РОЗДІЛ 2
ЗМІСТ, УМОВИ І СПОСОБИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ БАТЬКІВСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ ОСІБ, ЯКІ ЗВІЛЬНЯЮТЬСЯ З МІСЦЬ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ
2.1. Рольова батьківська поведінка і її психологічні детермінанти
Слід зазначити, що в даний час у науковій психологічній літературі велика увага приділяється питанням сім'ї, її функціонуванню і впливу на неї, зокрема такому феномену як батьківство [13, 35, 41, 46, 72, 103, 109, 113, 131, 145, 146, 158, 169, 185, 202, 215, 226, 227].
Батьківство (материнство і батьківство) є базовим життєвим призначенням, важливим станом і значущою соціально-психологічною функцією кожної людини. Якість цих проявів, їх соціально-психологічні й педагогічні наслідки мають тривале значення.
Р.В.Овчарова констатує, що на даний момент не існує чіткого визначення поняття "батьківство" [145]. Вивченню сім'ї як виховного інституту присвячено велику кількість досліджень - як у вітчизняній психологічній науці, так і за кордоном. У наукових працях розкрито функції сім'ї, оцінено роль батьків у вихованні дитини, досліджено взаємостосунки дітей і батьків, виявлено стилі і стратегії сімейного виховання тощо. При дуже великому науковому інтересі до розвитку дітей у сім'ї самим батькам надається набагато менше уваги. А для того, щоб володіти об'єктивною інформацією про розвиток сім'ї і мати можливість ефективно вести її психологічний супровід, необхідно вивчати інститут сім'ї не тільки з боку дитини, але і з боку батьків.
Р.В.Овчарова, використовуючи принципи системного підходу до феномена батьківства, констатує наступне [145].
Феномен батьківства системно детермінований, тобто представляє собою відносно самостійну систему й одночасно є підсистемою по відношенню до системи сім'ї.
Феномен бітьківства багатогранний. Його можна розглядати на двох рівнях: і як складну комплексну структуру індивіда, і як понадіндивідуальне ціле. Обидва ці рівні одночасно є етапами формування батьківства.
Феномен батьківства одночасно виступає в декількох аспектах, різні боки яких розкривають складну структуру його організації. Аналіз та опис батьківства повинен охоплювати всі плани презентації феномена. Передусім це аспект індивідуально-особистісних особливостей жінки або чоловіка, що впливає на батьківство. Наступний аспект охоплює обох членів подружжя в єдності їх ціннісних орієнтації, батьківських позицій, почуттів тощо, тобто аналізується батьківство по відношенню до сімейної системи. Третій аспект фіксує батьківство у взаємозв'язку з батьківськими сім'ями. Нарешті, четвертий - розкриває батьківство по відношенню до системи суспільства.
Чинники, що впливають на формування батьківства, ієрархічно організовані й представлені на декількох рівнях: макрорівень - рівень суспільства, мезорівень - рівень батьківської сім'ї, мікрорівень - рівень власної сім'ї, і, нарешті, рівень конкретної особистості.
Феномен батьківства - явище динамічне, що включає процес становлення й розвитку.
Батьківство як психологічне явище є складною структурою, що розглядається теоретиками і практиками з погляду системного, комплексного і феноменологічного підходів. У нашій роботі ми використовуватимемо наступне визначення цього поняття.
Батьківство - це соціально-психологічний феномен, що представляє собою емоційно й оцінювально забарвлену сукупність знань, уявлень і переконань стосовно себе як батька, яка реалізується в усіх проявах поведінкової складової батьківства. Як понадіндивідуальне ціле, батьківство невід'ємно включає обох членів подружжя, які вирішили дати початок новому життю і, звісно, саму дитину[145].
У період становлення батьківство є нестійкою структурою, що виявляється у відсутності узгодженості деяких компонентів між батьками, періодичному виникненні конфліктних ситуацій, більшій рухливості структури (у порівнянні з розвиненою формою батьківства).
Становлення характеризується узгодженням уявлень чоловіка й жінки про роль батьків, функції, розподіл відповідальності, обов'язки, тобто про батьківство взагалі. До моменту появи дитини на світ узгодження уявлень відбувається на "теоретичному рівні": під час бесід один з одним, побудови майбутнього (мрії і плани). З появою дитини узгодження уявлень набуває "другого народження", коли теорія починає реалізовуватися на практиці.
Розвинена форма батьківства характеризується відносною стійкістю і стабільністю й реалізується в узгодженості уявлень подружжя про батьківство, комплементарності динамічних проявів батьківства. Вона включає сімейні (батьківські) цінності, установки й очікування, ставлення й почуття, позиції, відповідальність, стиль сімейного виховання [146].
Особливість сімейних цінностей полягає в тому, що вони, по суті, представляють собою синтез емоцій, почуттів, переконань і поведінкових проявів. Сімейні цінності є основоположними для решти компонентів батьківства і реалізуються у спрямованості особистості кожного з батьків і спрямованості їх поведінки.
Батьківські установки й очікування включають три рівні презентації, що стосуються репродуктивних установок, установок та очікувань у дитячо-батьківських стосунках, а образу власних дітей. У цілому вони є установками на мету й засоби діяльності в області батьківства й реалізуються в репродуктивній поведінці, взаємостосунках з чоловіком в області виховання дітей, у батьківському ставленні, стилі сімейного виховання.
Батьківське ставлення - відносно стійке явище, що включає амбівалентні елементи емоційно-ціннісного ставлення і здатне змінюватися у певних межах. Воно реалізується в підтримці контакту з дитиною, формах контролю, вихованні взаємостосунками.
Батьківські почуття емоційно забарвлюють батьківське ставлення. Вони є особливою групою почуттів, що виокремлюється серед інших емоційних зв'язків. Їхня специфіка полягає в тому, що турбота батьків необхідна для підтримки власне життя дитини. А потреба у батьківській любові є життєво необхідною для маленької дитини.