РОЗДІЛ 2 МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Загальна характеристика обстежених і порядок проведення досліджень
Спостереження, представлені в роботі, проведені в Київській міській клінічній
лікарні №3 на клінічній базі кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб №2 НМУ та в
центральній районній лікарні Ічнянського району Чернігівської області в 1995 -
2001 pp. Обстежено 722 особи. Характеристика обстежених осіб за діагнозом,
статтю та віком представлена в табл. 2.1.
Дизайн дослідження було здійснено згідно сучасних вимог, що дозволяють
об'єктивно оцінити ефекти впливів при нівеліюванні суб'єктивізму дослідника і
хворого в їх оцінці, природного перебігу захворювань [218]. Методом
рандомізації (обстежувалися всі хворі з верифікованим діагнозом і по-можливості
без супутньої патології, які знаходилися у відділеннях клініки: терапевтичному,
кардіологічному, нефрологічному та відділенні гемодіалізу міського
нефрологічного центру в період, коли технічні можливості дозволяли проводити
серійні дослідження) відібрані 516 хворих на ЕГ, РА, ПА, ОА, П, ХГН. Як видно з
табл. 2.1. у групах хворих розподілення за статтю було різним. В групах хворих
на ЕГ, П, ХГН переважали чоловіки, в групах хворих на РА, ОА - жінки. Це
відповідає статевим відмінностям частоти розповсюдженості вказаних хвороб за
даними літератури [ЗО, 78, 136, 198].
За основу були прийняті якісні вікові періоди, рекомендовані ВООЗ: молодий (16
- 29 років), зрілий (ЗО - 44 роки), середній (45 - 59 років) і похилий (60 - 74
роки). Осіб старечого віку (75 - 89 років) і довгожителів (90 років і старше)
серед обстежених не було. В усіх групах хворих переважали особи зрілого і
середнього віку. Такий віковий склад відповідає даним літератури по відповідним
видам патологій, з урахуванням відсутності осіб, що
52
по причині ускладнень основного захворювання чи важкої супутньої патології не
були включені в обстеження [ЗО, 78, 136, 198].
Таблиця 2.1
Загальна характеристика обстежених осіб
Група
Чоловіки
Жінки
Вікові групи (роки)
Всього
16-29
30-44
45-59
60-74
Хронічний гломерулонефрит
134 (57±3)
86 (43±3)
35 (16±3)
98 (45±3)
81 (37±3)
6 (2±1)
220
Есенціальна гіпертензія
74 (54±4)
64 (46±4)
2 (Ш)
38 (28±4)
84 (61±4)
14 (10+-3)
138
Ревматоїдний артрит
21 (25±5)
63 (75±5)
12 (14±4)
34 (41±5)
29 (35±5)
(10±3)
84
Остеоартроз
16 (19±6)
28 (81±6)
2 (5±3)
7 (15±5)
21 (48±8)
14 (32±7)
44
Псоріатична артропатія
6 (43±13)
8 (57±13)
1 (7±7)
7 (50±13)
(43+-13)
0 (0+3)
14
Подагра
16 (100-3)
0 (0+3)
0 (0+3)
6 (38±12)
10 (62+-12)
0 (0+3)
16
Здорові
125 (61±3)
81 (39±3)
126 (61±3)
58 (28+-3)
22 (11±2)
0 (0+1)
206
Всього
392
(54±2)
330 (46±2)
178 (25±2)
248 (34±2)
253 (35+-2)
43 (6±1)
722
Примітка, в дужках приведенні значення р±тр
Сеанси латеральної терапії проводили з 9 до 10 годин ранку щоденно, або з
перервою на 1 - 2 доби особам без явних і прихованих ознак ліворукості.
Необхідність виключеня лівшів із груп, в яких досліджувались ефекти
53
латеральної терапії, була обумовлена тим, що ці особи дають неоднорідну, часто
протилежну правшам реакцію на нейрогенні стимули [127, 310, 418].
Клінічну оцінку ефективності методів латеральної терапії здійснювали при
проведенні сеансів і до 1 року після них. Величини лабораторних показників
крові і сечі у обстежених оцінювали до стимуляцій і в строки від З до 14 діб
після них. В процесі сеансу AT вимірювали кожні 2 хвилини, після сеансу - кожні
2 години до нічного сну.
Нелатералізовані світлоколірні стимуляції і плацебо електростимуляції мозку
проводились перед однократними або курсовими латералізованими стимуляціями. Це
дозволило максимально знизити ефект позитивної установки [92] при застосуванні
методів латеральної терапії, що зробило оцінку їх впливу більш об'єктивною.
Вивчення ефектів латеральної терапії в різних групах обстежуваних на
початковому етапі досліджень здійснювалось у встановленій послідовності.
Відомо, що ЕЕГ у хворих на АГ може відображати порушення мозкової гемодинаміки
[59], а у хворих на артрити - больові відчуття [55], тому закономірності змін
ЕЕГ-активності під впливом різнорідних світлоколірних стимуляцій досліджувались
у здорових і співставлялись з їх змінами під впливом найбільш ефективних
стимуляцій у хворих.
Враховуючи відомі психотропні ефекти методів латеральної терапії та істотну
залежність коливань AT від психічного стану у хворих на ЕГ [15, 235],
орієнтиром для вибору стимуляцій був психічний статус хворих цієї групи.
Оскільки за даними літератури у більшості хворих на артропатії зміни психіки є
соматичне обумовленими [145], перше застосування прямих або зворотних
стимуляцій чергувалось по мірі включення хворих у дослідження з подальшим
використанням тих, що покращували соматичний і психічний стан обстежуваних.
Враховуючи, що при ХГН малоінформативні клінічні методи оцінки запального
процесу, а лабораторні критерії (гострофазові показники крові,
54
протеїнурія тощо) досить інерційні і можуть не відповідати існуючій на момент
дослідження активності запалення (відставати в часі від адекватної її цінки), а
також часту наявність гіпертензивного синдрому, у хворих на ХГН застосовувались
методи латеральної терапії, що були апробовані і показали одночасно високий
протизапальний ефект у хворих на артрити і антигіпертензивний ефект у хворих на
ЕГ.
Побічні дії при застосуванні методів латеральної терапії вивчались у всьому
можливому їх спектрі: пов'язані, можливо пов'язані і з невиясненим зв'язком із
використаним лікуванням.
Клінічні та більшість інструментальних досліджень хворих і осіб контрольної
групи проводилися нами, зага
- Київ+380960830922