РОЗДІЛ 2
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЗАБРУДНЕННЯ
ПОВЕРХНЕВИХ ВОД
2.1. Міжнародно-правова відповідальність за забруднення внутрішніх морських
вод, вод територіального моря та виключної економічної зони
2.1.1. Загальні риси міжнародно-правової відповідальності за забруднення
морських вод під юрисдикцією держави. Характер екологічної шкоди, заподіяної
внаслідок забруднення поверхневих вод, значною мірою залежить від типу водного
об’єкта, його гідрологічних характеристик та місця у екосистемі. За цими
ознаками доречно виділити забруднення непроточних водойм (в т.ч. оліготрофних
та евтрофних непроточних водойм), забруднення проточних водойм та забруднення
морських вод [89, с. 177, 183-175]. Однак, розглядаючи питання, пов’язані із
забрудненням таких водних об’єктів, необхідно враховувати, що на відносини щодо
їх використання та охорони може поширюватися дія різних правових систем –
національної правової системи відповідної держави та міжнародної правової
системи. Тому зміст та порядок реалізації міжнародно-правової відповідальності
за забруднення поверхневих вод залежатиме від територіального розташування
конкретного водного об’єкту.
У вітчизняній міжнародно-правовій науці особливою популярністю користується
ідея поділу територій (просторів) за їхнім правовим режимом на державні
території, міжнародні території та території зі змішаним правовим режимом [165,
с. 326-327; 166, с. 90-91].
За такого підходу до складу державної території, в межах якої відповідна
держава здійснює свій суверенітет та територіальне верховенство, входять
сухопутний та повітряний простори, надра, материкові (континентальні) води,
води внутрішнього та територіального моря. До міжнародних територій (або
територій з міжнародним режимом) відносяться території, що знаходяться за
межами державних територій, не належать окремо якій-небудь державі та
перебувають у загальному користуванні міжнародного співтовариства у
відповідності з нормами міжнародного права – космічний простір, Антарктика,
відкрите море, повітряний простір над ним та міжнародний район морського дна за
межами континентального шельфу. І нарешті, до територій зі змішаним режимом
відносяться виключна економічна зона та континентальний шельф, тобто території,
що не входять до складу території держави, не перебувають під її суверенітетом,
але суверенні права на розвідку і розробку природних ресурсів цих територій, а
також на охорону їхнього природного середовища належать прибережним державам.
Необхідно зауважити, що використання класифікації поверхневих водних об’єктів
або лише за їх гідрологічними характеристиками, або лише за їх правовим режимом
не дає змоги правильно оцінити сутність інституту міжнародно-правової
відповідальності за забруднення поверхневих вод. Зокрема, забруднення
прибережних морських вод може заподіяти шкоду водним об’єктам з двома правовими
режимами – внутрішнім та територіальним водам, на які поширюється режим
державної території, та водам виключної економічної зони, яка відноситься до
територій зі змішаним правовим режимом. Однак, і екологічні наслідки
забруднення тут розрізнятися не будуть, і потерпілою є тільки прибережна
держава, і механізм міжнародно-правової відповідальності в даному випадку буде
єдиним. В той же час, правові наслідки забруднення вод відкритого моря суттєво
відрізнятимуться, оскільки потерпілим суб’єктом у даному випаду буде не
яка-небудь держава, а міжнародне співтовариство в цілому, що так чи інакше
вплине на характер, форми та зміст міжнародно-правової відповідальності
правопорушника.
Виходячи з викладеного, вважаємо доцільним запропонувати таку класифікацію
поверхневих водних об’єктів, на підставі якої мають визначатися особливості
реалізації інституту міжнародно-правової відповідальності за забруднення
поверхневих вод:
1) материкові поверхневі води, тобто природні водойми (озера), водотоки (річки,
струмки), штучні водойми (водосховища, ставки), канали та інші подібні об’єкти,
що знаходяться чи протікають на території держави, яка має суверенне право
визначати режим їх використання та охорони, а також визнаватиметься потерпілим
суб’єктом у випадку забруднення цих водних об’єктів;
2) морські води, право на використання та охорону природних ресурсів яких
належить прибережній державі, котра визнаватиметься потерпілим суб’єктом у
випадку їх забруднення. До таких вод мають відноситися внутрішні морські води,
води територіального моря та виключної економічної зони, а також архіпелажні
води;
3) води відкритого моря, правовий режим використання та охорони яких
визначається виключно нормами та принципами міжнародного права і у випадку
забруднення яких потерпілою стороною має визнаватися міжнародне співтовариство
в цілому.
У сучасному міжнародному праві норми, які стосуються відповідальності за
забруднення поверхневих вод за цими трьома видами представлені нерівномірно.
Найбільшим ступенем розробленості характеризуються норми, що стосуються
міжнародно-правової відповідальності за забруднення морських вод, які
перебувають під юрисдикцією держави, меншою мірою – за забруднення материкових
поверхневих вод, і майже не врегульовані нормами міжнародного права відносини,
пов’язані із відповідальністю за забруднення вод відкритого моря. Тому постає
необхідність дослідити особливості механізмів реалізації міжнародно-правової
відповідальності за забруднення цих трьох категорій водних об’єктів, на основі
чого можна буде побудувати загальну модель інституту міжнародно-правової
відповідальності за забруднення поверхневих вод.
Забруднення прибережних морських во
- Київ+380960830922