РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ХВОРИХ ТА КЛІНІЧНИХ МЕТОДІВ ОБСТЕЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих
У даній роботі вивчено і проаналізовано результати планового та ургентного
ендоскопічного й оперативного лікування 221 хворого на цироз печінки, більша
частина яких знаходилися на стаціонарному лікуванні в реанімаційному і
хірургічному відділеннях № 1 обласної клінічної лікарні м. Ужгорода за період з
червня 1993 року по січень 2001 року. 163 пацієнти знаходилися на лікуванні в
ОКЛ м. Ужгорода, 58 – у реанімаційних відділеннях центральних районних лікарень
Закарпатської області, де хірургічну допомогу по санітарній авіації їм надавали
співробітники кафедри госпітальної хірургії Ужгородського національного
університету та ендоскопісти ОКЛ. 111 хворим допомога надавалася ургентно у
зв’язку з гострою стравохідно-шлунковою кровотечею, 110 хворих поступили на
обстеження та лікування у плановому порядку.
За статевою ознакою хворих поділено таким чином: 163 (73,8 %) чоловіків та 58
(26,2%) жінок віком від 16 до 69 років (середній вік 28,2 роки від моменту
перших клінічних проявів). При цьому серед чоловіків 83 (50,9%) та серед жінок
42 (72,4%) були у віці до 30 років.
Давність захворювання склала у середньому 2,2 роки (від 6 місяців до 11 років),
причому у 42 пацієнтів –19,0% – вона коливалася від 6 до 11 місяців, а у 135
(61,1%) хворих склала більше 1,5 роки.
Етіологія ЦП встановлена у 176 хворих: 141 хворів на вірусний гепатит, 35
зловживали алкоголем.
Кровотеча в анамнезі відмічалася в 194 (87,8%) пацієнтів. Усіх хворих нами було
поділено на 3 групи: І – 27 (12,2%) хворих без ознак кровотеч із ВРВ стравоходу
в анамнезі; ІІ – 111 (50,2%) пацієнтів, у яких спостерігалась одна кровотеча в
анамнезі; ІІІ – 83 (37,6%) хворих, у яких в анамнезі спостерігалися дві або
більше кровотеч (табл. 2.1.1).
Вторинний гіперспленізм різного ступеня спостерігався у 209 (94,6%) хворих, у
яких наявність спленомегалії з клінічними проявами помірного або вираженого
гіперспленізму впливали на вибір методу оперативного лікування, оскільки через
вираженість гіперспленізму багатьом з цих хворих патогенетично було обумовлено
видалення селезінки або ж хірургічна корекція гіперспленізму.
У 142 (64,3%) хворих на момент звернення у хірургічну клініку спотерігався
асцит, який у 51 (23,1%) хворого вдалося повністю ліквідувати консервативними
засобами, у 13 (5,9%) пацієнтів його вдалося зменшити, у решти – 78 (53,1%),
незважаючи на проведене лікування, асцит зменшити не вдалося, що, безумовно,
мало вирішальний вплив на вибір методу лікування. Переважна більшість з цих
хворих одержувала консервативне лікування в обласному клінічному
гастроентерологічному центрі протягом 30-45 днів, після чого вони переводилися
для подальшого лікування у клініку ОКЛ.
Клінічні ознаки портосистемної енцефалопатії спотерігались у 32 (14,5%) хворих,
причому у 4 (12,5%) з них мали місце субклінічні ознаки ПЕ, у 8 (25,0%) була
встановлена І стадія ПЕ, ще 2 (6,25%) хворих поступили у стадії печінкової коми
на фоні гострої кровотечі, яку вдалося зупинити за допомогою фармакотерапії,
після чого на фоні інтенсивної терапії стан цих хворих вдалося значно покращити
(печінкова кома була ліквідована, ПЕ констатована як І-ІІ стадія). У 7 хворих в
анамнезі були виконані порожнинні оперативні втручання роз’єднувального типу, у
двох – видалення селезінки на фоні кровотечі з ВРВ стравоходу.
У клініці розроблено алгоритм обстеження хворих з ПГ, який включає в себе
ангіографічне дослідження, ультразвукове вимірювання лінійної та об’ємної
швидкостей кровоплину у портальній системі, пряме вимірювання портального
тиску, ендоскопічне дослідження, біопсію, радіоізотопне
скенування печінки радіоактивним золотом Au198 та технецієм Тс99m,комп’ютерну
томографію, електроенцефалографію, визначення основних параметрів ЦГД. Усім
пацієнтам застосовувалися загальноклінічні методи обстеження: загальні аналізи
крові та сечі, визначення числа тромбоцитів, коагулограма, визначення
рест-азоту, аміаку, сечовини, креатиніну у сироватці крові, визначення
загального рівня білка та білкових фракцій (рефрактометрія), рівня білірубіну
по Ендрашику, активності глутаміново-аланінової та глутаміново-аспарагінової
(АлТ та АсТ) трансаміназ по методиці Рейтман і Френкель, визначення рівня
амінокислот сироватки крові тощо.
Виходячи з мети та завдання дослідження, нами використаний обсяг спеціальних
методів дослідження центральної та ворітнопечінкової гемодинаміки у хворих на
ЦП, стану езофагогастродуоденальної зони та спеціальних хірургічних
маніпуляцій, який приведено у таблиці 2.1.2.
Таблиця 2.1.2
Обсяг спеціальних методів дослідження центральної та ворітнопечінкової
гемодинаміки та спеціальних хірургічних маніпуляцій у хворих на ЦП
Методи дослідження
Кількість
хворих
1. Визначення окремих показників ЦГД за допомогою поліаналізатора та
ехокардіоскопії
221
2. Динамічна сцинтиграфія печінки з визначенням ворітнопечінкового кровоплину
70
3. Ультразвукова томографія, доплеросонографія
221
4. Комп’ютерна томографія
125
5. Ендоскопія верхніх відділів травного каналу
221
Продовження таблиці 2.1.2
6. Електроенцефалографія
186
7. Прямі заміри портального тиску
82
8. Мезентерикопортоспленографія і манометрія, артеріомезентерикопортографія
221
9. Визначення білково-амінокислотного складу крові
123
10. Пункційна біопсія печінки під контролем УЗД
168
Даним хворим були застосовані такі види лікування (табл. 2.1.3).
Таблиця 2.1.3
Методи лікування портальної гіпертензії та її ускладнень на фоні ЦП
Метод лікування
Кількість хворих
Судинно-шунтуючі операції:
д