РОЗДІЛ 2. ІНДИВІДУАЛЬНА МОДЕЛЬ ХУДОЖНЬОГО СВІТУ ПОЕТА
2.1. Світоглядно-естетичні засади творчості.
Поетична спадщина Ю.Липи ґрунтується на оригінальній історіософсько-релігійній концепції, сутність якої поки що до кінця не з'ясована. У цьому підрозділі розглядаємо основні чинники формування світогляду Ю.Липи (родинна атмосфера, історіософські ідеї Т.Шевченка, Біблія як символ віри та система духовних цінностей, суспільно-політичне та літературно-мистецьке середовище), в якому жив і працював поет. Тут характеризуємо психофізичні якості письменника, котрі структурували його світобачення, визначили специфіку художнього осмислення та відтворення буття.
Відомо, що індивідуальну художню модель світу кожного письменника визначають такі дефініції, як "бачення світу", "розуміння речей і подій", "ідеологія", "художні уявлення" тощо [222, 118]. Вельми значущу роль при цьому відіграють світоглядні пріоритети, які великою мірою формують сутнісні параметри його естетичної системи. Як справедливо підкреслює Л.Голомб, "простеження світоглядних засад художнього мислення митця набуває наукової результативності передусім у тих випадках, коли певні орієнтири філософської думки накладають свій відбиток на його стиль і образність, лягають в основу його творчості як цілісної системи" [54, 215]. Щодо Ю.Липи, то має цілковиту рацію О.Янчук, який з цього приводу зазначає: "Без розуміння авторових поглядів і переконань неможливе розкриття його індивідуального світу, що тримається на інтелектуальному й емоційному досвіді особистості" [276, 8]. В іншій своїй статті він пише: "У основі стильових ознак поезії Ю.Липи лежать його світовідчування й усвідомлення своєї місії на землі, свого призначення. Здійснені письменником історико-психологічні дослідження української минувшини і сучасності стали джерелами його героїчного світогляду, який є внутрішнім стрижнем не лише Липиної поезії, але й характерною особливістю поетики всієї "празької поетичної школи" і "вісниківської квадриги". Це мало вияв не тільки в героїчній тематиці, але й, подібно до Євгена Маланюка й Олега Ольжича, становило психічну домінанту поетичної творчості" [274, 124].
На світоглядно-естетичні уподобання Ю.Липи значний вплив мало його родинне оточення, суспільно-політичний та літературний контекст, а також національна та європейська філософсько-мистецька традиція. У загальному підсумку всі названі чинники й стимулювали симбіоз національно-патріотичних та релігійних пріоритетів, що склали підмурівок його художньо-філософської системи, визначили її константи.
З багатьох відомих сьогодні джерел біографії Ю.Липи достеменно ясно, що у формуванні його світоглядно-естетичних настанов важливу роль зіграла родинна атмосфера. Вивчення біографічного фактора у з'ясуванні сутності феномена поета надзвичайно важливе з кількох причин. З одного боку, як підкреслює Г.Сивокінь, повернення до літературознавчого біографізму необхідне з огляду "на особливі історичні й національно-конкретні обставини, в яких функціонувала українська літературна думка" [201, 4]. А з іншого, тут вельми істотними видаються індивідуальні особливості життя і творчості письменника, що їх Б.Криса вкладає у таку лаконічну формулу: "Подвижницька праця виповнює короткий людський вік, а замикає його мученицька смерть" [111, 393]. Вивчення творчості Ю.Липи у зв'язку з біографією дає змогу розкрити складну природу його художніх текстів, у яких виразно прокреслюються біографічні реалії.
Майбутній поет виховувався в умовах домінування гуманістичних християнських цінностей та національного духу. Він народився і зростав у сім'ї відомого "тарасівця" Івана Липи - одного з "бардів, що творили мрію про самостійну суверенну державу українську, що будили приспаний лихоліттями український нарід від трьохвічного сну й натхненням своїм підносили його дух, кликали до боротьби за визволення рідного краю"; він був космофілом, але постійним стрижнем його дум, прагнень і дій була константа: "ми повинні бути націоналами...Ми повинні віддати усі свої сили на те, щоб визволити свою націю з того гніту, в якому вона зараз перебуває, і дати задля користі людськості ще одну вільну духом одиницю" [82]. Великий симпатик УНР, міністр віросповідань УНР (1919), член Центральної Ради і Трудового Конгресу, один із засновників українського товариства "Просвіта", військовий комендант Одеси, член ЦК Соціалістів-Самостійників, Іван Липа безпосередньою діяльністю задавав тон визначальним ідеям світогляду та конкретним діям Юрія, в яких домінувало національно-патріотичне начало. Він став духовним натхненником майбутнього письменника, вимогливим критиком перших кроків у літературі. Цікавим у цьому сенсі видається такий факт. Відчувши в синові літературний хист, Іван Липа "наказав йому зібрати написане і повіз сина до Володимира Самійленка. Той уважно переглянув принесене і благословив: "Талант є. Пиши". Щоб остаточно у цьому пересвідчитись, батько ще звозив сина у Коломию до Івана Франка - сивий метр також підтримав юного письменника. Двоє класиків стали хрещеними батьками Юрія Липи в літературі" [177].
Іван Липа зіграв визначальну роль у становленні світоглядно-естетичних поглядів та ідеологічних переконань сина, котрий надзвичайно любив батька й завжди рівнявся на нього. Очевидці згадують, що навіть після його смерті (1923) поет "продовжував писати батькові листи - такою була духовна потреба звіряти свої думки і почуття найріднішій людині, яка вже пішла за межу" [2, 77]. Про вплив батька на формування національної свідомості й високої духовності, громадянського й мистецького кредо він писав у вірші-присвяті "Батькові":
Благословен, Татусю, час Великих Дум,
Стежки майбутності, що Ваші стопи ранні,
Кривавлючися, протоптали нам!
Ось вийшли ми високо. Кожний диха важко,
І мужність кожному в життю єдиний щит.
А я де гляну, - Вас знаходжу, Батьку... [129, 113].
Про усвідомлення ролі батька в особистісному й творчому ст