РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТ, МЕТОДИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1 Обґрунтування вибору напряму дослідження
Задача теоретичного обґрунтування формування ампелоландшафтів полягала у формалізації основних понять та розробці структурної схеми ампелоландшафтів. Важливе значення надавалось визначенню основних і опосередкованих факторів, які обумовлюють формування ампелоландшафтів.
Виходили з того, що агроландшафт - антропогенний ландшафт, де основним біологічним компонентом виступають насадження культурних рослин. Результати багаторічних досліджень показали, що стосовно винограду мало вказувати тільки вид культури, оскільки різні його сорти значно відрізняються за своїми вимогами до характеристик рельєфу, ґрунтового покриву і кліматичних умов [2-3, 25, 34, 37-38, 43-46, 48-50, 52-55, 62, 84, 90-94, 99-100, 118-120, 127-128, 130-131, 133-134, 219, 221, 230, 256-257, 262, 272, 275, 281, 286, 297, 324, 332, 341]. Тому має сенс деталізація цих умов стосовно до конкретних сортів. Нами було формалізовано поняття ампелоекосистем (ампелоеколандшафтів) і ампелоекотопів як територіально-просторових комплексів, найбільш однорідних за кількісними характеристиками екологічних факторів [59, 67, 69, 79]. В ампелоландшафтах центральне місце посідає певний сорт винограду. Отже, створення ампелоландшафтів пов'язане з виявленням територій, якісні й кількісні характеристики абіотичних факторів яких щонайкраще відповідають екологічним особливостям конкретних сортів винограду.
Виходячи з аналізу наукової літератури, було обґрунтовано складові ампелоландшафтів та їх кількісні характеристики, які необхідно враховувати при закладанні виноградних насаджень (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Блок-схема компонентів і параметрів ампелоландшафтів
Важливою складовою дисертаційного дослідження було теоретичне обґрунтування поняття ампелоекотопу, який потрібно виділяти, орієнтуючись саме на певний сорт або групу сортів, близьких за вимогами до кількісних характеристик екологічних умов. Алгоритм визначення ампелоекотопів можна представити таким чином: сорт винограду - елемент рельєфу - ґрунтовий покрив - мікроклімат.
Виходячи з вищевикладеного, завдання полягало в окресленні найбільш важливих екологічних чинників і їх кількісної характеристики, що впливають на саму можливість вирощування на конкретній території певних сортів винограду з продуктивністю не нижче базової. Вирішення задачі пов'язано із використанням прийомів і методик, які застосовуються в таких областях знань, як фізіологія винограду, географія, геоморфологія, ґрунтознавство, агрокліматологія і мікрокліматологія, ландшафтознавство. Звідси й складність вирішення даної задачі. Єдино вірним методологічним підходом у вирішенні такого роду задач є комплексний і системний підхід, що включає поетапне вирішення питань.
Оскільки центральне місце ампелоекосистеми займає виноград певного сорту, насамперед постає питання детального аналізу вимог конкретного сорту винограду до екологічних умов - характеристик ґрунтового покриву, елементів рельєфу, кліматичних умов. Ця задача повинна вирішуватися шляхом визначення критеріїв оцінки ампелоекологічних умов, яка полягає у визначенні діапазону величин кожного з екологічних чинників, що обумовлюють оптимальні або допустимі умови для вирощування певного сорту або групи сортів винограду. При цьому треба враховувати вплив загальних географічних умов на можливу мінливість діапазону величин сортів винограду, наприклад, величину біологічного мінімуму температур в різних кліматичних зонах, вплив абсолютної висоти місцевості, континентальність клімату, тощо.
Наступне завдання стосується вивчення території і пов'язане із застосуванням методів дослідження у геоморфології, ґрунтознавстві, агро- і мікрокліматології, ландшафтознавстві. Детальний аналіз території залежить від ступеню можливої генералізації, тобто від масштабу досліджень. Такий аналіз в рівній мірі стосується і характеристик рельєфу, ґрунтового покриву і агрокліматичних умов. Для вирішення питань можливі два підходи: від загального до конкретного і навпаки - від конкретного до загального. В даному випадку в якості загального розглядається територія Північного Причорномор'я, а конкретного - ключова ділянка або окреме базове господарство. Відповідно змінюється масштаб дослідження і ступінь деталізації просторової інтерполяції та екстраполяції. Обидва підходи можуть застосовуватися для картографування ампелоекологічних ресурсів, а конкретний вибір визначається кінцевою задачею.
Зважаючи на кінцеву задачу дослідження - оптимізацію розміщення винограду на сортовому рівні - за доцільний прийнято другий підхід, тобто, від конкретного до загального. Основою такого вибору стали результати виконаного раніше дослідження: при первісній оцінці ампелоекологічних умов в масштабі окремого адміністративного району (масштаб 1:50000) та при подальшому переході до характеристики територій масштабу 1:10000 та крупніше втрачається важлива частина ампелоекологічної інформації і, як результат, частина виділених ампелоекотопів. Це, в свою чергу, обумовлює можливу помилку при ідентифікації конкретної території (ампелоекотопа) і територіально просторове окреслення на місцевості. При застосуванні другого підходу за будь-якої генералізації просторове визначення ампелоекотопів залишається. Достовірність територіально окреслених виділених ампелоекотопів залежатиме тільки від точності вихідної інформації - в даному випадку - картографічних основ.
Головна мета дослідження - розвиток теоретичних основ екологічного обґрунтування формування ампелоландшафтів, як підкласу агроландшафтів. Практичне втілення здійснюється через ампелоекологічне районування території Північного Причорномор'я, що зводиться до виділення ампелоландшафтів, як груп ампелоекотопів. Під ними розуміють групування