РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СТАНУ Й ФАКТОРІВ УПРАВЛІННЯ РОЗПОДІЛОМ РЕСУРСІВ І ПРОДУКЦІЇ ПРОМИСЛОВОГО
ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Аналіз формування витрат на виробництво й реалізацію продукції
підприємства
Витрати, що супроводжують процеси виробництва й реалізації продукції, являють
собою ключову проблему в діяльності підприємства, будучи безпосереднім
відбиттям розподілу ресурсів як у процесі виробництва продукції, так і збуту її
на ринку. Організація й планування розподілу ресурсів реалізуються за допомогою
планування собівартості продукції, тому аналіз формування витрат не тільки
характеризує рівень використання ресурсів підприємства, але й дозволяє виявити
основні напрямки вдосконалення процесу їхнього розподілу.
У спеціальній літературі є достатньо публікацій з проблем управління витратами.
Серед них слід відмітити роботи, присвячені дослідженню витрат у контексті
розвитку економіки країни, авторів – Гальчинського А. [46] та І.В. Єгорова
[70]; є фундаментальні дослідження з аналізу витрат, наприклад, М.І. Баканіва
та А.Д. Шеремета [14]; а також з планування в рамках окремої фірми – М.М.
Алексєєвої [4] та В. Дормана [69]. Особливо слід виокремити дослідження витрат
усередині підприємства та в кожному з підрозділів, у тому числі ті, що
характеризують собівартість одиниці продукції та кошториси витрат, авторів М.Г.
Грещака, О.М. Гребешкової О.С. Коцюби [61].
Більшість авторів, роботи яких присвячені витратам на виробництво й реалізацію
продукції, справедливо підкреслюють визначальну роль різних факторів у
проблемах економіки країни й окремих підприємств. Так, В. Дорман [69] зазначає,
що слід виявляти й систематизувати фактори, які впливають на величину витрат,
залежно від їхнього місця у виробництві: або фактори впливають безпосередньо на
виробничий процес, або вони пов’язані з додатковою діяльністю підприємства,
необхідною для виготовлення продукції, наприклад інструментальне, ремонтне,
транспортне обслуговування. При цьому автор не вказує на можливі витрати на
додаткову діяльність щодо зміни місця у виробництві основних фондів, трудових
ресурсів при необхідності зміни структури їх розподілу.
Як розвиток положень попереднього автора, назвемо статтю Я.Г. Любинецького
[109], де запропоновано розглядати величину підприємства як основний виробничий
фактор, що впливає на рівень витрат. Мова йде про сукупну виробничу потужність,
диференційовану за видами, кількістю й максимальною віддачею. Підприємства, які
відрізняються типами, кількістю й терміном служби своїх засобів виробництва або
віковим чи кваліфікацією, чисельністю працівників вважаються підприємствами
різної величини з різними витратами. Іншим фактором, який, на думку Я.Г.
Любинецького, значно впливає на величину витрат, є виробнича програма
підприємства. Якщо зменшиться або збільшиться випуск продукції, або зміниться
склад виробничої програми, то відбудуться відповідні зміни у витратах. Але
автор не розглядає зв’язок виробничої програми із ринковими потребами та
можливостями розподілу продукції за ринками.
Інтерес становить думка В. Савчука [157] про те, що важливим фактором
виробничих витрат є глибина виробництва на підприємстві. Вона характеризується
кількістю стадій виготовлення продукції в багатостадійному виробництві й тим,
наскільки потреба в первинних, проміжних продуктах і деталях забезпечується
власним виробництвом і якою мірою – за рахунок поставок ззовні. Більша
кількість стадій виробництва вимагає збільшення устаткування, персоналу,
матеріалів.
На думку К. Юрченка [226], немаловажним фактором впливу на витрати є якість
елементів виробництва, які визначаються їхньою придатністю до використання у
виробничому процесі. Відомо, що матеріаловіддача, продуктивність машин,
фізичний стан і відповідна професійна кваліфікація робочої сили обумовлюють
виробничі можливості. Найвигідніші умови, стосовно витрат, має підприємство, у
якого якість елементів виробництва визначає їх мінімум на одиницю продукції.
У роботі Н.В. Шандової [196] підкреслюється вплив ще одного фактора –
зайнятості підприємства, яка визначається як кількість одиниць продукції,
виробленої за певний період. Відношення цієї кількості продукції до виробничої
потужності підприємства або його потенційного рівня показує ступінь зайнятості.
Виражена в одиницях продукції зайнятість підприємства побічно впливає, як
вважає автор, на рівень витрат, що дає можливість оптимально поєднувати інші
фактори впливу на витрати.
Кожен з авторів розглядає окремі фактори, але не враховує вплив характеру
розподілу різних ресурсів підприємства відповідно визначеним факторам. Цей
характер формується природою формування та використання кожного з ресурсів.
Основні виробничі фонди, оборотні фонди та трудові ресурси мають характер
розподілу, що відповідає сутності їх відтворення. Для них аналіз використання
та впливу має достатній рівень методичних розробок. Нематеріальні ресурси
потребують більшої уваги. Розвиток ринких відносин визначив актуальність
розгляду фінансових та інформаційних ресурсів. Фінансові ресурси розподіляються
за напрямками операційної та фінансової діяльності. Цей вид ресурсів
розподіляється на підприємствах у формі грошових потоків. Інформаційні ресурси
розподіляються на підприємстві за умов дії інформаційно-економічних систем.
Найважливіше завдання економічного аналізу собівартості продукції – вчасно й
вірогідно визначати на різних рівнях управління виконання плану, визначати
фактори, що вплинули на наявні відхилення, виявляти резерви зниження
витрат.Особливість аналізу собівартості полягає в тому, що формування її за
техніко-економічними факторами не можна безпосередньо вир
- Київ+380960830922