ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………….
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ ПОЛІТИЧНИХ
ПАРТІЙ……………………………………….
РОЗДІЛ 2. ВПЛИВ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ НА ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ
ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН.
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ НА ФУНКЦІОНУВАННЯ
УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ……….
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….
ДОДАТКИ……………………………………………………………………….
ВСТУП
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Актуальність теми зумовлена важливим значенням
організаційної структури для політичної партії. Це виражається не лише у
функціях, які організаційна структура виконує у політичній партії, а й у
впливі, який вона здійснює на функціонування інституту загалом. Такий аспект у
вітчизняній «партології» є малодослідженим. Це зумовлено як слабкою
розвиненістю політичних партій в Україні, так і недостатньою увагою українських
науковців до дослідження цієї проблеми.
Поряд з ідеологією організаційна структура є невід’ємним елементом, що утворює
політичну партію. Як свідчить більшість сучасних досліджень, її значення для
функціонування цього інституту постійно зростає. Паралельно з посиленням ролі
організаційної структури спостерігається зменшення значення ідеології у
сучасних політичних партіях. Особливо яскраво це демонструє виникнення нових
картельних, адміністративних та «catch-all-parties» (хапай усіх) партій.
Організаційна структура будь-якої політичної партії відображає не лише
особливості функціонування, а й виражає її сутність. Через дослідження
організаційної структури можна визначити як мету створення партії, так і методи
її політичної діяльності. Дослідження організаційної структури політичних
партій вже давно створило новий «структурний» напрямок розвитку «партології» у
зарубіжних державах. Дослідники здійснюють порівняльний аналіз організаційних
структур різних політичних партій, визначають роль їх окремих складових,
вивчають значення рядового члена, розвитку внутрішньопартійної демократії
тощо.
Вирішення питання ролі організаційної структури у функціонуванні політичних
партій є важливим для подальшого розвитку «партології». І хоча в Україні на
сьогодні інститут політичних партій розвивається та перебуває у
трансформаційному стані, партії вже стоять на межі своєї подальшої
модернізації. Тому розгляд організаційної структури як чинника, що впливає на
функціонування партій, дасть цілісне бачення шляхів вдосконалення цього
інституту в Україні.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота є складовою частиною комплексної наукової програми
Київського національного університету імені Тараса Шевченка та виконана у межах
науково-дослідницької теми БФ- «Філософія та політологія у структурі
сучасного соціо-гуманітарного знання».
Мета дисертаційної роботи: є встановлення та обґрунтування ролі організаційної
структури у функціонуванні політичних партій.
Реалізація цієї мети передбачає вирішення таких завдань:
систематизувати дослідження, у яких розглядається організаційна структура
політичних партій;
визначити поняття «організаційна структура політичних партій» та виділити її
складові;
розширити критерії класифікації організаційної структури політичних партій;
дослідити класифікації політичних партій за організаційною структурою,
запропоновані М.Дюверже;
уточнити функції організаційної структури та визначити, як вона впливає на
функціонування політичних партій;
розкрити особливості організаційної структури українських політичних партій та
її впливу на їх функціонування і виробити пропозиції щодо вдосконалення
законодавства з метою стимулювання розвитку сучасних політичних партій в
Україні.
Об’єкт дослідження. Партії як інститут політичної системи суспільства.
Предмет дослідження. Вплив організаційної структури на функціонування
політичних партій.
Методи дослідження. Для реалізації поставленої мети дослідження використано
такі наукові методи:
системний – надав можливість розглянути організаційну структуру політичних
партій як цілісну систему;
структурно-функціональний – допоміг визначити місце і роль кожної зі складових
організаційної структури політичних партій;
компаративний – дозволив порівняти організаційну структуру різних політичних
партій;
інституціональний – сприяв розгляду політичної партії загалом та її
організаційної структури зокрема як правового та політичного інституту;
порівняльно-правовий – створив основу для виявлення загальних закономірностей
правової регламентації організаційної структури політичних партій, визначення
специфічних інструментів регулювання;
історичний – надав можливість дослідити організаційну структуру політичних
партій у розвитку.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є однією з перших в Україні
робіт, в якій здійснено системний аналіз організаційної структури політичних
партій: її особливостей, складових та функцій. На цій основі обґрунтовано ряд
положень, які відзначаються науковою новизною і виносяться на захист:
) Виокремлено два основні напрямки дослідження організаційної структури
політичних партій: соціально-історичний, представники якого М. Вебер,
Р.Міхельс, М.Острогорський та ін. безпосередньо її не вивчають, а розглядають у
межах дослідження політичного лідерства, ґенези партій тощо, та
структурно-функціональний, представлений такими науковцями, як М.Дюверже,
К.Джанда, Дж.Річлі, П.Котер та ін., які, надаючи організаційній структурі
політичних партій важливого значення, безпосередньо досліджують її як
сукупність складових, кожна з яких має власне функціональне призначення.
) Вперше запропоновано поділити усі складові організаційної структури
політичних партій на три групи компонентів: екстернальні, що відображають
формально-правову сторону; інтернальні, які виражають сутнісні характеристики
організаційної структури політичних партій; інструментальні, за допомогою яких
можна впливати на ефективність діяльності партійної організації. На цій основі
дається авторське визначення, яке полягає у тому, що організаційна структура
політичної партії – це система взаємопов’язаних інституційних утворень, які
мають свій зовнішній та внутрішній вимір (органи – апарат, первинні осередки –
базові елементи тощо), впорядкованість та єдність яких зумовлюється дією
політичних та правових інструментів.
