Розділ II
ДЖЕРЕЛА, НАОЧНИЙ ОБРАЗ ЗРУБНОЇ СПІЛЬНОСТІ, АРЕАЛ ТА БАЗОВІ КУЛЬТУРИ
II.1. Огляд і добір джерел
Зрубна КІС позбавлена письмових джерел. Використання фольклорних і легендарних даних, зокрема пізніх записів текстів "Рігведи" й "Авести" можливе, але воно потребує великої обережності. Те ж можна сказати і про розробки лінгвістів, стосовно поставленої теми. Вирішальну роль грають археологічні джерела: випадкові знахідки, скарби, міднорудні копальні, поселення, святилища та похоронні пам'ятки. У такій послідовності вони й будуть розглянуті.
Випадковими знахідками насичено ареал зрубних племен і суміжні регіони вздовж периметру їхнього розселення. Це знаряддя праці, зброя, прикраси з каменю та бронзи, кераміка та інші вироби з глини, кістки, рогу, мушлі, фаянсу тощо. Найпримітнішою категорією знахідок є бронзові клепані казани на конічному піддоні. Приналежність таких казанів до кола зрубних артефактів дискутується (Бочкарьов, 1972, с.53-58; Тереножкин, 1982; Отрощенко, 1997). Помічено, що випадкові знахідки локалізуються уздовж давніх шляхів, а їхнє скупчення спостерігається на пожвавлених торгових перехрестях, якими за доби пізньої бронзи були Казанське Закам'я та Київське Подніпров'я. Скупченя кам'яних прив'язних сокир-молотів прозоро вказують на місця давніх гірничих виробок, як, наприклад, на Донецькому кряжі (Каталог случайных находок, 1993, с.30-32, рис. 29-33). Поза тим, ця категорія матеріалів не є надійним джерелом саме в силу невизначених умов знаходження. Випадкові знахідки не конкретизують, а розмивають межі окремих культур і цілих спільностей. Такі речі можуть слугувати лише доповненням до характеристики спільності, побудованої на базі надійніших та інформативніших джерел.
Публікація випадкових знахідок носить, як правило, вибірковий характер: за типами речей, рідше - за матеріалом, із якого вони виготовлені. Є лише одна зведена публікація регіональних випадкових знахідок: "Каталог случайных находок из археологических собраний Донецкой области" (1993). Місцева зрубна культура, що розвивалася не більше 400 років, подана 55-ю знахідками, що складає 24% від матеріалів епохи неоліту-бронзового віку (4 000 років) і 13% від усіх випадкових знахідок, хронологічний діапазон яких охоплює 500 000 років. У міжкультурному порівнянні зрубні знахідки поза конкуренцією. Таким чином, навіть у зіставленні на рівні випадкових знахідок зрубна КІС є явищем видатним. Значну серію артефактів зрубної доби містить "Каталог археологических коллекций" Музею історії Донського козацтва в Новочеркаську (1979).
Скарби - категорія джерел порівняно нечисленна, але значно більш інформативна. Жодна інша спільність Східної Європи не знана такою кількістю скарбів, як зрубна. Концентрація скарбів спостерігається на північному сході (Башкортостан, Татарстан) та південному заході (Україна) зрубного ареалу. На території власне Росії їх помітно менше. Пояснюється це тяжінням економічних інтересів носіїв зрубної культури до вузлів міжетнічних контактів, якими в епоху бронзи були: Приуралля, Казанське Поволжя, Київське Подніпров'я та Західне Надчорномор'я. Помічено тяжіння скарбів до найдавніших торгових шляхів. Розташування скарбів у лінію, як наприклад уздовж лівого берега рік Білої та Ками, уточнює напрямок одного з найважливіших торгових шляхів із Зауралля в Закам'я і далі на захід (Обыденнов, Обыденнова, 1992, с.152, рис. 46). Склад скарбів, звичайно, обмежувався набором бронзових знарядь і зливків металу ("коржів"). Рідше зустрічаються комплекси кам'яних ливарних форм, товкачі та інші аксесуари ливарного виробництва. Особо цікаві ті випадки, коли скарб знаходили у посудині (Кабаковський, Лобойківський, Таманський), що допомагає уточннити його культурну належність. Абсолютну більшість скарбів, а їх виявлено вже понад 50, опубліковано. Серед речей у складі скарбів зрубної КІС рішуче переважають серпи. Значно рідше зустрічаються сокири, ножі, кельти. Зброя (наконечники списів і стріл, кинджали, бойові сокири) зустрічаються доволі рідко. Виключення становить відомий Бородінський (Бессарабський) скарб з Одеської обл., що складався з коштовної зброї (вістря списів, сокири, булави, кинджал), срібної з позолотою шпильки та дерев'яної чаші з бронзовими окуттями. О.О.Кривцова-Гракова пов'язала цей скарб з часом ранньої зрубної культури (1949, с. 18-28). Пізніше, С.С.Березанська (1964) та І.Т.Черняков (1985) віднесли Бородінський скарб до КБК, тому що він виявлений на території цієї культури і відповідає їй хронологічно, а сокири та булави, типу бородінських, виявлені в комплексах КБК. Проте, ряд речей із цього скарбу східного походження, вони мають прямі й непрямі аналогії в комплексах зрубної КІС та адекватні системі цінностей цього суспільства. Тому є підстави розглядати Бородінський скарб як складову зрубних старожитностей. Виходячи з таких же міркувань, автор наполягає на приналежності до зрубної культури скарбів ливарних форм із Київського Подніпров'я (Головурове, Дерев'яне, Мазепинці), незважаючи на те, що вони нібито знайдені поза ареалом зрубної КІС. Іншої точки зору притримувався В.І. Клочко (1987)?. Розкопки могильника Малополовецьке біля Фастова остаточно довели присутність зрубного населення у Київській Наддніпрянщині (Лисенко, 1996; Лысенко, 1998a).
Скарби зрубної спільності зведені, систематизовані, інтерпретовані Б.Г.Тихоновим (1960, с.5-115), Є.М.Чернихом (1970; 1976), В.С.Бочкарьовим і О.М.Лєсковим (Bockarev, Leskov, 1980), О.М.Лєсковим (Leskov, 1981), С.В.Кузьмінихом (1981, с.41-70), М.Ф.Обидьонновим і Г.Т.Обидьонновою (1992, с. 140-142).
Рудні виробітки, надійно пов'язані з виробничою діяльністю населення зрубної КІС, виявлені, обстежені і комплексно вивчені лише в останні десятиліття. Ця категорія джерел постала після систематичних обстежень рудовиявлень Уральського регіону Є.М.Чернихом (1970). У 70-ті рр. відкриті древні рудні виробітки і поселення гірників зрубної КІС в Артемівському р-ні Донецької обл. і Попасня