РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Дисертаційне дослідження, здійснене на базі кафедри сімейної медицини
факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного
університету імені Данила Галицького в інфарктному відділенні клінічної лікарні
швидкої медичної допомоги м. Львова.
2.1. Клінічна характеристика обстежених
Відбір клінічного матеріалу, лабораторні та інструментальні обстеження хворих
здійснені в період 2001-2007 років на базі Львівської міської комунальної
лікарні швидкої медичної допомоги (ЛКМК ЛШМД), кафедри сімейної медицини та
кафедри клінічної лабораторної діагностики ФПДО Львівського національного
медичного університету імені Данила Галицького, клінічній лабораторії медичного
коледжу "Монада" на базі медсанчастини Львівського державного концерну ЛОРТА.
З метою вивчення особливостей предикторів виникнення ІМ у хворих із ЦД 2 типу,
його клінічного перебігу, поширеності ускладнень в залежності від статевих і
вікових особливостей та основних причин смерті, проведено дослідження, що
включало ретроспективний статистичний аналіз даних 1593 карт стаціонарних
хворих та 219 протоколів розтинів людей, які у термін із січня 2001 року до
листопада 2003 року перебували на лікуванні в інфарктному відділенні клінічної
лікарні швидкої допомоги м. Львова. Динаміку деяких показників вивчали у 4
вікових групах: хворі молодого віку -до 44 років , середнього віку – 45-60
років, похилого віку –61-74 роки, старечого – 75 років і більше.
Для вивчення пре дикторів виникнення ІМ, його клінічного перебігу, поширеності
ускладнень залежно від статі і віку протягом 2001-2007 років безпосередньо
обстежено 356 пацієнтів (168 жінок і 188 чоловіків) з діагнозом гострий ІМ із
супутнім ЦД 2 типу, які були госпіталізовані в інфарктне відділення тієї ж
лікувальної установи. Крім того, для вирішення окремих поставлених завдань, за
цей період обстежено 122 пацієнти (88 чоловіків та 34 жінки) віком від 40 до 75
років (середній вік 54,8±0,76 років), в яких діагностовано гострий ІМ без ЦД 2
типу.
Для створення диференційованих програм прогнозування перебігу ІМ та виділення
предикторів ризику виникнення ускладнень на стаціонарному етапі лікування
хворих на ІМ із супутнім ЦД 2 типу проведено аналіз бази даних по вибірці із
223 пацієнтів віком від 43 до 86 років (середній вік 61,3 ±0,70 років), із яких
132 чоловіків (59,2%) (середній вік 58,8±0,91 років) та 91 жінок (40,1%)
(середній вік 64,2±0,94 років), які в період 2003-2007 років перебували на
стаціонарному лікуванні в інфарктному відділенні (ЛКМК ЛШМД).
До контрольної групи увійшли 25 практично здорових особи (20 чоловіків та 5
жінок) віком від 42-65 років (середній вік 56,2±1,1 років). Особи контрольної
групи не мали перенесеного ІМ, клінічних проявів стенокардії, не хворіли на ЦД
2 типу і/або ПТГ, АГ, СН та інших соматичних захворювань.
У дослідження не включались пацієнти на гострий ІМ із супутнім ЦД 1 типу.
Діагноз Q-ІМ встановлювали на основі клінічних, електрокардіографічних і
біохімічних критеріїв у відповідності до вимог Європейського Товариства
кардіологів (2003) щодо визначення і лікування гострого ІМ з підйомом сегмента
ST [503]. Діагноз не Q-IM виставлявся у пацієнтів відповідно до вимог
Керівництва Європейського Товариства кардіологів (2002 рік) [497]. Хворі з не
Q-IM переважно мали загрудинний стенокардитичний біль, який тривав більше ніж
20 хвилин без типової елевації сегменту ST на ЕКГ. Як правило, ці пацієнти мали
депресію сегменту ST або від’ємний зубець Т на ЕКГ.
Діагноз ЦД виставляли при наявності позитивних результатів одного із тестів: 1)
анамнестичні дані хворих про наявність у них ЦД і рівень глюкози в плазмі крові
натще 7,0 ммоль/л і вище; 2) якщо рівень глікемії перевищував 11,1 ммоль/л при
випадковому дослідженні серед доби [641]. Для підтвердження діагнозу ЦД у перші
два дні перебування хворих у клініці визначали у крові вміст HbA1c [389]. В
окремих випадках у підгострій стадії ІМ проводили навантажувальний тест 75
г.глюкози.
Аналіз даних проводився за допомогою протоколів дослідження, в які вносились
паспортні, антропометричні дані, фактори ризику, особливості розвитку та
клінічний перебіг захворювання (в тому числі – ускладнення), лабораторні та
інструментальні обстеження (загальні та біохімічні показники крові, ЕКГ, ЕхоКГ,
інші обстеження), показники ліпідного спектру крові, вуглеводного, жирового,
пуринового обміну, системного імунного запалення, дисфункції ендотелію,
перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту, функції печінки,
схеми лікування.
Для створення моделей прогнозування ускладнень в базі даних було виділено і
проаналізовано наступні ускладнення, які виникали на стаціонарному етапі
лікування хворих на ІМ і ЦД 2 типу (табл. 2.1).Як видно з наведених даних,
найчастіше спостерігалась застійна СН та постінфарктна стенокардія. Останні та
сукупність всіх ускладнень були включені у розроблення диференційованої
програми прогнозування ускладнень.
2.2. Методи обстеження хворих
Комплекс методів лабораторно-інструментального обстеження хворих на ІМ включав:
дослідження показників ліпідного, вуглеводного та пуринового обміну, рівня
гормону жирової тканини –лептину, перекисного окислення ліпідів та
антиоксидантного захисту, системного імунного запалення та метаболізму оксиду
азоту, ехокардіографічне дослідження, а також функціональний стан печінки
(г-глутамілтранспептидаза (г-ГТП), аланінамінотрансфераза (АЛТ)). Забір
венозної крові для лабораторного дослідження проводився у пацієнтів натще
(через 12 годин після останнього прийому їжі) в 1-шу та 21-шу доби ІМ та в
частини хворих через 3 місяці. Д
- Київ+380960830922