Клініко-патогенетичні особливості та лікування хронічного панкреатиту в сполученні з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою і ожирінням

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих
Під нашим спостереженням перебували 108 хворих на ХП у стадії загострення (за
МКХ-10 код К86.1) у сполученні з ГЕРХ (К21.0) і ожирінням (Е66.0). Хворі
обстежувалися та лікувалися в гастроентерологічному відділенні Донецького
обласного клінічного територіального медичного об'єднання, яке є базою кафедри
внутрішніх хвороб №1 Донецького Національного медичного університету ім.
М.Горького.
Аналіз розподілу хворих за віком, статтю, давністю ХП представлений у таблиці
2.1.
Таблиця 2.1
Характеристика хворих на ХП у поєднанні з ГЕРХ та ожирінням
за статтю, віком, давністю захворювання
Показ­ники
Стать
Вік
Давність захворювання
Хворі на ХП (n=108)
чоло­віки
жінки
до 40 років
від 40 до 55 років
понад 55 років
до 5 років
від 5 до 10 років
понад 10 років
Абс.
44
64
19
56
33
15
62
31
40,7
59,3
17,6
51,9
30,5
13,9
57,4
28,7
Примітка (тут і в інших таблицях). n — кількість обстежених.
Серед обстежених нами хворих було 64 (59,3%) жінки та 44 (40,7%) чоловіки.
Перевага жінок серед хворих на ХП у сполученні з ГЕРХ і ожирінням, які
перебували на стаціонарному лікуванні й обстеженні в гастроентерологічному
відділенні Донецького обласного клінічного територіального медичного
об'єднання, пояснюється тим, що ожиріння, яке супроводжується біліарною
патологією й, як наслідок, розвитком біліарного ХП, має місце частіше в жінок
[78]. Алкогольний ХП, характерний більше для чоловіків, рідше сполучається з
ожирінням. Це пов'язане з тим, що, за даними літератури і за нашими
спостереженнями, алкогольний ХП швидше, ніж біліарний, призводить до
зовнішньосекреторної недостатності ПЗ із втратою маси тіла [31]. Тому
сполучення алкогольного ХП із ожирінням має місце рідше, ніж сполучення
біліарного ХП із ожирінням. Цим, імовірно, і пояснюється перевага жінок серед
наших пацієнтів.
Дійсно, серед обстежених жінок значно переважали пацієнтки з біліарним ХП, їх
було 56 (87,5% серед хворих жінок), тоді як алкогольний ХП у жінок
діагностовано тільки в 12,5% випадків (в 8 пацієнток). Серед чоловіків,
навпаки, переважав алкогольний ХП, діагноз якого був поставлений 32 (72,7%
серед хворих чоловіків) пацієнтам. Біліарний ХП у сполученні з ГЕРХ і ожирінням
мав місце тільки в 12 (27,3%) чоловіків. Розподіл частоти алкогольного й
біліарного ХП залежно від статі обстежених хворих надано на рис. 2.1. Діагноз
алкогольного ХП і супутнього алкогольного хронічного гепатиту встановлювали
разом з наркологом.
Рис. 2.1. Частота алкогольного і біліарного ХП в обстежених хворих залежно від
статі.
Вік хворих був від 35 до 63 років, однак переважав вік старше 40 років (в 89
хворих — 82,4%) (табл. 2.1). Хворих молодше 40 років було менше, ніж хворих
іншого віку, — 19 (17,6%) пацієнтів. Імовірно, це можна пояснити тим, що
розвиток сполученої патології відбувається протягом тривалого часу — принаймні,
близько 10 років і більше. ХП, що формується, як внаслідок патології жовчних
шляхів, так і в результаті зловживання алкоголем, має латентний період до появи
перших клінічних проявів, коли можливо поставити діагноз захворювання [157].
Крім того, тому що ми обстежили хворих тільки з аліментарно-конституціональним
типом ожиріння, розвиток цього захворювання також відбувався протягом певного
часу. Цим ми й пояснюємо перевагу серед обстежених хворих пацієнтів у віці 40
років і більше. Однак хворих у віці від 40 до 55 років було в 1,70 рази більше,
ніж хворих у віці старше 55 років. Зменшення частоти поширеності сполученої
патології серед пацієнтів старшого віку, на наш погляд, пов'язане з тим, що при
збільшенні тривалості ХП зростає ймовірність ускладнень панкреатиту, у т. ч.
ускладнень, які вимагають хірургічного лікування. У зв'язку із цим такі хворі
частіше лікуються в хірургічних, а не в гастроентерологічних відділеннях. Крім
того, у віці старше 55 років зростає частота та важкість супутньої патології,
особливо серцево-судинних захворювань, які приводять хворих до кардіолога й
інших фахівців.
Що стосується частоти різної тривалості захворювання (ми вважали початком
захворювання перші прояви ХП), вона також представлена в таблиці 2.1. Пацієнтів
із тривалістю захворювання менше 5 років було 15 (13,9%), тобто менше, ніж
пацієнтів з більшою тривалістю сполученої патології. Можливо, частіша
зустрічальність у наших хворих тривалості захворювання більше 5 років
пояснюється тим, що сполучена патологія формується протягом більшого часу, ніж
ізольований ХП. Тобто, для того, щоб розвинулася комбінація ХП, ГЕРХ і ожиріння
необхідний триваліший період часу. У той же час, пацієнтів з комбінацією трьох
нозологічних одиниць і тривалістю захворювання більше 10 років було в 2,0 рази
більше, ніж із тривалістю захворювання від 5 до 10 років (табл. 2.1). Це
узгоджується з розподілом хворих за віком. Дійсно, хворих старше 55 років, які,
як правило, мають триваліший анамнез, було менше, ніж пацієнтів молодшого віку,
анамнез яких коротше.
У всіх наших пацієнтів діагностовано ожиріння аліментарно-конституціонального
характеру. Ступінь ожиріння оцінювали за індексом маси тіла [78]. Ожиріння I
ступеня (ІМТ 30,0–34,9 кг/м2) діагностували в 66 (61,1%) хворих, II ступеня
(ІМТ 35,0–39,9 кг/м2) — в 32 (29,6%) хворих, III ступеня (ІМТ 40,0 кг/м2 і
більше) — в 10 (9,3%) хворих (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Розподіл обстежених хворих за ступенем ожиріння.
У всіх хворих мала місце супутня ГЕРХ із пептичним езофагітом. В 77 (71,3%)
хворих езофагіт був неерозивним, в 27 (25,0%) хворих — ерозивним, в 4 (3,7%)
хворих — ерозивно-виразковим. Стравохід Баррета виявлений в