РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ШКІЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ
ОСВІТИ В КРАЇНАХ ЄВРОАТЛАНТИЧНОГО РЕГІОНУ
2.1. Методологічні обґрунтування, провідні ідеї та поняття шкільної екологічної освіти в країнах євроатлантичного регіону
Узгодженість дій міжнародної громадськості по створенню спільного еколого-освітнього простору забезпечило умови для більш тісної кооперації педагогів країн євроатлантичного регіону в галузі екологічної освіти, ідентифікації підходів до визначення її теоретико-методологічних засад та категоріального апарату. Гомогенність екологічних проблем та поглядів на їх подолання, конвергенція світоглядних уявлень в руслі сучасних наукових досягнень щодо взаємин людини з природою, побудованих на зверхності загальнолюдських ідеалів і цінностей, в числі яких збереження життя та забезпечення його якості визначаються як пріоритетні, спонукали до пошуку найбільш прийнятних для спільної взаємодії теоретичних обґрунтувань, принципів, форм і засобів висвітлення та аналізу причин екологічної кризи і перспектив людства в царині життя. Значний вплив у цьому відношенні має вчення про біосферу і ноосферу, основоположником якого був видатний український вчений В.Вернадський. Провідні ідеї цього вчення активно використовуються в екологічній освіті країн євроатлантичного регіону і відіграють значну роль у визначенні її методологічної бази [24, 25, 26].
Сутність вчення полягає в тому, що біосфера (оболонка Землі, яку заселяють живі організми) завершує біофізичний цикл у своєму розвитку й еволюціонує у напрямі розумної її організації, яка є результатом спільних, скерованих людиною якісних змін у соціоприродному середовищі ?17, с. 134?. Це нове геологічне явище на нашій планеті було визначене як ноосфера. У ній людина, за визначенням В.Вернадського, стає потужною геологічною силою. Вона здатна й має змінювати своєю працею й думкою царину свого життя, докорінно перебудовувати її порівняно з тим, що було раніше ?24, с. 94?. Біосфера завдяки розумній діяльності й технічній могутності людини має набути нової функції - "функції гармонійної стабілізації умов життя на планеті" ?17, с. 134]. Таким чином, біосфера трансформується у царство розуму, в якому наукова думка, поєднуючись з усіма духовними властивостями людини, виявляє себе як планетарне явище, здатне підтримувати природні режими енерго- і масообміну, тобто людина має взяти на себе моральні зобов'язання щодо забезпечення й підтримки якісних параметрів життя, відповідальність за стан живого.
Ідеї В. Вернадського були підтримані французькими вченими Е. Леруа (філософ і математик) та П. Тейаром де Шарденом (геолог, палеонтолог і теолог). Основні положення, висунуті цими вченими, такі:
* людство - це велика геологічна сила;
* ця сила є розум і воля людини як істоти соціально організованої;
* рівень антропогенних змін довкілля на планеті став настільки потужним, що почав впливати на біохімічний метаболізм;
* людство могутнішає й дедалі більше відокремлюється від інших компонентів біосфери, намагаючись ними керувати ?17, с. 134?.
Поділяючи в цілому висловлені В.Вернадським загальні поняття про появу нової ери в історії суспільства й природи, П. Тейар де Шарден створив на їхній основі власну концепцію, зосередивши увагу переважно на культурологічних аспектах, серед яких пріоритет надавався духовним та моральним цінностям. У 1927 р. Е.Леруа запропонував для визначення нового планетарного явища термін "ноосфера", який було сприйнято й підтримано В. Вернадським та П. Тейаром де Шарденом. Обидва вчених активно використовували цей термін у своїх працях і таким чином ввели його в науковий обіг.
Розроблена В.Вернадським концепція біосфери як цілісної еволюційно збалансованої динамічної системи, що нерозривно пов'язана з іншими геосферами планети, слугуватиме відправною точкою формування в учнів знань про природне довкілля, його матеріальність, пізнавання, скінченність. Знання законів функціонування біосфери, її структури й енергетики мають важливе значення для розуміння необхідності раціональної організації природокористування, науково обґрунтованих дій природозахисного характеру.
Основні ідеї з проблем біосфери В.Вернадський виклав у 1926 році в книзі "Біосфера". Вже після його смерті (1945р.) вийшла головна робота вченого "Хімічна будова біосфери Землі та її оточення" ?26?. В.Вернадський розглядав біосферу як царину життя, основу якої становить взаємодія живої та неживої речовин. За В.Вернадським, біосфера функціонує завдяки живим організмам. Вони надзвичайно тісно пов'язані з нею у матеріальному та енергетичному відношеннях і виявляють себе тією потужною геологічною силою, яка й визначає функціонування біосфери. За визначенням В.Вернадського, організми становлять живу речовину, тобто сукупність усіх живих організмів, які існують на даний момент і які чисельно виражені в елементарній хімічній сполуці, у вазі, в енергії. Вона пов'язана з навколишнім середовищем біогенним струменем атомів: своїм диханням, харчуванням, розмноженням ?24,с.15-17?.
Таким чином, істотною особливістю біосфери В. Вернадський вважає біогенне переміщення атомів хімічних елементів під впливом променистої енергії сонця, яка виявляється в процесі обміну речовин, рості та розмноженні організмів. Переміщення атомів здійснюється у відповідності з двома біогеохімічними принципами:
* намагання до максимального виявлення, внаслідок чого виникає "усюдність життя";
* забезпечується виживання організмів, що у свою чергу сприяє зростанню біогенної міграції атомів;
* жива речовина знаходиться у безперервному хімічному обміні з навколишнім середовищем, яке створюється й підтримується на Землі космічною енергією Сонця. Унаслідок порушення цих принципів космічні впливи із таких, що підтримують біосферу здатні перетворитися у фактори, що її руйнують [49, c.47].
Провідне значення має міграція елементів, які пов'язані з формуванням рослинного покриву та розкладом мертвих залишків організмів. Головним чинником міграці
- Київ+380960830922