РОЗДІЛ 2
МОНІТОРИНГ ГЕОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ НА ТЕРИТОРІЇ
ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1. Концепція регіонального моніторингу довкілля Львівщини
Державна система моніторингу довкілля – це система спостережень, збирання,
оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля,
прогнозування його змін і розроблення науково-обґрунтованих рішень для
запобігання негативних змін стану довкілля та дотримання вимог екологічної
безпеки, не включаючи завдань управління якістю довкілля [127, 128].
Забезпечення організації та надійного функціонування системи моніторингу
довкілля вимагає запровадження та постійного здійснення довгострокових,
оперативних, періодичних, екстремальних, комплексних та покомпонентних
спостережень за станом довкілля як у природних (фонових) умовах, так і в
сучасних економічних умовах (порушених, кризових, екстремальних).
Формування первинної мережі моніторингових спостережень на обласному рівні має
опиратись на вже існуючу (діючу чи згорнуту) систему збору даних та обов’язково
враховувати існуючий стан довкілля області. В районах з високим ступенем
господарського освоєння детальність спостережень має бути вищою.
В межах Львівської області, в силу її природно-географічних та
соціально-економічних особливостей, доцільними і необхідними є наступні
пріоритетні види екологічного моніторингу, які пов’язані з:
1 – природно-географічним положенням області (моніторинг поверхневих та
підземних вод, забруднення атмосферного повітря, біорізноманіття на
прикордонних територіях);
2 – існуванням на території області кризових екологічних районів, які є в зоні
діяльності гірничодобувної, гірничохімічної, вугільної, нафтогазової
промисловості (моніторинг геологічного середовища, екзогеодинамічних
техногенних процесів земної поверхні, забруднення поверхневих та підземних вод
і атмосфери; біогенетичний моніторинг);
3 – існуванням на території області малозмінених (ландшафтний моніторинг) та
первісних природних територій – заповідників, Національних парків, інших
заповідних об’єктів (фоновий моніторинг на базі існуючого природно -
заповідного фонду);
4 – функціонуванням великих міст та промислових центрів, міжнародних
транспортних коридорів та пунктів пропуску через Державний кордон,
функціонуванням державного значення курортно-санаторних регіонів
(урбо-моніторинг);
5 – проявами стихійних та небезпечних явищ – повеней, паводків, снігопадів та
ураганних вітрів (оперативний кризовий моніторинг);
6 – станом земельних угідь та їх деградацію, викликаних проведенням
осушувальної меліорації та нераціональним землекористуванням (моніторинг
ґрунтів);
7 – станом поверхневих вод, малих річок та якістю питної води (моніторинг
поверхневих та підземних вод);
8 – станом та раціональним використанням і охороною лісів (моніторинг лісів та
мисливської фауни).
Метою запровадження цих видів моніторингу є:
створення інформаційно-аналітичної основи для прийняття управлінських рішень
як на обласному, так і на місцевому рівнях, особливо в галузі раціонального
використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;
забезпечення органів виконавчої влади оперативною інформацією про стан довкілля
регіону;
підвищення якості обґрунтування природоохоронних заходів і широкого
інформування громадськості про ефективність їх здійснення;
сприяння розвитку міжнародного співробітництва в галузі охорони довкілля.
2.2. Моніторинг геологічних процесів
На сучасному рівні під моніторингом геологічного середовища розуміється система
регулярних спостережень, збору, накопичення, обробки і аналізу інформації,
оцінки стану геологічного середовища і прогнозу його змін під впливом природних
чинників, надрокористування та інших видів господарської діяльності. Моніторинг
геологічного середовища є складовою частиною (підсистемою) загальної системи
моніторингу довкілля [120, 132].
В Україні виконання моніторингу геологічного середовища здійснюється відповідно
до Закону України про охорону навколишнього природного середовища. Цільовим
призначенням моніторингу геологічного середовища є забезпечення збору,
обробки, збереження і аналізу інформації про стан геологічного середовища,
ресурсів, прогнозування змін ГС та розробка науково обґрунтованих рекомендацій
для прийняття ефективних управлінських рішень.
Під геодинамічним моніторингом ми розуміємо систему постійних спостережень,
оцінки, прогнозу і управління процесонебезпечними територіями, що проводяться у
межах різнорангових природно-технічних систем (ПТС).
Об’єктом моніторингу є природні, природно-антропогенні та антропогенні
геодинамічні процеси, що розвиваються у межах різнорангових природно-технічних
систем [6, 8, 9, 10].
Головним завданням системи геодинамічного моніторингу є мінімізація інженерного
ризику та підвищення рівня екологічної безпеки на території області.
Принципи довгострокового спостереження за ендогенними геологічними процесами
полягають у використанні різного класу точності сейсмічних станцій, пов’язаних
в єдину мережу, розташованих на ділянках, де в історичному минулому відбувались
землетруси.
У комплексі з аерокосмічними дистанційними методами ця багаторічна інформація
може використовуватись для прогнозування землетрусів і сучасних тектонічних
рухів.
Найвартіснішим способом довгострокових спостережень є режимна оцінка сейсмічних
параметрів літосфери за допомогою гідрогеодеформаційного поля Землі шляхом
буріння спеціалізованих гідрогеологічних свердловин на глибокі водоносні
горизонти.
З точки зору сейсмічної небезпеки території Львівської області то вона досить
помірна і має місце з огляду н
- Київ+380960830922