РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Основним напрямком роботи стало визначення ролі недостатності лютеїнової фази в
структурі гінекологічної патології у жінок репродуктивного віку, розробка
алгоритму та математичної моделі прогнозування виникнення НЛФ та її
медикаментозної корекції.
Обстеження жінок проводилось на базі центрів репродуктивної медицини „REMEDI”
(м. Одеса, м. Вінниця), клініки „ИСИДА – IVF”
(м. Київ), гінекологічних відділень та жіночих консультацій № 1 та №2
м. Вінниця, Центру матері та дитини (м. Вінниця), гінекологічному відділенні
обласної лікарні ім. М.І. Пирогова (м. Вінниця), гінеколологічних відділеннях
клінічних лікарень № 9 та №16 (м. Київ). Основним джерелом інформації, окрім
облікової медичної документації, була спеціально розроблена анкета, яка
передбачала більш поглиблене вивчення соціального, психосоматичного,
гінекологічного та ендокринного статусу обстежених жінок, морфофункціональних
особливостей ендометрію та яєчників.
Розподіл обстеженого контингенту хворих на групи було здійснено з урахуванням
віку та місця проживання (місто, село).
Для встановлення діагнозу недостатності лютеїнової фази використовувалися дані
анамнезу, клінічні, лабораторні, імуногістохімічні, морфологічні та
інструментальні методи дослідження. Обстеження жінок проводилося з урахуванням
п’ятиланцюгової системи регуляції репродуктивної функції (кора головного
мозку-гіпоталамус-гіпофіз-яєчники-матка). Проводилось загальне обстеження з
визначенням антропометричних даних – росту, ваги, та обчислення індексу маси
тіла (ІМТ) – співвідношення маси тіла в кілограмах і довжини тіла в метрах,
зведеної в квадрат [342, 456]. Згідно класифікації ВООЗ, показники ІМТ від 18,5
до 24,9 кг/м2 характеризують нормальну вагу, від 25 до 29,9 свідчать про
надлишкову вагу, а до ожиріння відносять показники індексу маси тіла ? 30.
Для визначення вмісту жирової тканини використовували метод біоімпедансного
аналізу. Метод був запатентований в 1997 році американським дослідником Donald
Kottler [100, 342]. Слабкий електричний імпульс легко проходить через рідинну
складову м’язової тканини, але з утрудненням – через жирову тканину, бо жирова
тканина не є провідником електричного струму. Опір, що створює жирова тканина
проходженню сигналу, називають (біоелектричний імпеданс) тим більше чим більше
вміст жирової тканини [100, 342]. Згідно класифікації, що базується на
визначенні вмісту жирової тканини, нормальні показники складають 12-22% для
чоловіків та 17-25% для жінок [456]. Показники вище 25% для жінок відносять до
надлишкової маси жирової тканини. Вимірювання проводилось за допомогою ваг
Tanita-TBF-543, стоячи, босоніж, при цьому заносились параметри росту, віку,
статі. Точність виміру вмісту жиру становить 0,1%. [100, 308]. Ріст волосся
оцінювали на 11 ділянках тіла в балах за шкалою Феррімана-Галвея (1961).
Гінекологічний огляд проводився за загально прийнятими методиками з урахуванням
дня менструального циклу. При цьому оцінювалися наступні показники: ступінь і
особливості розвитку зовнішніх статевих органів, наявність запального процесу
вульви, розмір клітора; особливості піхви (болючість склепінь, характер та
кількість виділень з піхви), шийки матки, властивості цервікального слизу,
розмір та форма матки, її болючість та рухливість; стан додатків матки,
збільшення яєчників, рухливість, болючість, наявність злук; стан
крижово-маткових зв’язок, їх ущільнення і болючість. Об’єм менструальних
крововтрат оцінювали за допомогою методу візуальної оцінки, що запропонований
Янсенем (клінічні протоколи). Жінки заповнювали спеціальну візуальну таблицю з
підрахунком кількості використаних прокладок чи тампонів в різні дні
менструації.
Підраховувалась загальна кількість балів відповідно до ступеня промокання
санітарного матеріалу, а саме: 1, 5 і 20 балів для прокладок та 1, 5 і 10 для
тампонів. Кількість балів 185 та вище є показником менорагій. Оцінку симптомів
передменструальних розладів проводили за допомогою менструального
дистрес-опитувальника Муса [132].
Дослідження психологічного статусу проводили шляхом визначення рівня
особистісної та реактивної тривожності за шкалами, що були запропоновані С.Д.
Спілбергером в 1978 році. Кожна з двох шкал містять по 20 тверджень, які
характеризують наявність або відсутність тривоги. За бальним підрахунком
обчислювали різницю між сумою балів відносно тверджень, що характеризують
наявність тривоги, та сумою балів відносно тверджень про відсутність тривоги.
До отриманої різниці додається число 50. В залежності від станів визначали
різні рівні тривожності: високий - при 46 балах та вище, середній ? 35-45 балів
та низький ? 20-34 балів [136].
Також для визначення емоційного стану у жінок обстежених груп та їх самооцінки
використовували методику САН (Самопочуття - активність – настрій). Для цього
пацієнткам заповнювали багатоступеневу шкалу, яка складається з індексів і
розташована між тридцятьма парами слів протилежного значення, що відображають
рухливість, швидкість і темп протікання функцій (активність), силу, здоров’я,
втомлюваність (самопочуття), а також характеристики емоційного стану (настрій).
При обробці відповіді пацієнток перекодовувались згідно бальної оцінки від 1 до
7 балів (крайня ступінь прояву негативного полюсу оцінюється в 1 бал, а крайня
ступінь прояву позитивного полюсу – в 7 балів). Полюса шкал завжди міняються,
але позитивні стани завжди отримують високі бали, а негативні – низькі.
Отримані бали групували в 3 категорії згідно ключа та обчислювалась кількість
балів по кожній з них. Середній бал шкали дорівнює 4 балам. Нормальні оцінки
стану знаходять
- Київ+380960830922