РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Матеріал досліджень
Матеріалом для досліджень були 672 корови, які народилися в 1980-2003 роках, та матеріали, отримані при проведенні експериментальних досліджень (2003-2007 роки).
Науково-виробничі дослідження проведені в період 2003-2007 років у племінному заводі по розведенню української чорно-рябої молочної породи Сумського інституту АПВ. Загальна схема досліджень наведена на рисунку 2.1. Племінний завод Сумського інституту АПВ є базовим господарством по розведенню сумського внутрішньопородного типу української чорно-рябої молочної породи. Протягом багатьох років надої в господарстві становили 4500 і більше кілограмів молока від корови. На 01.01.2007 року в племзаводі утримувалася 271 корова сумського типу української чорно-рябої молочної породи, продуктивність яких за даними бонітування 2005-2006 років склала 4929 кг молока з вмістом жиру в молоці 3,83 %.
Завдяки роботі, проведеній у господарстві протягом останніх 20 років, удалося створити новий сумський внутрішньопородний тип тварин української чорно-рябої молочної породи, які здатні забезпечити при двохразовому доїнні продуктивність 7000 і більше кілограмів молока, добре пристосовані до пасовищного утримання в літній період та сучасної технології машинного доїння, що дозволяє ефективно вести скотарство в ринкових умовах.
2.2. Умови годівлі та утримання тварин
Забезпеченість кормами в період з 1980 по 2003 рік та на час проведення експериментальних досліджень складала близько 47-55 ц к.од. на
Рис. 2.1. Загальна схема проведення досліджень.
корову (табл. 2.1). Отже, кормова база не в повній мірі забезпечувала реалізацію генетичного потенціалу тварин.
Таблиця 2.1.
Середньорічні показники заготівлі та структура витрат кормів в ДП ДГ Сумського інституту АПВ (1986-2006 роки)
КормиЗаготівля кормів на корову на рік (ц)Усього кормових одиниць50Перетравного протеїну5,1Структура витрат кормів (за поживністю %):концентровані26грубі-разом15у тому числі : сіно5 сінаж10соковиті разом 32у тому числі: силос30 коренеплоди2 зелені -разом27Перетравного протеїну (г) в 1 кормовій одиниці102Витрати кормів (ц кормових одиниць) на 1 ц молока 1,11
Годівля тварин проводилася згідно з установленими нормами, але якість кормів у господарстві за даними лабораторних досліджень не відповідала вимогам, які б забезпечували повну реалізацію генетичного потенціалу тварин та їх здоров'я (додаток Г). Як видно з додатку, якість силосу відповідала другому - третьому класу, а відсутність у ньому каротину взагалі характеризувала його як неякісний корм. Сінаж також не відповідав за якістю показникам першого класу, він мав підвищину кислотність, низький вміст перетравного протеїну та енергії (кормових одиниць). Каротин у ньому також був відсутній. Вміст кормових одиниць та перетравного протеїну в сіні низький. Слід зазначити, що сіно збиралося у фазі цвітіння бобових рослин, що зробило його грубим. Концентровані корми також характеризувалися низьким вмістом перетравного протеїну та кормових одиниць.
На реалізацію генетичного потенціалу корів мали вплив організація годівлі та утримання, які були в господарстві на час проведення досліджень. Порушення розпорядку дня при годівлі та доїнні корів призвело до непової реалізації генетичного потенціалу тварин.
Телицям від народження до шестимісячного віку було згодовано: незбираного молока - 510 кг, соєвого молока - 500 кг, концентрованих кормів - 300 кг, сіна - 400 кг, силосу - 260 кг, зеленої маси - 300 кг. Ремонтний молодняк сумського внутрішньопородного типу української чорно-рябої молочної породи утримували наступним чином: до 6-місячного віку взимку безприв'язно в станках по 10-12 голів, улітку по 60 голів у загонах на подівр'ї. Ремонтні телиці до та старше року й нетелі утримувалися взимку прив?язно, а влітку випасалися на культурних пасовищах.
Для роздачі силосу, сінажу, жому, зеленої маси в господарстві використовують кормороздавачі КТУ-10А. Роздача соломи, сіна та концентрованих кормів проводилася вручну. Поїння здійснювалося за допомогою групових напувалок.
У господарстві утримання корів прив'язне. Доїння проводилося на доїльній установці АД-100А, з використанням двотактних доїльних апаратів "Майга". Видалення гною з тваринницьких приміщень відбувається за допомогою скребкового транспортера ТСН-110 у тракторні причепи.
2.3. Методики досліджень
Облік росту й розвитку теличок проводили за щомісячними показниками живої маси, промірів, середньодобовими, відносними приростами, числовим вираженням індексів будови тіла.
Абсолютний приріст або швидкість росту обчислювали за формулою [30, 130]:
D=Wt -Wo ; (2.1)
При розрахунку абсолютного середньодобового приросту використовували наступну формулу [30, 130]:
; (2.2)
де D- приріст ( г або кг);
W1- жива маса в кінці періоду;
Wo- початкове значення живої маси;
t2 і t1 - вік в кінці і на початку періодів, днів;
відносну швидкість росту (К) - за формулою С. Броді:
; (2.3)
напругу росту (П) - за коефіцієнтами приросту [30, 130, 156]:
(2.4)
Для порівняння темпів розвитку під час вирощування ремонтних телиць та зв'язку їх з молочною продуктивністю розраховували наступні індекси (за Ю. К.Свечиным, 1985):
Інтенсивності формування (?t):
?t= (2.5)
де:
W6, W12, W18 - жива маса тварин у 6, 12 і 18 місяців, кг;
(за В.П. Коваленком, 1998 ) напруженість росту (Ін):
(2.6)
де:
ВП- відносний приріст тварин, %
СП - середньодобовий приріст за період від 6- до 18-місячного віку, г;
ВП= (2.7)
і СП=; (2.8)
рівномірність росту (Ір):
Ір= (2.9)
Облік лінійного росту проводили за наступними промірами (за Е.Я. Борисе