-параметричною ознакою характеризує похідні лексеми як виразники об'єктивної оцінки, напр.: "Лягай спати вже, онучку, - дід говорить басом" (12, с. 13).
2. Контекст, завдяки якому відбувається актуалізація параметричної або емоційної семи в полісемантичному морфі. Наприклад: "Хто б повірив, що такі несподівані енергії бурлять у такому звичайнющому на вигляд дівчиську?" (16, с. 21); "Величезний такий лобуряка зі скуйовдженим волоссям світлого русявого кольору" (15, с. 242).
3. Довжина морфа. Складні оцінні суфікси стимулюють рух дериватів по оцінній шкалі, напр.: баба - бабуся - бабусенька, кума - кумася - кумасенька, друг - дружок - дружочок. Лексикографічні праці рідко фіксують деривати зі складними суфіксами, але в сучасних художніх творах їх спостерігається багато, напр.: "Прийми привіт, кумасенько, від рідного кума..." (12, с. 286); "Всілякі тітоньки з вуйчиками ох як кричатимуть на нас, коли дізнаються, що отой блакитноокий симпатюлька з не менш блакитноокою кралечкою (справжній пупсик!) вкупі з гітлер-юґнером Хіппі зробили цього літа" (17, с. 172).
4. Розширення валентності суфікса, яке полягає в поєднанні оцінного афікса з твірною основою, лексичне значення якої не передбачає утворення подібного типу. Наприклад: "Підприємливі студяги взялися виготовляти "путівки" до санаторно-оздоровчого комплексу "Агатівка", розташованого в селі Симонові сусідського з облцентром Гощанського району" (39, №10, с. 4); "Навіть затяті націоналюги вишиванки лише на свої свята одягають" (43, № 7, с. 4).
Лексичні одиниці на позначення найменувань осіб з оцінним компонентом, показником якого є суфікси суб'єктивної оцінки, підлягають ступенюванню - оцінній градації, яку можна проілюструвати на прикладах однокореневих лексем: І. - бідак, бідаха (бідака, бідага); ІІ. - бідолаха (бідолага, бідолака), бідолашка, бідолашка, бідолашечка, бідараха; ІІІ. - бідачисько [18, с. 230]. Оцінний характер похідних іменників першого ступеня є первинним, оскільки суфікси приєднуються до основ з нейтральною оцінністю, а в іменниках другого та третього ступенів - вторинним. Вторинна оцінність була закладена ще в семантиці мотивуючої лексеми, і суфікси "...тільки посилюють, підкреслюють семантику зменшеності і особливо пестливості утворень з суфіксами 1-го ступеня" [155, с. 101].
Первинна оцінність мотивується твірними з нейтральною семантикою й зумовлена виникненням певної емоційної ситуації та особливостями людського сприйняття, напр.: говорун - від говорити; блондиночка - від блондинка; шоферюга - від шофер.
У плані взаємодії твірної основи й суфікса можливі такі випадки: 1) суфікс посилює позитивну або негативну конотацію твірної основи: красавчик, катюга, напр.: "Молотов, Каганович, Ворошилов - які катюги, а скільки жили!" (22, с. 68); "Є такі красавчики, роздягнеш його, а воно таке нудотно-смердюче..." (28, с. 60); 2) суфікс змінює позитивну (негативну) оцінку твірної основи на протилежну: каргуся, стервочка, злодюжка, напр.: "...який у біса бой-френд може бути в такої стервочки?" (52, с. 113); "...це голос нашої каргусі - Варвари В