РОЗДІЛ 2
ПАТОПСИХОЛОГІЧНІ СИМПТОМОКОМПЛЕКСИ АЛКОГОЛІЗМУ
ТА ОПІОЇДНОЇ НАРКОМАНІЇ
2.1. Особливості порушень психічної діяльності у хворих на алкоголізм та
опіоїдну наркоманію
Експериментальними та клініко-психологічними дослідженнями доведено, що
довготривала алкогольна інтоксикація призводить до порушень психічних процесів
- уваги, пам'яті, сприймання, мислення [162, 163, 166, 190, 247, 248, 296, 297,
327, 338, 399, 445].
Деякі психологи відзначають особливий характер інтелектуально-мнестичних
розладів уже на І та ІІ стадіях захворювання, підкреслюючи зменшення
інтелектуальної активності, розумової працездатності [248, 422, 423, 445, 465].
Інші підтримують точку зору, згідно якої порушення мислення на ранніх стадіях є
наслідком змін у системі мотивації [19].
У III стадії алкоголізму, на думку авторів, патопсихологічний симптомокомплекс
порушень психічної діяльності проявляється в інтелектуально-мнестичних
розладах, які мають стабільний характер: стійкому зниженні пам'яті, уваги,
розумової працездатності, рівня узагальнення. Порушення критичності виявляються
не тільки на рівні оцінки особистості, а й під час здійснення процесів аналізу,
синтезу, узагальнення [93, 162, 166].
В останні 10 років певної популярності набуло положення, що розлади психічної
діяльності при алкоголізмі можуть мати певну зворотну динаміку. Так, порушення
мислення значною мірою пов'язують з явищами алкогольної анозогнозії і, як
підкреслює О.А. Parsons, W. R. Lebel [423] вони мають тенденцію до зворотнього
розвитку у випадках, коли психологам вдається зруйнувати патологічну систему
виправдань хворого. Система психологічних вправ, що спрямована на руйнування
“ілюзій” відносно позитивної дії алкоголю, робота над особистісним зростанням,
які до певної міри реалізуються в групах самодопомоги „АА”, „АН”, сприяють
відновленню позитивних рис особистості, підвищенню рівня психічної діяльності,
виникненню нових конструктивних форм поведінки та мислення.
Слід зауважити, що погляди фахівців стосовно змін психічної діяльності при
опіоїдних наркоманіях зазнали також певних змін. Так, K. Bonhoffer [237], З.
Иоель [64] вважали, що наркоманії призводять до тотальної недоумкуватості за
органічним типом. С.С.Корсаков [82], характеризуючи хворих на опіоїдну
наркоманію, відзначав "зниження здатності до будь-якої діяльності, розумову
слабкість".
Але в міру накопичення досвіду роботи з хворими на опіоїдну наркоманію, теорія
про розвиток недоумкуватості у цієї групи хворих почала викликати сумніви.
Частіше дослідники підкреслювали погану увагу, зниження продуктивності
діяльності, підвищену втомлюваність, неможливість протягом тривалого часу
здійснювати планомірну діяльність.
У літературі описані спроби експериментально дослідити інтелектуальну
діяльність хворих на наркоманію [93, 106,117,119,165]. Цікавою е також позиція
А.Н. Ланди [93], який констатує у всіх опіоманів низку порушень пізнавальної
діяльності, а саме: повільніший, ніж у здорових осіб, темп виконання розумових
завдань, підвищення відвертань уваги, труднощі при її зосередженні, порушення
короткотермінової пам'яті, зниження інтелектуальних інтересів і усвідомленого
контролю над виконанням діяльності.
Підкреслюється також, що порушення критичності, які є типовими для хворих. Вони
проявляються в легковажному ставленні до помилок, відсутності бажання їх
виправити. Дослідник доходить висновку, що зміни психічної діяльності у хворих
на опіоїдну наркоманію є серйознішими, ніж це прийнято вважати. Подібні розлади
діагностувались і в інших дослідженнях [158, 165].
Відсутність єдності в оцінці інтелектуальних порушень у хворих на наркоманії,
на наш погляд, зумовлена тим, що їх розумова діяльність вивчалась у різних
психопатологічних станах, значення і ступінь яких не враховувалися в достатній
мірі.
З нашої точки зору у хворих з великим стажем зловживання наркотиками зменшення
обсягу знань і уявлень більше зумовлено притаманним їм способом життя,
соціальною ізоляцією, ніж зменшенням об'єктивної можливості засвоєння досвіду.
Крім того, рівень інтелектуальної діяльності значною мірою визначається силою
мотивації діяльності. Урахування цих фактів може дати більш об'єктивну оцінку
змін інтелектуальної діяльності у хворих на опіоїдну наркоманію, що, в свою
чергу, буде сприяти об'єктивній психологічній діагностиці різних
психопатологічних станів при наркозалежності.
Таким чином, слід відзначити, що вітчизняні і зарубіжні фахівці по-різному
оцінюють зміни пізнавальних процесів при зловживанні різними хімічними
речовинами. Динаміка психічних функцій напротязі лікування, особливості
психічної діяльності в різних психопатологічних станах, патопсихологічні
симптомокомплекси розумової діяльності, їх залежність від рівня мотивації
вивчені ще недостатньо. Між тим якість розумової діяльності значно впливає на
можливість використання певних психокорекційних та психотерапевтичних методів.
Отже, вивчення цих питань є актуальним для розроблення психокорекційних
втручань.
2.2. Роль особистісного чинника у розвитку залежності та особистісні зміни при
зловживанні алкоголем
Вивчення особистісних рис як чинника ризику розвитку наркозалежної поведінки
почалося у 50-ті роки у зв'язку з широким застосуванням психометричних технік
і продовжується практично до теперішнього часу. При цьому більшість досліджень
спрямована на встановлення характерологічних рис, що передують зловживанню чи є
його наслідком [4, 23, 30, 47, 254, 263, 264, 265, 282, 310, 350, 424, 426,
428, 443, 475].
Так, S.Schirmer [449], обстеживши 100 хворих на алкоголізм, дійшов висновку, що
95% з них можуть бути віднесені до акцентуйованих осіб.
Вели
- Київ+380960830922