) Розширено та уточнено критерії класифікації організаційних структур
політичних партій: за статусом її організаційних елементів: формальна,
неформальна; за характером членства: пряма і непряма; за інтеграцією базових
елементів до загальної структури партії: слабка та сильна; за рівнем
централізації: високо-централізована, централізована і децентралізована; за
типом децентралізації: локальна, ідеологічна, соціальна та федеративна; за
характером співвідношення партійної вертикалі і горизонталі: ізольована,
інкорпорована, змішана; за взаємозв’язком організаційних горизонталі та
вертикалі з рівнем централізації політичної партії виділяють: ієрархічна
(бюрократична, лінійно-функціональна, лінійно-штабна) та органічна (дивізійна,
вільна); за моделями оргструктури: пірамідальна, модель «дзвона» (плоска) та
модель «ферзя».
) На новому науковому рівні розглянуто класифікацію політичних партій за
організаційною структурою, запроваджену М.Дюверже. Так, встановлено, що
найоптимальнішим є поділ партій не на кадрові та масові, а на тоталітарні та
демократичні. У межах демократичних політичних партій виділено дві моделі:
континентально-європейську, в основі якої лежить певна об’єктивна спорідненість
членів (географічна, соціальна, релігійна та ін.), тому партії, що належать до
неї, часто виникають як масові, централізовані структури, та
англо-американську, в основі якої лежить інтерес (матеріальний, духовний чи
ін.), внаслідок чого партії, що належать до неї, мають кадровий характер
походження та є децентралізованими. Визначено ознаки демократичних та
тоталітарних політичних партій і основні закономірності їх функціонування. Так,
тоталітарним політичним партіям притаманний технократичний або
мілітарно-вождистський тип партійного апарату; осередки та партійна міліція як
різновид базового елементу; використання механізму високої централізації влади
та довгої організаційної вертикалі тощо. Натомість у демократичних політичних
партіях можлива широка варіація партійних апаратів (бюрократичний,
плебісцитарний, мережевий та ін.); базові елементи – у формі комітетів та
секцій – можуть бути як централізованими, так і децентралізованими тощо.
) Уточнено функції організаційної структури у політичній партії: управлінська
(полягає у керівництві діяльністю партійних органів та організацій);
програмно-політична (реалізується через участь партійних організацій різного
рівня у формуванні програми діяльності політичних партій); рекрутування
(розкривається у вербуванні партійних кадрів); пропагандистська (здійснюється
шляхом проведення агітаційної роботи через партійну організаційну структуру).
) Вперше виділено ряд відмінностей впливу організаційної структури на
функціонування, з одного боку, демократичних і тоталітарних політичних партій,
з іншою – демократичних партій англо-американської і
континентально-європейської моделі. Встановлено, що організаційна структура
тоталітарних політичних партій спрямована на загальну політичну соціалізацію,
тоді як у демократичних політичних партіях цей процес не виходить за межі
власних членів; у межах демократичних політичних партій: організаційна
структура англо-американських – стимулює електоральну діяльність, тоді як у
континентально-європейських вона спрямована як на ідеологічну, так і
електоральну; в англо-американських партіях організаційна структура сприяє
меншій інтенсивності політичної соціалізації індивіда порівняно з
континентально-європейськими, тому що процес політичної соціалізації проходить
опосередковано через мережу базових об’єднань; підготовка кадрів в
англо-американській моделі, на відміну від континентально-європейської,
здійснюється не всередині самої партії, а шляхом призначення їх на
публічно-політичні посади.
) Набуло подальшого розвитку розкриття впливу організаційної структури на
функціонування українських політичних партій. Встановлено, що вона, як і в
партіях англо-американської моделі, спрямована переважно на електоральну
діяльність; подібно до партій континентально-європейської моделі, виступає
безпосереднім механізмом політичної соціалізації (хоча її інтенсивність є
значно меншою через слабку розвиненість самого інституту). Надано пропозиції
щодо вдосконалення законодавчої бази з метою стимулювання розвитку
організаційної структури сучасних політичних партій в Україні. Зокрема,
запропоновано вжити заходи щодо стимулювання децентралізації організаційної
структури політичних партій України; стабілізації партійного членства;
зростання внутрішньопартійного демократизму; зменшення ролі лідера у політичних
партіях (блоках партій).
Практичне значення одержаних результатів дослідження. Отримані результати
можуть використовуватися для розробки лекційних курсів із партології, загальної
теорії політики та практичної політології, слугувати підґрунтям для подальших
досліджень цієї проблеми.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та висновки
наукового дослідження представлено на п’яти науково-практичних конференціях:
Міжнародна наукова конференція „Дні науки філософського факультету - ”
(Київ, -квітня р.); Міжнародна наукова конференція „Дні науки
філософського факультету - ” (Київ, -квітня р.); Міжнародна
наукова конференція „Дні науки філософського факультету - ” (Київ,
-квітня р.); Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні
питання науки та практики: досягнення та перспективи – » (Полтава,
-грудня р.); Міжнародна наукова конференція „Дні науки філософського
факультету - ” (Київ, -квітня р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у трьох
фахових виданнях та п’яти тезах виступів на науково-практичних конференціях.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох
розділів, висновків,
списку використаних джерел та десяти додатків. Вона викладена на -х
сторінках та має додатків. Список
- Київ+380960830922