РОЗДІЛ 2
ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УТРИМАННЯ
БУДИНКІВ ТА СПОРУД
2.1. Система утримання та ремонту будинків та споруд
Стан будинків (споруд) та інженерних систем визначає комфортність життє-діяльності людей, якість районної і міської інфраструктури, естетичний вигляд будівельних комплексів. У цих умовах зростає роль експлуатаційних і ремонтних служб, у завдання яких входить підтримування будинків і систем у стані високої експлуатаційної готовності; вивчення умов їхньої експлуатації; планування прове-дення необхідних ремонтів; скорочення і попередження передчасного морального і фізичного зносу конструктивних елементів. Утримання і ремонт будинків (споруд) і інженерних систем регламентується системою планово-попереджувальних ремонтів (ППР) [88, 214-218].
Ця система являє собою сукупність технічних і організаційних заходів, спря-мованих на доцільне використання будівельного фонду з найменшими експлуатацій-ними витратами. Це завдання набуло нового звучання в ринкових умовах, коли експлуатаційних витрат не вистачає на належне утримання будинків (споруд). Виникла необхідність пошуку нових джерел, які підвищують ефективність утри-мання будівельного фонду. До їх числа належать різні технічні й організаційні заходи.
Технічні заходи полягають в утриманні будинків (споруд) і інженерних систем у нормативному стані при їх технічному обслуговуванні і ремонтах; організаційні заходи полягають у плануванні і виконанні раціональних режимів експлуатації. Ці положення відбиваються у відповідних нормативах [55, 57].
Норми утримання будівельного фонду визначають систему його технічного обслуговування і ремонту як сукупність застосування взаємопогоджених засобів, документації, матеріалів, устаткування і виконавців, необхідних для підтримування і відновлення якості будинку в цілому і його окремих елементів, що входять у цю систему [231,232].
Систему забезпечення цілості будівельного фонду в загальному вигляді можна подати у вигляді двох видів виконуваних робіт:
- таких, що забезпечують технічну готовність (здатність) конструкцій та інженерного устаткування виконувати свої функції протягом заданого періоду (міжремонтного терміну);
- таких, що забезпечують задані режими, параметри й умови функціонування системи в період між ремонтами й усунення несправностей (відмов) у випадку їх виникнення.
Перший вид робіт звичайно складається з капітального ремонту (КР); другий - із поточних ремонтів, технічного й аварійного обслуговування (ТО).
Мета капітального ремонту зводиться до забезпечення можливості і здатності всіх конструкцій і елементів будинку (тобто будинку в цілому) виконувати задані функції протягом усього міжремонтного періоду. При цьому технічне обслугову-вання має забезпечити безвідмовне функціонування конструкцій і систем на цьому відрізку часу (рис. 2.1).
Після закінчення заходів, передбачених ППР, вважається, що конструкції й елементи будинків стають неефективними ні в технічному, ні в економічному значенні, оскільки до цього часу вони втрачають здатність виконувати свої функції, і їх потрібно замінити або відновити.
Основним заходом для забезпечення безвідмовності і довговічності будинків є капітальний ремонт, структура якого наведена (рис. 2.2).
Ремонт може охоплювати відновлення, реконструкцію, заміну як кількох типів конструкцій та елементів при значній кількості їх у кожному типі, так і визначене число конструктивних осередків.
Капітальні ремонти можна підрозділити на два види:
• планові, профілактичні, виконувані за графіками;
• непередбачені, виконувані унаслідок виникнення випадкових відмов конст-рукцій, що потребують невідкладного ремонту з причин безпеки, з технічних, еконо-мічних або соціальних міркувань (рис. 2.3).
Рис. 2.1. Умови зберігання будинків (споруд) у робочому стані
Рис. 2.2 Структура капітального ремонту
Рис. 2.3. Класифікація ремонтів будинків і систем
Деякі автори [153] виділяють в окремий вид гарантійні ремонти, що пов'язані з непередбаченими роботами в початковий період експлуатації будинків і систем (аркроботка). У системі ТО і КР повинна бути обґрунтована техніко-економічна імовірність настання несправностей. Крім міркувань економічних, важливими тут є дві обставини, що випливають із величезних масштабів будівельного фонду:
• одночасний значний обсяг несправностей;
• обмежені потужності ремонтно-будівельних організацій.
Таким чином, завдання організації системи ТО і КР будівельного фонду полягає у виборі для умов кожного району (міста) раціонального набору профілактичних заходів, визначення їх змісту (обсяг і вид робіт) і періодичності, що забезпечать прийняту гарантію від ненастання несправностей і відмов. У техніці це завдання формулюють як екстремальне, для чого встановлюють критерії оптимальності (цільова функція) і формулюють обмеження. У цих умовах для обраного критерію оптимальності і прийнятих обмежень може бути отримана єдино можлива система обслуговування і ремонту, що включає профілактику, поточний і капітальні ре-монти.
Залежно від поставлених цілей як критерій оптимальності співвідношення норми і факту настання відмови можуть бути використані показники надійності:
• імовірність безвідмовної роботи P(t);
• коефіцієнт готовності Кг;
• імовірність безвідмовного функціонування під час виконання очікуваного завдання Рц(t).
У цьому разі як обмеження можуть бути використані величини, що характе-ризують час перебування в технічно справному стані, затрати праці і витрати засобів за певний період експлуатації будинку. У інших випадках як критерій оптимальнос-ті системи профілактичних робіт можуть бути використані економічні характерис-тики: затрати часу, праці і витрати засобів, що обумовлюються конструктивними особливостями й змістом системи профілактики. У цьому разі як обмеження вико-ристовуються характеристики надійності будин