РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ОХОРОНОЮ ЗДОРОВ’Я
Перед державним управлінням охороною здоров’я сьогодні постала проблема
необхідності поліпшення здоров’я населення України та реформування галузі
відповідно до вимог часу.
Системний аналіз вітчизняних та зарубіжних літературних джерел, автори яких
досліджують проблеми державного управління, що викладений нами в першому
розділі дисертаційного дослідження, дає право стверджувати, що методологічною
основою дослідження системи державного управління охороною здоров’я в єдиному
медичному просторі України є:
обгрунтування відповідного категорійно–понятійного апарату;
систематизація знань у сфері охорони здоров’я про стан здоров’я громадян
України, рівень та якість їхнього медичного забезпечення;
обгрунтування механізмів урегулювання міжвідомчих державно–управлінських
відносин в галузі охорони здоров’я з метою об’єднання всіх її складових для
виведення галузі з тривалої системної кризи;
встановлення структурно–функціональних зв’язків між складовими
загальнонаціональних медичних ресурсів та розробкою на цій основі відповідних
моделей діяльності єдиного медичного простру України з метою реалізації
державної політики в галузі охорони здоров’я, основними категоріями оцінки
ефективності якої у світовій практиці вважаються: стан здоров’я громадян у
суспільстві, ступінь захисту населення держави від фінансового ризику на
випадок захворювання, задоволення потреб кожної окремої людини та суспільства
загалом у медичній допомозі.
2.1. Програмно–цільова структура та методологія дослідження
Науково–теоретичне обґрунтування базових принципів оптимізації державного
управління системою охорони здоров’я України в умовах адміністративної реформи
шляхом формування єдиного медичного простору держави та підготовкою нової
генерації державних службовців для охорони здоров’я з урахуванням
історико–національних традицій і головних напрямів світового розвитку –
багатогранна і складна проблема. Її розв’язання потребувало розробки
спеціальної програми дослідження, складеної з використанням системного підходу
(рис. 2.1), що сприяло послідовному розв’язанню цілої низки специфічних задач,
визначенню конкретного предмета й об’єкта дослідження, а також його етапності
(рис. 2.2). Все це забезпечувало можливість отримання достатньо повної і
достовірної інформації щодо кожного з поставлених завдань.
Виходячи з мети, предметом дослідження стало державне управління охороною
здоров’я в Україні: генезис та тенденції розвитку.
В якості об’єкта дисертаційного дослідження обрано систему охорони здоров’я
України.
Як видно з рис. 2.2, дослідження проводилося в п’ять основних етапів. Така
багаторівнева структуризація його завдань забезпечувала системність, оскільки
результати, отримані на кожному попередньому етапі, ставали логічною основою не
тільки для наступних етапів, а й для узагальнення отриманих результатів і
наукового обґрунтування досягнення мети дослідження.
Рис.2.1. Тема, мета, об’єкт, предмет, завдання, методи, база та матеріали
дослідження
Рис. 2.2. Структурно–логічна схема етапності дослідження
На першому етапі основна увага зосереджувалася на виборі напряму дослідження,
визначенні його мети, завдань, об’єкта, предмета, гіпотези, концептуальної
основи та основних методів дослідження.
Другий етап присвячений аналізу вітчизняних та зарубіжних літературних джерел з
проблем державного управління системою охорони здоров’я (всього 285 одиниць).
Одним із його завдань стало дослідження генезису державного управління охороною
здоров’я в Україні, що дало можливість визначити його періодизацію та
виокремити основні стадії.
Система державного управління охороню здоров’я в Україні вивчалася на основі
організаційно–штатних структур лікувально–профілактичних закладів (83 одиниці)
та органів управління галуззю обласних державних адміністрацій (20),
Міністерства охорони здоров’я України, Головного військово–медичного управління
Міністерства оборони України, матеріалів звітів про стан справ у системі
охорони здоров’я та нормативно–правової бази охорони здоров’я. Всього
опрацьовано понад 150 одиниць документації.
На цьому ж етапі детально розглянуто питання державного управління в галузі
охорони здоров’я, що подані в зарубіжній літературі (45 одиниць),
проаналізовано зарубіжний досвід правотворчості (5 країн) в регулюванні
діяльності національних медичних служб, їх особливості та можливості адаптації
придатних з них до умов України.
Виконання завдання дослідження щодо обґрунтування дефініцій понять, які
складають категорійно–понятійний апарат проблеми державного управління охороною
здоров’я в єдиному медичному просторі України, здійснювалося з використанням
одного з розділів семасіології – металогіки, що вивчає відношення виразів
логічної мови до позначуваних ними об’єктів і змісту, який вони виражають.
Вирішення третього завдання другого етапу дослідження, стосовно аналізу
внутрішніх вад та суперечностей у системі міжвідомчих державно–управлінських
відносин у галузі охорони здоров’я України, здійснювалося з використанням
системного підходу. Отримані при цьому результати стали підставою для висунення
гіпотези щодо необхідності оновлення правового регулювання системи міжвідомчих
державно–управлінських відносин у галузі охорони здоров’я як стратегії
оптимізації галузевого управління.
Результати першого етапу дослідження використані в першому, третьому,
четвертому, п’ятому, шостому та