Розділ 2. Земельно-ресурсний потенціал та його оцінка (Лісостепової зони
України)
Найбільше багатство Лісостепу України, як і нашої держави – це її земля.
Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України, яка відтворює ст.14
Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під
особливою охороною держави. Цінність землі, як національного багатства полягає
в її багатофункціональному призначенні.
В соціальній значимості землі як ресурсу природи багатоцільового використання
найважливішим є її функціонування як головного засобу виробництва і предмету
праці в сільському і лісовому господарствах та джерела продовольства, як
просторово–територіального базису розвитку продуктивних сил і розселення. Разом
з тим, земля з її ґрунтовим покривом – фізична основа і невід’ємна частина
екосистем суші, необхідна і вирішальна умова існування як біогеоценозів, так і
географічних середовищ, що в сукупності утворюють „навколишнє природне
середовище”.
Крім того, на землі живуть люди, засівають поля, створюють сади та
виноградники, будують міста, населені пункти, фабрики, заводи і т.д. з
поверхневим шаром (ґрунтом) пов’язане життя різноманітного рослинного і
тваринного світу.
В контексті реформування економічної системи України, земля, як базис будь–якої
кредитно–фінансової системи, була і залишається основним надійним ресурсом
оздоровлення економічної ситуації, що склалася на сьогоднішній день в країні.
Залучення в ефективний оборот земельно–ресурсного потенціалу та удосконалення
земельних відносин розглядається як пріоритетний напрямок
соціально–економічного розвитку України.
Природно–сільськогосподарська зона Лісостепу простягається від Передкарпаття до
західних відрогів Середньоросійської височини майже на 1100 км. Загальна площа
її – 22,2 млн га, у тому числі сільськогосподарських угідь – 16,6 млн га
(74,8%), із них рілля – 13,5 млн га (61%), перелоги – 127,2 тис. га (0,6%),
багаторічні насадження – 333,7 тис. га (1,6%), сіножаті – 1 млн га (4,6%)
пасовища – 1,6 млн га (7,2%). Ліси та інші лісовкриті площі займають 3 млн га
(14%), забудовані землі – 0,9 млн га (4,1%), відкриті заболочені землі – 352,3
тис. га (1,6%), відкриті землі без – рослинного покриву або з незначним
рослинним покривом – 181 (0,8%), під водою – 638,8 тис. га (2,9%). З усіх
земель природоохоронного призначення – 658,5 тис. га, оздоровчого – 8,8,
рекреаційного – 5,5, історико–культурного призначення – 17,9 тис. га.
Рельєф і геологічна будова лісостепової зони різнорідні. Вона охоплює
Волинську, Подільську та Придніпровську височини, Придніпровську низовину і
західні схили Середньоросійської височини. Основні орографічні одиниці
приурочені до певних тектонічних структур, на які ніби "накладені" сучасні
ландшафти. В центральній частині зони знаходиться Український щит, що
простягається широкою смугою від лінії Шепетівка – Старокостянтинів – Сокиряни
на схід до Дніпра; на захід від щита розташовані Волино–Подільська плита і
Галицько–Волинська западина, а на схід – Дніпровсько–Донецька западина й
західний схил Воронезького кристалічного масиву.
Кліматичні умови Лісостепу змінюються в мерідіональному і широтному напрямах.
Територія його одержує за рік 419 – 461 кДж/см2 сонячної радіації, з яких
тільки 197 – 210 кДж/см2 поглинаються земною поверхнею й витрачаються нею на
турбулентний теплообмін між ґрунтом і атмосферою та на випаровування вологи. З
просуванням на схід зменшуються витрати тепла на випаровування внаслідок
зменшення сум опадів і підвищення сухості повітря, при цьому зростають
можливості прогрівання повітря. Середні річні витрати тепла на випаровування в
Лісостепу змінюються від 147 кДж/см2 на заході до 122 кДж/см2 на сході, а
турбулентний теплообмін за цей же період відповідно становить 34 і 50 кДж/см2.
У деякі роки співвідношення між витратами тепла на випаровування і турбулентним
теплообміном між земною поверхнею й атмосферою може відрізнятися від
середнього, особливо в посушливі та вологі роки, що позначається на розподілі
температури поверхні ґрунту і повітря.
Із заходу на схід у Лісостепу спостерігається також зростання річних амплітуд
температури повітря й ґрунту (як середніх, так і абсолютних), що є результатом
підвищення в цьому напрямі літніх температур та зниження зимових. Так, якщо у
західних районах зони середня місячна температура повітря протягом року
змінюється від –4 до +18 0С, то а східних – від –7 – 8 до +20 – 21 0С.
Абсолютні мінімуми й максимуми температури повітря відповідно становлять:
–32–36 і +37–38 °С на заході та –39 і +39–40 °С на сході, Суми температур за
період із температурами понад +10 °С коливаються від 2400 у західних районах до
2600– 2800 °С у східних. Тривалість безморозного періоду змінюється в
зворотному напрямку – зменшується від 180 – 190 днів на заході до 160 – 150
днів на сході.
Наявність лісових масивів і сільськогосподарських угідь, височин та низовин
спричиняє протягом теплого періоду року різкі контрасти в розподілі
температури, атмосферних опадів, швидкості й напрямку вітру тощо.
Тривалість відлиг зменшується та інтенсивність їх знижується із заходу на схід,
що є вираженням трансформації взимку повітряних мас атлантичного походження.
Коефіцієнт зволоження Висоцького – Іванова в Лісостепу України становить 1,0 –
0,6, а коефіцієнт сухості Попова – 1,8–1,2.
Лісостепова зона в цілому має сприятливі умови для вирощування різних
сільськогосподарських культур. Проте негативна риса клімату — нестійкість
зволоження внаслідок чергування вологих і посушливих років, причому ступінь
посушливо
- Київ+380960830922