РОЗДІЛ 2.
КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ЯК ОСНОВНИЙ ЕЛЕМЕНТ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ
2.1. Сутність і функції комерційного банку
З розвитком, вдосконаленням і ускладненням суспільства, виникають нові форми суспільних відносин і нові види суспільних потреб. Це приводить до появи як нових продуктів матеріального і нематеріального характеру, так і нових механізмів і технологій задоволення даних потреб. Потім неминуче формуються нові специфічні інститути, що забезпечують надання нових товарів, послуг і технологій.
На визначеному етапі розвитку суспільства виникає товарне виробництво, розвивається товарний обмін і з загальної товарної маси виділяється особливий товар - гроші, що набуває ролі загального еквівалента вартості. У фінансово-кредитному словнику наводиться таке визначення: "Грошовий метал - благородний метал, за яким стихійно закріплюється роль грошей як загального еквівалента. Володіє специфічними властивостями (однорідністю, подільністю, портативністю) , що робить його найбільш придатним засобом для виконання функції грошей" [276, с. 354]. "Визначення грошей як загального вартісного еквівалента характеризує їх здатність виражати витрати суспільної праці, утіленої в товарі, і на цій основі забезпечувати загальну обмінюваність" [71, с. 9].
Еволюція грошового товару, що відбувалася з розвитком товарного виробництва, закріпила його роль за двома благородними металами - золотом і сріблом (іноді грошовим товаром виступала мідь), які й стали обслуговувати товарообмін на початку у вигляді деяких вагових співвідношень, а потім у монетній формі.
Із закріпленням грошових функцій за благородними металами і початком чеканки монет із золота срібла та міді, починають свою історію банківські продукти.
"Зачатки банківської справи з'явилися в рабовласницькому суспільстві з практики зберігання грошей храмами та міняльної справи" [276, с. 90] .
Виникала потреба в забезпеченні збереження грошового товару і дана потреба повинна була бути задоволена. Е Дж. Долан вважає, що "можливо, такого роду послуги першими стали надавати золотих справ майстри. Саме для них золото й інші дорогоцінні метали були частиною ремесла і цілком природно, що сховища, сейфи і спеціальні приміщення, призначені для того, щоб запобігти крадіжкам, були в їх розпорядженні. Чому б не заповнити ще одне приміщення в сховищі золотими монетами спроможних сусідів, які не мають у своєму розпорядженні таких безпечних сховищ" [78, с. 154].
Щодо міняльної справи і міняльних контор, то вони почали розвиватись з виходом торговельних операцій за межі території середньовічної держави. Міняйла забезпечували обмін іноземних монет на місцеві, ґрунтуючись на їх значенні і золотому складі.
І хоча перші банківські продукти надавалися ще не банками, про їх затребуваність можна судити по тому, що, пройшовши численні трансформації й удосконалення, вони збереглися і донині. Сучасний комерційний банк надає можливість своїм клієнтам зберігати цінності в сейфових осередках, а центральний банк забезпечує зберігання золотого резерву країни. Не зменшилися, а тільки збільшилася, необхідність і у валютообмінних операціях, здійснення яких сьогодні визначає цілий напрям банківській діяльності.
Первинна послуга із зберігання грошей об'єктивно стала основою виникнення таких банківських послуг як заміна дійсних грошей знаками вартості, безготівкові розрахунки і банківський кредит.
Попит на розрахунки неповноцінними грошима і безготівкові розрахунки визначався з одного боку їх більшою порівняно з розрахунками металевими грошима зручністю й економією витрат обігу, а з іншого боку, з можливістю уникнення втрат, пов'язаних з фізичним зносом і стиранням монет, їх навмисним псуванням і підробкою. "У XVI-XVII століттях купецькі гільдії ряду міст (Венеції, Генуї, Мілана, Амстердама, Гамбурга, Нюрнберга) створили спеціальні жиробанки для здійснення безготівкових розрахунків між своїми клієнтами-купцями. Жиробанки вели розрахунки між своїми клієнтами в спеціальних грошових одиницях, виражених в певних вагових кількостях благородних металів" [14, с. 5].
Надання кредиту повноцінними грошима (лихварський кредит) здійснювалося ще задовго до виникнення банків. Пізніше стала розвиватися реалізація товарної продукції в кредит. Проте ці форми кредиту з часом перестали відповідати потребам товарного виробництва, що розвивалося. Перший був надто дорогим і через це не міг забезпечити нормального процесу розширеного відтворення. Відстрочення ж платежу за надані товари призводило до неможливості своєчасного придбання необхідного устаткування і сировини для початку нового виробничого циклу. "Відстрочення з відшкодуванням еквівалента вартості перешкоджало перетворенню товарної форми капіталу на грошову і гальмувало темпи розширеного відтворення" [283 с. 177].
Суспільне відтворення потребувало кредиту, який би більш повно відповідав його потребам. І банки через функції, що історично закріпилися за ними, змогли надати такий продукт. Банківський кредит став і доступним, і відносно дешевим засобом задоволення потреб економіки, що розвивається, через свої специфічні особливості. По-перше, розвиток системи розрахунків без участі металу дозволяв банкам надавати позики шляхом емісії власних боргових зобов'язань понад металеве забезпечення, яке реально в них було. Це дозволяло економити витрати обігу і не стягувати дуже високого відсотка за користування позикою. Це усувало недоліки щодо лихварського кредиту. По-друге, банк все ж таки мав у своєму розпорядженні значний запас повноцінних грошей, оскільки їх періодичне вилучення вкладниками компенсувалося новими вкладеннями. Через це зобов'язання банку були надійнішими, ніж зобов'язання промисловців і торговців і приймалися як засіб платежу представниками всіх сфер господарювання. Таким чином, знімалася основна незручність товарного кредиту. Боргові зобов'язання (векселі), що осіли в руках у продавців товарів, могли вступати в новий виробничий цикл, не чекаючи