Ви є тут

Ідеї еволюції та революції в українській політичній думці кінця ХІХ - початку ХХ сторіччя.

Автор: 
Новакова Наталія Олександрівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2009
Артикул:
0409U005016
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Зміст
Вступ
Розділ1. Теоретико-методологічні засади дослідження еволюції та революції як
видів суспільно-політичного розвитку
Розділ 2. Особливості концепцій суспільно-політичної еволюції в українській
політичній
думці
Розділ 3. Ідеї революції як виду суспільно-політичного розвитку в українській
політичні
думці.
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Актуальність теми дослідження. Розвиток українського суспільства після
досягнення незалежності значною мірою актуалізував проблеми вивчення
історичного досвіду, інтелектуального спадку попередніх поколінь. Особливої
уваги заслуговує період кінця ХІХ – початку ХХ сторіч, коли в українській
політичній думці були сформовані найбільш потужні концепції
суспільно-політичного розвитку.
Наразі динаміка політичної системи України характеризується невизначеністю
стратегічної мети розвитку. Хоча основні інститути державності створені, але не
сформовані стратегічні та тактичні цілі суспільно-політичного розвитку, не
виявлені його напрямки. Незаперечними є демократичні перетворення в житті
українського суспільства, створення нових політичних інститутів, розвиток
громадянського суспільства, в той же час соціально-політична криза набуває
перманентного характеру, політичні інститути функціонують вкрай нестабільно.
Перед українським суспільством знову постає проблема пошуку ефективних способів
політичного розвитку. Аналіз української політичної думки кінця ХІХ - початку
ХХ сторіччя, періоду коли суспільство проходило через радикальні, революційні
зміни, є дуже важливим для формування політичної системи сучасної України та
необхідним для створення не запозиченого, а органічного, властивого саме нашому
суспільству шляху суспільно-політичного розвитку.
Актуальність обраної теми дослідження обумовлена необхідністю вивчення
теоретичних підходів до трактування явища суспільно-політичного розвитку та
його видів: еволюції і революції в українській політичній думці кінця ХІХ -
початку ХХ ст. для визначення стратегічних напрямків політичного розвитку
сучасного українського суспільства.
Дослідження української політичної думки кінця ХІХ - початку ХХ ст. в останні
десятиріччя привертало увагу багатьох вітчизняних вчених. Однак більшість праць
присвячені аналізу розвитку ідеї української державності. В той же час,
теоретичні напрацювання щодо шляхів формування такої державності, умов її
здобуття та збереження не отримали достатньої уваги науковців. Це ускладнює
розуміння перебігу сучасного політичного процесу в Україні та розробку
позитивних орієнтирів його спрямування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційне
дослідження є складовою наукової роботи філософського факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка та виконане у межах
науково-дослідної теми БФ- “Філософія та політологія у структурі
сучасного соціо-гуманітарного знання”.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є визначення специфіки трактування
еволюції та революції як способів суспільно-політичного розвитку в українській
політичній думці кінця ХІХ - початку ХХ ст.
Для досягнення мети були виокремлені наступні завдання дисертаційного
дослідження:
проаналізувати зміст понять суспільно-політичного розвитку, еволюції,
революції, охарактеризувати підходи до їх визначення, що існують у сучасній
політичній науці;
виявити особливості концепцій суспільно-політичної еволюції в українській
політичній думці кінця ХІХ – початку ХХ ст.;
порівняти ступінь наукової розробленості концепцій суспільно-політичної
еволюції та концепцій революції в українській політичній думці кінця ХІХ –
початку ХХ ст.;
здійснити аналіз концепцій революції в українській політичній думці кінця ХІХ –
початку ХХ ст;
типологізувати підходи до трактування поняття „революція” в українській
політичній думці кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Об’єктом дисертаційного дослідження є українська політична думка кінця ХІХ –
початку ХХ ст.
Предметом дисертаційного дослідження виступають особливості трактування понять
еволюції та революції в українській політичній думці кінця ХІХ – початку ХХ
ст.
Методи дослідження. Дисертаційну роботу виконано на засадах комплексного
підходу до застосування методів дослідження. Зокрема, було використано такі
методи: системний, що дав можливість розглянути розвиток концепцій революції та
суспільно-політичної еволюції в українській політичній думці кінця ХІХ –
початку ХХ ст. як цілісний процес; компаративний, що дозволив порівняти
концепції суспільно-політичної еволюції та революції різних представників
української політичної думки досліджуваного періоду між собою та аналогічними
концепціями європейських дослідників. За допомогою історичного методу
простежено розвиток змісту понять еволюції та революції, проаналізована
специфіка їх трактування в українській політичній думці кінця ХІХ - початку ХХ
ст.
Наукова новизна отриманих результатів полягає як у постановці наукової
проблеми, так і у способі та результатах її розв’язання. Вперше здійснено
комплексний політологічний аналіз особливостей трактування понять еволюції та
революції в українській політичній думці кінця ХІХ – початку ХХ ст.
