розділ 2
Об’єкти, матеріали та методи дослідження
2.1. Місцезнаходження та фізико-географічна характеристика локалітетів
Coronilla coronata L. на досліджуваній території
Об’єктом досліджень є популяції реліктового субсередземноморського монтанного
виду Coronilla coronata L. (Fabaceae), в умовах різного стану й режиму
використання біогеоценозів на Північно-Західному Поділлі та Опіллі. Ці
популяції на Волино-Поділлі утворюють ізольовані ексклави в ареалі на значній
віддалі від основної його частини. В цих умовах вид виявляє здатність до
ценотичної поліваріантності: росте в угрупованнях лучних степів (Cariceta
humilis), остепнених соснових рідколісь (деривати Carici humilis-Pinetum) і, як
залишковий елемент, у складі ценозів фагетального комплексу на початкових фазах
їхнього формування.
Для Поділля актуальною созологічною проблемою є оцінка динамічних тенденцій
комплексів лучно-степових і лісових біогеоценозів в умовах різного
господарського використання та охоронного режиму. Одним з аспектів такої оцінки
може бути використання популяційно індикаційних методів із застосуванням як
індикаторного об’єкта популяцій C. coronata. Оскільки на Волино-Поділлі C.
coronata рідкісна рослина, що знаходиться на північно-східній межі поширення,
цей вид підлягає охороні і потребує детального вивчення стану його популяцій
(дод. А, рис. 2.1-2.2).
На сьогодні вiдомi такі локалiтети цього виду в регіоні: Львiвська обл.,
Бродiвський р-н, окол. с. Суховоля, г. Макiтра; Золочiвський р-н, окол. с.
Бiлий Камiнь, гори Жулицька, Свята, Висока; окол. с. Пiдлисся, г. Бiла; урочище
Бiле; околицi с. Червоне, г. Лиса; окол. с. Стiнка, г. Стінка; окол. с.
Тростянець, урочище Кам’янi гори; окол. с. Сасiв, г. Бiлоха; окол. с. Хмелева,
урочище Восьмаші (локалітет виявлений В.М.Ралом у 2000 р. [170]);
Перемишлянський р-н, окол. с. Болотня; Тернопiльська обл., Бережанський р-н,
окол. с. Гутисько (мiж селами Куряни й Демня) г. Голиця; Підгаєцький р-н, окол.
с. Угринів; Хмельницька обл., Кам’янець-Подiльський р-н, околицi с. Субич. З
них чотири локалiтети виявленi вперше (окол. с. Пiдлисся, г. Бiла; окол. с.
Тростянець, урочище Кам’янi гори; окол. с. Хмелева, урочище Восьмаші (локалітет
виявлений В.М.Ралом у 2000 р.); окол. с. Угринів), наявність виду у двох інших
(окол. с. Болотня, околицi с. Субич) досі не підтверджена. У кожному з названих
локалiтетiв вид представлений практично iзольованою локальною популяцiєю (рис.
2.1); (див. дот. А, фото. 2.3-2.6).
Для порівняльних досліджень використовували також гербарний матеріал зібраний у
Словаччині (Кагало О. О., 1988 р.).
На розвиток рослинного покриву Поділля в значній мірі впливають особливості
екологiчних умов, якi, залежать від клiматичних й едафiчних факторів, а також
геологiчної та геоморфологiчної будови. Природна диференцiацiя рослинного
покриву є, фактично, вiдображенням ландшафтної диференцiацiї території. Отже,
ландшафт зi всiма абiотичними факторами, що його формують, є тим
природно-iсторичним середовищем, в якому реалiзуються процеси генезису та
подальших змін фiтосистем.
За дослiдженнями О.Б.Богуцького та I.М.Свинка [10], пiвнiчний край Подiлля, має
ряд геолого-геоморфологiчних особливостей, зумовлених iнтенсивними тектонiчними
рухами (сумарнi амплiтуди яких iнодi перевищували 350-400 м), що відбувалися на
території протягом неоген-антропогенового етапу розвитку. Через це
пiвнiчно-подiльський уступ є одним з унiкальних орографiчних елементiв
Схiдноєвропейської рівнини.
Геолого-геоморфологiчна будова пiвнiчно-захiдного Подiлля, вiдзначається
значною складнiстю i рiзноманiтнiстю, якi зумовленi тривалою i багатофакторною
iсторiєю їх формування. Особливостi геолого-геоморфологiчної будови територiї,
визначаючи специфiку рельєфу i грунтотвiрних субстратiв, значною мiрою
детермiнують диференцiацiю екотопiв i, вiдповiдно, видовий склад i просторову
структуру флороекотопiчних комплексiв рослинного покриву регiону. Їх
закономiрностi знаходять вiдображення в особливостях флороценотичної та
флоротопiчної диференцiацiї флори. Особливостi географiчного положення
пiвнiчно-захiдного Подiлля, специфiка його геологiчної й геоморфологiчної
будови зумовлюють вiдмiннiсть мiкроклiматичних показникiв регiону порівняно з
прилеглими територiями. Мiкроклiмат м'якший i вологіший, що сприяє розвитковi
неморальнолiсових комплексiв фагетальної свiти, а на добре iнсольованих
стрiмких схилах пiвденних румбiв створюються умови, сприятливi для термофiльних
елементiв степового, петрофiльного та ксеротермно-чагарникового
флороекотопiчних комплексiв [89].
Гологоро-Кременецького масив належить до суббореального поясу грунтотворення,
який охоплює переважно молодi грунтовi зони, що сформувалися у пiсляльодовиковi
епохи, або дещо ранiше, у плiоценi [133]. Детальна характеристика грунтiв
Гологоро-Кременецького масиву подана у роботi Г.А.Андрущенка [2], загалом
грунти дослiджуваного регiону, можна зарахувати до формацiї нейтральних або
лужних грунтiв суббореального помiрно-теплого клiмату. Загальною їх особливiстю
є насиченiсть органiчної речовини основами, її мiцний зв'язок iз мiнеральною
частиною грунту, добре розвинений гумусний горизонт з його рiвномiрним
зменшенням до нижнiх шарiв профiлю (iзогумусний). Основною материнською породою
грунтiв регiону є лес, а в мiсцях виходу на денну поверхню – елювiй або делювiй
крейдяних мергелiв, третинних вапнякiв, пiсковикiв і пiскiв, мiсцями балтськi
щiльнi глини [2].
Загалом, грунтовий покрив Гологоро-Кременецького масиву вiдзначається значною
строкатiстю i різноманітністю. Унаслiдок iнтенсивного використання грунтiв
досл
- Київ+380960830922