РОЗДІЛ 2
Соціальна міфологія: теорія та практика досліджень
2.1. Основні теоретичні підходи до вивчення соціальної міфології
Радикальні перетворення, що відбуваються в українському суспільстві, охоплюють
не тільки конкретні види життєдіяльності, а й духовну складову нинішнього
способу життя. Нові ціннісні пріоритети, поступово проникаючи вглиб суспільної
психології, набувають своєрідних форм. Вони виступають не як теоретичне знання
(ідеологеми), а як специфічні форми колективних уявлень, що мають чіткий
міфологічний характер. Точніше, колективні уявлення слугують середовищем
утворення, існування і трансформації сукупності соціальних міфів. Своєю чергою,
стан і динаміка соціальних міфів, що функціонують у сучасному суспільстві,
відбивають взаємозв’язок змісту новітньої міфології зі способами конструювання
суб’єктивного образу світу і відповідними моделями життєздійснення. Процес
поступового формування нових символів світських вірувань, здійснюваний шляхом
добудови раціонального знання ірраціональними компонентами, ускладнюється
зіткненням нових ідей з колишніми соціальними стереотипами, внаслідок чого
міфологеми сьогоднішньої масової свідомості являють собою чудернацькі
еклектичні витвори, заповнюючи вакуум, що утворився через руйнацію попередньої
ідеології.
Сучасне українське суспільство, що виникло на уламках тоталітарної держави
СРСР, існує у пострадянському просторі; воно не позбавлене численних рис
колишнього соціального ладу і притаманної йому суспільної свідомості. Досі ще
надто розпливчасто окреслений майбутній суспільний лад, не визначено стратегію
соціального розвитку України. Оскільки українська спільнота перебуває зараз на
стадії становлення, а система загальних цінностей і норм, що мала б інтегрувати
суспільство, остаточно не сформувалася, тому для опису цього суспільства
необхідно звертатися до таких понять і категорій, які б уможливлювали точніше й
гнучкіше відображення специфіки поточного періоду.
Кардинальні соціально-економічні, політичні й культурні новації в Україні,
спрямовані на розбудову правової держави і громадського суспільства, розширення
демократичних прав і визнання пріоритету особистості, істотно впливають не
тільки на конкретні форми життєдіяльності, а й на особливості їх відображення,
усвідомлення й осмислення певними соціальними суб’єктами. Нові для нашого
суспільства ціннісні орієнтири, що поступово імплантуються в тканину соціальної
психіки, стають складовою суб’єктивної реальності головним чином за рахунок
ірраціональних засобів сприйняття й оцінювання.
Інтерес сучасної соціології до проблем міфології визначається тим, що до фокусу
дослідницької уваги потрапляють питання готовності суспільної свідомості до
сприйняття й засвоєння нових соціальних орієнтирів, форм суспільного ладу,
цінностей і моральних норм, можливості переосмислення перспектив і смислу життя
у контексті докорінних трансформацій способу буття. Пошук нових національних
ідей, створення і реконструкція міфів, адекватних нетлінним цінностям
української нації, є нагальним завданням суспільства, що розвивається. Саме це
відповідає прагненням і потребам сьогодення і разом із тим здатне консолідувати
всі верстви суспільства, розтлумачити події та процеси, що відбуваються,
відновити довіру народних мас до владних інститутів за умов, коли попередня
ідеологія зруйнована, а нова зможе визріти й просякнути тканину буденної
масової свідомості упродовж достатньо довгого часу.
Проблема міфів привертає увагу практично всіх гуманітарних наукових дисциплін і
має багаті традиції вивчення. Категорію міфу в своїх філософських концепціях
активно використовували Ф.Шеллінг, Г.Гегель, Ф.Ніцше, М.Бердяєв; лінгвістичні
аспекти міфу розроблялися в працях А.Куна, В.Шварца, В.Манхарта, М.Мюллера,
Ф.Буслаєва, О.Потебні; у межах етнографічного підходу це поняття досліджували
Е.Тайлор, Е.Ленг, Г.Спенсер, Дж.Фрезер. В історико-культурологічному зрізі міфи
вивчали Я.Голосовкер, О.Лосєв, Ю.Лотман, М.Попович.
У рамках соціологічного підходу про традиції розроблення цієї категорії можна
говорити як з позиції структуралізму (К.Леві-Строс, Р.Барт), так і з позиції
функціоналізму (Е.Дюркгейм, Б.Маліновський, Р.Мертон); плідно використовують її
в дослідженні проблематики теорії соціальних змін представники феноменологічної
соціології (А.Шюц, Т.Лукман, П.Бергер); поняття міфу стало наріжним каменем для
багатьох психологічних напрямків в соціології (В.Вундт, Г.Тард, З.Фрейд,
К.-Г.Юнг, Е.Фромм, Д.Рісмен, М.Еліаде).
Спираючись на аналіз та узагальнення викладених у перелічених студіях
властивостей і функцій міфології, можна стверджувати, що міфологічний підхід
дає змогу виявляти глибинні органічні зв’язки, котрі інтегрують суспільство і
слугують засобом ідентифікації; він стає у пригоді при аналізі традиційних
елементів соціальної психіки, окремі риси якої набувають сьогодні нових
значень. Запропоноване бачення проблемної ситуації уможливлює представлення
цієї наукової проблеми як необхідного теоретичного вивчення місця і ролі
соціальних міфів у структурі суб’єктивної реальності і, ширше, – у суспільній
свідомості.
У 1990-х роках дослідження з проблем соціальних (переважно політичних) міфів
дістали широке застосування в західній соціології. Значний інтерес до цієї
проблематики останнім часом спостерігається в російській соціології. Наша
робота розвиває наукову традицію вивчення соціальної міфології за нових для
України умов, характерних для перехідного періоду. Практичне значення
опрацювання проблематики соціальної міфотворчості визначається нагальною
потребою відстежувати процеси дискредитації колишніх міфів і заміщення їх
новими у вибор
- Київ+380960830922