У дисертаційній роботі відображені наступні теоретичні результати, які
відзначаються науковою новизною і характеризують особистий внесок автора,
зокрема:
вперше систематизовано і узагальнено особливості концепцій суспільно-політичної
еволюції в українській політичній думці кінця ХІХ – початку ХХ ст. До таких
особливостей належать: розуміння еволюції як багаторівневого нелінійного
процесу (М.Грушевський, М.Драгоманов, І.Франко), увага до дослідження чинників
суспільно-політичної еволюції (найбільш яскраво ця особливість виявляється в
концепції М.Грушевського), вивчення ефективності суспільно-політичної еволюції
та порівняння її з революцією для визначення оптимального шляху суспільного
розвитку (М.Драгоманов, В.Липинський, І.Франко); аналіз еволюції як способу
втілення суспільного ідеалу (М.Грушевський, М.Драгоманов, І.Франко,
В.Липинський);
набуло подальшого розкриття положення про те, що концепція суспільно-політичної
еволюції в українській політичній думці кінця ХІХ - початку ХХ сторіччя була
більш детально розроблена та теоретично обґрунтована, ніж концепція революції.
Концепції соціально-політичної еволюції, розроблені М.Драгомановим, І.Франком,
М.Грушевським, В.Липинським присвячені аналізу сутності суспільно-політичної
еволюції, містять аналіз її стадій, ознак, ролі у житті суспільства.
Зацікавлення у вивченні революції зростає лише на початку ХХ сторіччя.
Дослідники приділяють незначну увагу вивченню сутності революції, натомість
розглядаються прикладні аспекти: причини та наслідки революції, аналіз ролі та
особливостей політичного лідерства під час революцій, характер революції
(національний чи інтернаціональний);
удосконалено визначення основних ідейних компонентів концепцій революції в
українській політичній думці. До таких компонентів належить вивчення причин та
наслідків революції, аналіз рушійних сил (еліта, чи клас), обґрунтування мети
революції. Названі компоненти присутні у більшості концепцій революції
(Ю.Бачинський, Д.Донцов, М.Міхновський, В.Винниченко, С.Мазлах та В.Шахрай,
І.Франко);
вперше систематизовано підходи до визначення мети революції в українській
політичній думці. Представники першого підходу основною метою революції вважали
національне звільнення та утворення незалежної держави (Д.Донцов, В.Кучабський,
М.Міхновський, С.Мазлах, В.Шахрай). Другий підхід представлений ідеєю
всебічного визволення, тобто мета революції - це одночасне соціальне,
політичне, національне звільнення (В.Винниченко). Представники третього підходу
вважали метою революції соціальне звільнення (Ю.Бачинський). Виявлено
взаємозв’язок між метою революції та стратегією революційних дій, яку
обґрунтовували представники української політичної думки кінця ХІХ – початку ХХ
сторіччя. Зокрема, якщо метою революції визначалось соціальне визволення, то
обстоювалась необхідність об’єднання дій з революціонерами інших держав; якщо
мета революції полягала у національному звільненні, то революційні дії мали
вестись виключно представниками української нації;
сформульовано авторську типологію інтерпретації поняття „революція” в
українській політичній думці кінця ХІХ – початку ХХ ст. Визначено три основні
підходи. Перший – розглядав революцію як вид еволюції, явище, яке не може
призвести до якісних змін у розвитку суспільства, але може змінити його певні
характеристики (М.Драгоманов). Другий підхід ґрунтувався на націоналізмі та
волюнтаризмі, що був підкріплений політичними подіями початку ХХ сторіччя. Для
нього характерне визнання революції єдиним можливим способом зміни політичного
ладу, який може моментально перенести суспільство на новий щабель розвитку
(Д.Донцов, М.Міхновський). Третій підхід формувався під впливом соціалізму та
націонал-комунізму і розглядав революцію як шлях побудови нового, більш
досконалого типу суспільства та/або створення незалежної національної держави
(Ю.Бачинський, В.Винниченко, С.Мазлах, В.Шахрай).
Практичне значення результатів дослідження. Отримані результати можуть
використовуватися для розробки лекційних курсів з історії політичної думки
України, історії України, слугувати підґрунтям для подальших досліджень з цієї
проблематики.
Апробація результатів дисертації. Положення дисертаційного дослідження
доповідались на міжнародних наукових конференціях: „Дні науки філософського
факультету ” (Київ, - квітня року), всеукраїнській
науково-практичній конференції „Модернізація політичної системи України: стан
та перспективи розвитку” (Луганськ, жовтня року), міжнародній науковій
конференції: „Дні науки філософського факультету ” (Київ, - квітня
року), всеукраїнській науково-практичній конференції „Модернізація політичної
системи України: стан та перспективи розвитку” (Луганськ, жовтня
року).
Публікації. Результати дослідження опубліковані в статтях у фахових наукових
виданнях, а також у тезах наукових конференцій.
Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох
розділів,
висновків та списку використаних джерел. Обсяг основної частини дисертації
складає стор. Список