РОЗДІЛ 2
ДИНАМІКА СТРУКТУРИ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ
Радикальне реформування суспільства без належного гуманітарного врахування
інновацій зумовило вкрай негативні процеси на ринку праці: деформується
галузева і професійно-кваліфікаційна структура зайнятості; високими темпами
зростає чисельність безробітних із середньою фаховою освітою, які становлять
науково-технічний і духовний потенціал суспільства, що вивільняються з базових
галузей економіки, науки, культури, освіти; підсилюється тенденція переважання
територіальних і галузевих пересувань над професійно-кваліфікаційним, відпливу
кваліфікованих кадрів з державного сектору економії зі зниженням їхнього
соціального і професійного статусу; ціннісну значимість праці знижує низька
оплата, неможливість реалізації мотиваційної установки на реалізацію кар'єри.
Реалії ринку праці поглиблюють диференціацію в доходах різних груп населення,
бідність і злиденність, негативну конкуренцію між працівниками, що послаблює
їхні соціальні позиції. Усе це об'єктивно впливає на професійно-кваліфікаційний
рівень зайнятих, погіршує якість робочої сили.
2.1. Структура зайнятості: сучасні тенденції та зміни
Теоретичний аналіз ринку праці та зайнятості потребує дослідження змісту
категорії "зайнятість", її внутрішньої структури, трактування якої в
економічній літературі й досі неоднозначне. Причиною цього є те, що увага
більшості вітчизняних учених, які розробляють питання зайнятості в різних
аспектах, закцентована на таких її характерних моментах, як повна, раціональна,
ефективна зайнятість. При цьому окремо аналізувалися її рівень, форми і
структура. Тим часом саме системний аналіз сукупності цих елементів, що
формують зміст зайнятості, дає цілісне уявлення про зайнятість, синтезуючи всі
її складові. Такий підхід дає змогу висвітлювати зайнятість не лише в
кількісному плані, а й досліджувати зміст зайнятості з урахуванням якісних
параметрів. Дослідження наявної в країні системи зайнятості населення,
по-перше, дає можливість одержати інформацію про ефективність суспільного
виробництва і визначити напрями ефективнішого використання робочої сили.
По-друге, на підставі сформованою галузевої структури зайнятості можна судити
про напрям і раціональність економічного розвитку, його прогресивність,
користуючись такими узагальню вальними показниками, як ВНП та продуктивність
праці.
Підґрунтям аналізу внутрішньої структури зайнятості є класифікація її форм і
видів. Як критерії класифікації видів і форм зайнятості виступають:
кількісний критерій – дає змогу виокремити повну й неповну зайнятість,
зайнятість на засадах сумісництва та роботу на договірних засадах;
місце трудової діяльності – зайнятість на підприємствах чи вдома;
тип власності – зайнятість у державних, колективних або приватних
підприємствах;
територіальний критерій – зайнятість на селі, у великих, середніх і малих
містах, у європейській частині й у східних частинах країни,
демографічний (статево-віковий) критерій – зайнятість чоловіків і жінок,
молоді, пенсіонерів, студентів, школярів;
сфери виробництва – зайнятість у виробничій сфері та сфері послуг;
галузь народного господарства – зайнятість у промисловості, будівництві,
сільському господарстві тощо;
галузь промисловості – зайнятість у галузях групи "А", "Б", а також у
машинобудуванні, енергетиці тощо;
характер праці – зайнятість фізичною чи розумовою працею,
рівень механізації праці – зайнятість у сфері автоматизованої, механізованої
або ручної фізичної праці;
рівень кваліфікації – зайнятість висококваліфікованою, кваліфікованою,
малокваліфікованою працею;
відповідність професійно-кваліфікаційної структури населення робочим місцям;
співвідношення загальної чисельності населення, його працездатної частини,
зайнятого і незайнятого населення (рівень безробіття).
Багатоманіття критеріїв класифікації видів зайнятості зумовлює неоднозначність
тлумачення структури зайнятості й чинників, що її визначають, в економічній
літературі. Так, Л.Сбитова вважає, що структура зайнятості формується під
впливом двох чинників: структури населення та сформованої на базі суспільного
поділу праці структури суспільного виробництва. Г.Югай зазначає: "Структура
зайнятості формується на перетині матеріально-речової структури виробництва й
демографічної структури населення" [61]1
[1) [61] Югай Г. А. Воспроизводство структуры занятости и эффективность. – М.:
Наука, 1994. – С.29.]).
А.Котляр наголошує, що чинники впливу можна звести до двох: динаміки кількості
й структури робочих місць, динаміки потреб населення в робочих місцях у сфері
суспільного виробництва [62]2
[2) [62] Котляр А.Э. Сущность и основные формы занятости при социализме //
Проблемы совершенствования занятости. – М.: Наука, 1972. – С.49.]).
Узагальнюючи наявні в науковій літературі точки зору щодо умов і чинників
формування пропорцій та структури зайнятості, Е.Саруханов зазначає, що
структура зайнятості залежить від рівня розвитку продуктивних сил,
продуктивності праці, потреб ринку, суспільства в різноманітних матеріальних,
духовних благах і послугах. Зайнятість визначається суспільною продуктивністю
праці й розвивається як відображення реальної структури народного господарства"
[63]3
[3) [63] Саруханов Г. Управление занятостью населения: Учебное пособие. – СПб.,
1993. – С. 46.]
).
До чинників, що впливають на зайнятість, можна віднести також державну
політику, активність профспілок, рівень життя, природний темп приросту трудових
ресурсів (тобто соціально-демографічний чинник), міграцію населення. Крім
цього, зайнятість населення, як вважає Р.Лейард, залежить від рівня д
- Київ+380960830922