РОЗДІЛ 2
матеріали та методи дослідження
2.1.Клінічна характеристика хворих, включених до дослідження
Для вирішення поставлених завдань було досліджено 214 осіб, яких обстежено на
клінічних базах кафедри факультетської терапії вищого державного навчального
закладу України «Українська медична стоматологічна академія», кардіологічного
та гастроентерологічного відділень Полтавської обласної клінічної лікарні ім.
М.В. Скліфосовського, терапевтичного відділення Полтавської обласної клінічної
лікарні відновного лікування.
З метою визначення змін цитокінового, імунного статусу, ремоделювання серця та
судин дослідили 80 хворих на ГХ ІІ стадії (основна група), в тому числі 28 - у
поєднанні із ЗППБС. Групи порівняння: 72 хворих на ГХ ІІ-ІІІ стадій у поєднанні
з ІХС, в тому числі 59 - у поєднанні із ЗППБС; 16 хворих на ЗППБС; 46 здорових
осіб контрольної групи.
Хворих із ГХ розподіляли на підгрупи на підставі наявності факторів ризику
прогресуючого, ускладненого пребігу, зокрема за станом ремоделювання сонних та
периферичних артерій, в тому числі за потовщенням ТІМ (ТІМ>0,9 мм) (за даними
Європейського товариства гіпертензії (ESH) та Європейського кардіологічного
товариства (ESC) 2007 р.) [141].
Діагноз ГХ, ІХС, ЗППБС верифікувалися згідно з існуючими світовими,
Європейськими, українськими стандартами діагностики та лікування. Обстеження
виконували до призначення лікування; у разі вживання хворим препаратів – у
кінці 7-10 денного безмедикаментозного періоду. Проводили комплексне
клініко-лабораторно-інструментальне обстеження хворих для виключення вторинної
артеріальної гіпертензії, визначення рівня підвищення АТ, виявлення ураження
органів-мішеней, оцінки загального серцево-судинного ризику.
Діагноз ГХ ІІ стадії визначали відповідно до рекомендацій Європейського
товариства гіпертензії (ESH) і Європейського кардіологічного товариства (ESC) з
лікування артеріальної гіпертензії 2007 р. та відповідно до стандартів надання
допомоги кардіологічним хворим за наказом № 436 Міністерства охорони здоров’я
України від 03.07.06, для цього проводили: збір скарг та анамнезу, клінічний
огляд, вимірювання АТ на обох руках, вимірювання АТ на нижніх кінцівках
аускультативним методом, вимірювання маси тіла та окружності талії, лабораторне
обстеження (загальні аналізи крові та сечі, аналіз сечі за Нечипоренком,
креатинін, холестерин, тригліцириди, глюкоза, калій, натрій крові),
електрокардіографія (ЕКГ) у 12 стандартних відведеннях, ехокардіографія
(ЕхоКГ), огляд очного дна. При необхідності хворим проводили додаткові
дослідження (визначення мікроальбумінурії, добовий моніторинг АТ, ультразвукове
дослідження нирок, реоенцефалографію, добову протеїнурію, аналіз сечі за
Зімницьким), що дозволило уточнити генез ГХ, встановити характер ураження
органів-мішеней та наявність супутньої патології в кожному конкретно випадку. В
дослідження не включали хворих на супутні захворювання в стадії декомпенсації,
зокрема з ознаками застійної серцевої недостатності (СН) ІІБ-ІІІ стадій (за
класифікацією Н.Д. Стражеско, В.Х. Василенко), ІХС: стенокардією напруги ІV
функціонального класу (ФК), фібриляцією передсердь та іншими порушеннями
серцевого ритму, які потребували використання антиаритмічних препаратів,
вродженими та набутими вадами серця, патологією бронхо-легеневої системи.
У наших хворих на ГХ ІІ стадії коливання рівня АТ було в таких межах:
систолічний АТ 160-179 мм рт.ст., та/чи діастолічний АТ 100-109 мм рт.ст.,
згідно з рекомендаціями Європейського товариства гіпертензії (ESH) і
Європейського кардіологічного товариства (ESC) з лікування артеріальної
гіпертензії 2007 р. [141, 142].
Для усіх хворих на ГХ ІІ стадії була характерна гіпертрофія ЛШ за даними ЕКГ
або ЕхоКГ, генералізоване звуження артерій сітківки за даними фундоскопії.
Відповідно до вищезгаданих рекомендацій та стандартів, діагноз ГХ ІІІ стадії
встановлювали при наявності об’єктивних ознак ураження органів-мішеней з
порушенням їх функції: перенесених інфаркта міокарда та інсульту, хронічної
серцевої недостатності ІІІ-ІV функціонального класу за NYHA, хронічної ниркової
недостатності, хронічної гіпертонічної енцефалопатії ІІІ ст., при наявності
ускладнених гіпертонічних кризів в анамнезі, а саме розвиток на фоні
підвищеного АТ гострих коронарних синдромів, гострого порушення мозкового
кровообігу, крововиливи (в мозок, сітківку), розшарування аорти. Діагноз
верифікувався на підставі обов’язкових досліджень (збір скарг та анамнезу,
клінічний огляд, вимірювання АТ на обох руках, вимірювання АТ на нижніх
кінцівках аускультативним методом, вимірювання маси тіла та окружності талії,
лабораторного обстеження (загальні аналізи крові та сечі, креатинін,
холестерин, тригліцириди, глюкоза, калій, натрій крові), ЕКГ у 12 стандартних
відведеннях, ЕхоКГ, огляду очного дна, рентгенографію органів грудної клітки,
ультразвукового дослідження нирок) та, при необхідності, додаткових досліджень
(добовий моніторинг АТ, допплерівське дослідження екстракраніальних судин).
Досліджені хворі на ГХ ІІІ стадії мали такі рівні АТ: систолічний АТ ? 180 мм
рт.ст. та/чи діастолічний АТ ? 110 мм рт.ст. згідно з рекомендаціями
Європейського товариства гіпертензії (ESH) і Європейського кардіологічного
товариства (ESC) з лікування артеріальної гіпертензії 2007 р. [141].
Діагностичну оцінку проводили за даними порогових значень АТ для визначення ГХ
ІІ-ІІІ стадій при різних видах вимірювання [143, 144, 145], а саме офісного або
клінічного, 24-годинного [146], денного, нічного, домашнього, згідно з
рекомендаціями Європейського товариства гіпертензії (ESH) і Європейс
- Київ+380960830922