РОЗДІЛ 2
ВИБІР НАПРЯМКІВ ДОСЛІДЖЕНЬ, матеріал
ТА методи ВИКОНАННЯ РОБОТИ
Експериментальна частина роботи, апробація та виробнича перевірка результатів
досліджень проводилась протягом 1997–2003 років у науковій лабораторії кафедри
паразитології та тропічної ветеринарії Національного аграрного університету і в
умовах cільськогосподарських приватних господарств зони Полісся, Лісостепу і
Степу (“Кмитівське” Коростишівського району Житомирської області, “Хотівський”
і “Крюківщина” Києво-Святошинського району Київської області, “Русь”
Золотоніського району Черкаської області та “Дніпро” Світловодського району
Кіровоградської області). Саме ці господарства виявились благополучними
відносно інших паразитарних та інфекційних хвороб. Рівень годівлі та утримання
тварин відповідали зоотехнічним нормам, тобто, у вищезазначених господарствах
худоба знаходилась у типових тваринницьких приміщеннях, раціон тварин був
повноцінним і не змінювався протягом всього періоду досліджень.
Об’єктом досліджень були 1080 голів великої рогатої худоби чорно-рябої,
симентальської та червоної степової порід, у крові яких виявлені мікросетарії.
Серед них телята віком до 6 місяців, телиці і бугайці віком від 14 до 24
місяців та корови віком від 2,5 до 5 років.
Матеріалом для досліджень слугували кров та свіжовідібрані шматочки органів і
тканин (м’язів, печінки, серця, нирок, кишечника, лімфатичних вузлів). Кров
використовували для гельмінтоларвоскопічних, біохімічних та імунологічних
досліджень, проби тканин – для гістоморфологічних досліджень.
Проби крові для гельмінтоларвоскопічних досліджень відбирали у тварин з вуха та
яремної вени. В якості антикоагулянта використовували гепарин і 20 % розчин
лимоннокислого натрію. Гельмінтоларвоскопію проводили методами роздавленої
краплі за М.І. Романовичем [124] (виявлення мікросетарій в краплі крові з
периферійних судин) та центрифугуванням венозної крові за Т.І. Поповою [124] і
Л.А. Бундіною [52]. Залишки невикористаної крові зберігали в холодильнику при
температурі 4 °С до завершення досліджень. Визначали інтенсивність інвазії (ІІ)
та екстенсивність інвазії (ЕІ) [272]. Проведено 8 серій досліджень.
У першій серії досліджень на 15 тваринах СПП “Дніпро” Кіровоградської області
була проведена порівняльна характеристика ефективності методів
гельмінтоларвоскопії: методу Попової, модифікованого методу Попової та методу
Фюллеборна. Результати дослідження наведено у табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Ефективність методів діагностики сетаріозу корів
в СПП “Дніпро” Кіровоградської області, n = 15, М ± m
Методи діагностики
Середня кількість
мікросетарій в 1 см3 крові
Метод Попової [124]
12 ± 0,54
Модифікація методу Попової [51]
8 ± 0,36
Метод Фюллеборна [189]
19 ± 0,40
Слід відмітити, що при проведенні досліджень за цими методами використовували
лише 1 см3 крові, хоча у тварин відбирали 10–20 см3. В такій малій кількості
досліджуваного матеріалу не завжди можна виявити мікросетарії. Крім того, кров
для цих досліджень потрібно консервувати. В зв’язку з цим, нами запропонований
“Спосіб прижиттєвої діагностики філяріатозів тварин”, який базується на тому,
що мікросетарії в теплій дистильованій воді виходять із згустків крові і
опускаються у вузьку частину лійки, по ній переміщаються в гумову трубку, де й
осідають. Виявляють їх за допомогою центрифугування і мікроскопії осаду
(Деклараційний патент на винахід 59892 А Україна) (рис. 2.1).
Рис. 2.1 Мікрофілярія в препараті
(об. 8 ґ ок. 7)
Для дослідження за цим методом венозну кров у кількості 10–20 см3 у тварин
можна відбирати у будь-який час доби, так як вона не консервується. Крім
мікроскопа, центрифуги, лабораторного скла (7ґ10) для роботи необхідно мати
скляні або пластмасові лійки (з верхнім діаметром 10 см), пластмасові ситечка,
гумові трубки (діаметром 7–8 мм) із зажимом, штатив для лійок і центрифужні
пробірки.
На кінець лійки слід надіти гумову трубку і добре пережати її зажимом. Влити
воду і перевірити чи не витікає вона із трубки. Підготовлені лійки для
дослідження поставити у штатив. Заповнити їх до половини теплою дистильованою
водою (температура 38–39 °С). Згустки крові подрібнити ножицями і покласти на
пластмасове ситечко або завернути в марлю й помістити у лійку. Долити таку
кількість теплої дистильованої води, щоб вона закрила згустки крові і тримати
їх так не менше 4 години. Далі необхідно відкрити зажим на гумовій трубці,
рідину зібрати в центрифужну пробірку і центрифугувати 3 хв. при 1500 об/хв.
Надосадову рідину злити, а осад перенести на лабораторне скло і дослідити під
мікроскопом (окуляр 10, об’єктив 8, 9). Для контрастування мікросетарій і їх
визначення до осаду на склі додати 1–2 краплі 0,1 % розчину метиленової синьки
(рис. 2.2).
Рис. 2.2 Мікрофілярія фарбована розчином метиленової синьки
(об. 20 ґ ок.10)
У другій серії досліджень протягом року, кожного місяця проводили
гельмінтоларвоскопічне дослідження проб венозної крові від 27–30 голів великої
рогатої худоби агрофірми “Крюківщина” Київської області. Визначали
інтенсивність та екстенсивність інвазії.
У СПП “Кмитівське” Житомирської області протягом доби (о 8, 10, 12, 15, 18, 19,
20, 21, 22, 23, 24 годинах) проводили гельмінтоларвоскопічне дослідження проб
периферійної крові від 8 голів великої рогатої худоби. Максимальна кількість
личинок реєструється о 24 годині в середньому 29 мікросетарій в 1 см3 крові. О
8, 19 та 20 годинах було в середньому 9 мікросетарій, о 10 і 18 – 7, о 15 – 6
т