РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТА ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Обґрунтування вибору об’єкта досліджень
Серйозні ознаки екологічної кризи, що особливо поглибилися в другій половині ХХ
століття через споживацьке ставлення суспільства до природи, призвели до
необхідності радикального перегляду цілей і пріоритетів світового розвитку.
Розумінню цього на рівні урядів країн значною мірою сприяв той факт, що
економічний розвиток ряду країн світу дійшов межі, за якою об’єктивною
реальністю стає одержання вигоди від вкладення коштів у природозахисні та
ресурсощадливі програми не тільки глобального, а й регіонального масштабу. До
того ж, більшість населення Землі усвідомили наявні екологічні проблеми, які в
майбутньому, якщо не вжити відповідних заходів, поставлять під сумнів існування
самого життя [33-34].
Серед наземних біомів ліси відіграють важливу роль у регулюванні багатьох
природних процесів. Пріоритетною серед екологічних функцій лісу є його
довготермінова здатність акумулювати вуглець біомасою деревних рослин та
продукувати кисень [28]. За результатами деяких оцінок, частка вуглецю біомаси
Землі, що міститься в її лісах, становить 440-550 млрд тонн, за іншими –
1100 млрд тонн [314]. У лісах помірних зон нагромаджено до 109 млрд тонн, або
12% вуглецю [296, 310]. Наступними за вмістом вуглецю визнано ґрунти та
Світовий океан – 600 млрд тонн. Керуючи цими екосистемами, можна впливати на
склад атмосфери, а отже і на клімат планети [43, 289].
Для можливості управління лісами щодо вуглецевих запасів, необхідні точні
кількісні знання їх обсягів та потоків як усередині окремої лісової екосистеми,
так і в загальному екологічному циклі планети [302, 307, 309]. Деякі науковці
зауважують, що за певних змін у кліматі та в управлінні ліси можуть стати
джерелом емісії СО2 в атмосферу [293-294, 308]. Дотепер знання системи
екологічних зв’язків та потоків різних речовин у лісових екосистемах значною
мірою фрагментарні. Тому дуже важливо визначити існуючі резервуари вуглецю в
лісах та їхні обсяги. У світовій практиці оцінка продуктивності насаджень з
точки зору вуглецевого балансу набуває важливого значення [298, 305]. Навіть у
разі застосування критеріїв сталого управління лісами в Європі, які визначено
єдиними для всіх країн-членів Європейського Союзу, кількісний індикатор оцінки
запасів та потоків вуглецю в критерії “Продуктивність лісів” залишається
обов’язковим [292, с. 265].
Аналіз продуктивності насаджень за регіональними особливостями дозволить вірно
оцінити екологічні та захисні функції лісу, що надзвичайно актуально для
вивчення ресурсного та екологічного потенціалу України [42].
Україна належить до малолісних та лісодефіцитних держав з інтенсивним веденням
лісового господарства. Загальна площа лісового фонду України – близько 10 млн
га, у тому числі лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю – 8,5 млн га.
Розміщення лісів на території України дуже нерівномірне. На Поліссі вони
становлять 26,1% загальної території цього регіону, в Лісостепу – 12,2, у Степу
– 3,8 у Карпатах і в гірському Криму – відповідно 40,5 і 32,0% [156].
Львівська область – одна із 24 областей України. Вона утворена 4 грудня 1939 р.
у результаті приєднання Західноукраїнських земель до Української РСР. Площа
області дорівнює 21,8 тис. км2, що становить 3,6% території України. За
розмірами Львівська область посідає сімнадцяте, а за кількістю населення –
шосте місце в Україні [128-129].
Львівщина відзначається великою різноманітністю природних умов і багатством
природних ресурсів. На її території є рівнини і гори, поширені поліські,
лісостепові і лісолучні ландшафти. Її надра багаті на поклади нафти і горючих
газів, кам’яного вугілля і самородної сірки, різноманітних солей і мінеральних
вод тощо. Така різноманітність природних умов і природних ресурсів області
зумовлена її географічним положенням, геологічною будовою і характером
поверхні. На території області вирізняють п’ять лісорослинних областей:
Українські Карпати і прилегла до них область Передкарпаття – на півдні, Опілля
та Розточчя – в центральній частині та Мале Полісся – на півночі.
Можна виділити наступні передумови щодо вибору лісів Львівської області
об’єктом досліджень:
Екологічна, економічна та соціальна значимість лісів України в цілому та
Львівської області зокрема.
Територія області характеризується контрастністю природних умов, адже
розташована на стику трьох природно-кліматичних зон (Полісся, Карпати,
Лісостеп), що викликає необхідність розроблення детальних схем лісорослинного
районування (Карпати, Передкарпаття, Опілля, Мале Полісся та Розточчя) з метою
підвищення стійкості та продуктивності лісових масивів регіону.
Сприятливі лісорослинні та географічні умови регіону для вирощування
високопродуктивних біологічно стійких насаджень.
Вікова структура насаджень Львівщини із значним переважанням молодняків та
середньовікових насаджень.
Підвищення продуктивності лісів, розширення їх площ є необхідною передумовою
оздоровлення середовища життя людей, задоволення рекреаційних,
санітарно-гігієнічних, середовищно-захисних, культурних та виробничих потреб.
2.2. Фізико-географічні та кліматичні умови регіону досліджень
Найістотнішими факторами навколишнього природного середовища, які справляють
безпосередній вплив на лісові сукупності, є рельєф, ґрунти та клімат [55, 69].
Характер клімату визначається наступними основними елементами: теплом, опадами
та випаровуванням [55, 115, 270].
Територія Львівської області має більш помірний і вологий клімат, ніж східні
області України. Вітри з Атлантичного океану приносять сюди велику кількість
опадів, швид
- Київ+380960830922