РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріали дослідження
Об’єктом дослідження у даній роботі були білок гліальних проміжних філаментів
ГФКБ, білок S-100в, молекула адгезії нервових клітин NCAM в різних відділах
головного мозку щурів а також поведінкові реакції і когнітивні процеси. Досліди
проводилися на статевозрілих (8–14 місяців) щурах лінії Вістар масою 180–220 г
обох статей. Загальна кількість тварин, задіяних у експериментах – 380. Тварини
утримувалися в пластикових садках у кількості не більше 5 у клітці при
звичайному температурному режимі, стандартних умовах із циклічністю доби:
світло – 12 годин, ніч – 12 годин та стандартній дієті для гризунів [213]. Їжа
для тварин готувалася виключно у скляному і пластиковому посуді для запобігання
її контамінації металами. Дослідження були проведені з використанням
хімічночистих реагентів та матеріалів фірм Sigma Chemical Co., Serva, Shleich &
Shuell Inc., Oxis Int. Inc., Santa Cruz Вiotechnology (США), Fluka (Швейцарія),
ANAWA, Merck (Німеччина), Litex (Данія), Реагент (Україна), фармакопейних
препаратів фірми “Дарниця” (Україна). Імунохімічні дослідження проводили з
використанням моноспецифічних поліклональних антисироваток і моноклональних
антитіл (Santa Cruz Вiotechnology). Комп’ютерну обробку результатів
імуноблотингу виконували за допомогою програмного забезпечення LabWorks 4,0
(UVP Inc., UK).
2.2. Експериментальні моделі
В кожній експериментальній моделі тварини випадковим чином були розділені на
групи і утримувалися в умовах постійної температури (24±20 С) і контрольованої
довжини світлового дня. Вода і їжа були доступні тваринам ad libitum. Протоколи
досліджень були розглянуті і затверджені місцевими комітетами з питань етичного
поводження з тваринами Дніпропетровської державної медичної академії та Фірат
Університету м. Елазиг (Туреччина).
2.2.1. Дослідження впливу постійного освітлення
Контрольна і експериментальні групи складалися із 16 тварин кожна. Щури
контрольної групи щодня одержували ін’єкції забуференого фізрозчину (ЗФР) і
утримувалися в умовах постійної температури і контрольованої довжини світлового
дня. Дві інші групи тварин містилися в умовах постійного висвітлення 250 лк/м2
протягом 7-и діб.
2.2.2. Дослідження впливу стрептозотоцин-індукованого діабету
Стрептозотоцин-індукований діабет (СТЗ-діабет) розглядається як адекватна
модель вивчення нейродегенеративних змін, що відбуваються внаслідок
метаболічних розладів. Дослідження проведені на щурах лінії Вістар
(статевозрілі самці, 14-16 тижнів). Тварини були розділені на 2 групи (n = 18).
Тваринам першої групи одноразово вводили інтраперитонеально СТЗ у дозі 50
мг/кг, розчиненого в 0,1 М натрій цитратному буфері (рН 4,5). Тварини
контрольної групи отримували відповідний об’єм розчинника.
Рівень глюкози у венозній крові вимірювали за три дні після ін’єкції СТЗ. Для
подальшого дослідження відбирали тварин, які мали концентарцію глюкози в крові
не нижче за 250 мг/л, що свідчило про розвиток у цих щурів вираженого стану
СТЗ-індукованого діабету (СТЗД).
Існують різні методи експериментальної індукції діабету, однак найбільш широко
використовується інтраперитонеальне введення цитотоксичного агенту - СТЗ.
Компонент СТЗ - глюкозамін-нітрозосечовина діє на GLUT-2 глюкозний транспорт,
що присутній у високих концентраціях в інсулін-продукуючих клітинах.
Цитотоксичний ефект СТЗ опосередкований зниженням рівня НАД і формуванням
внутрішньоклітинних вільних радикалів, що ведуть до розривів ДНК-ланцюгів.
Оскільки в-клітини мають низький рівень НАД, вони є уразливими дії СТЗ.
Глюкозний переносник GLUT-2 відсутній у клітинах спинномозкового бар’єра й у
такий спосіб прямий вплив СТЗ на мозок виключається. СТЗ-діабетичні гризуни є
гіпоінсулінемічними, але не вимагають введення інсуліну для виживання [214].
Також як і в людини, у СТЗ-діабетичні гризунів розвивається ураження очей,
нирок, міокарда, кровоносних судин і нервової системи. СТЗ-діабетичні тварини
розглядаються як адекватна модель вивчення нейродегенеративних змін, що
відбуваються внаслідок метаболічних розладів чи дії стресорних факторів [215].
2.2.3. Дослідження впливу толуену
Модель впливу випару толуену розроблена сумісно з співробітниками медичного
факультету Фірат університету м. Елазиг (Туреччина) [216]. Щури двох груп (n =
18) щодня протягом 60 хв. утримувались в скляній камері з 3000 pM випару
розчинника, який містив 66% толуену, 20% ацетону, 10% ізобутіл ацетату, 3%
бутіл гліколю, 1% ізобутанолу. Щури однієї з цих груп отримували щоденні
ін’єкції розчину мелатоніну в дозі 10 мг/кг. За 45 діб тварини
експериментальних і контрольної груп були декапітовані.
2.2.4. Дослідження впливу хлориду алюмінію (AlCl3)
В ході проведення серії досліджень нами, спираючись на дані інших авторів
[197–201] була розроблена модель гіпералюмініємії, яка адекватно відображала
всі аспекти алюмінієвої інтоксикації за реальних умов [155]. Контрольна і
експериментальна групи складалися із 20–24 тварин кожна. Щури експериментальної
групи отримували у питній воді AlCl3 (0,2%-ий розчин) протягом 28-ми діб. Щури
контрольної групи отримували дистильовану питну воду.
Допустима концентрація алюмінію у питній воді - 50 мкг/л, LD50 для AlCl3
(перорально, щури) – 3450 мг/кг [201]. Вміст алюмінію у водоймищах України
складає від 0 до 242,2 мг/л [206].
2.2.5. Дослідження впливів хлориду алюмінію (AlCl3), малих доз іонізуючого
опромінення та їх сумісної дії
Контрольна і п’ять експериментальних груп складалися із 16 тварин кожна.
Експериментальні групи були такими: у групах 1–3 щури отримували сумарну дозу
рентгенівського опро
- Київ+380960830922