РОЗДІЛ 2
СТАН РЕГІОНАЛЬНОГО РИНКУ ЗЕРНА ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЙОГО ВИРОБНИЦТВА
2.1. Загальна характеристика та основні напрямки розвитку аграрного сектору Сумської області
Сумська область знаходиться в північно-східній частині України і є південно-західною окраїною Середньо-Руської височини. Вона розташована в трьох природно-економічних зонах - поліській і лісостеповій, на межі яких чітко виділяється перехідна.
Ґрунтовий покрив Поліської зони області - це дерново-підзолисті, сірі лісові, лісові та торф'яно-болотні, переважно не високої природної родючості ґрунти, які потребують внесення підвищених доз органічних і мінеральних добрив, а також хімічної меліорації. В лісостеповій частині області поширені чорноземи опідзолені та сірі лісові ґрунти, які при наявності сприятливих кліматичних умов забезпечують одержання високих урожаїв майже усіх сільськогосподарських культур, які вирощуються в помірній зоні. Але слід зазначити, що надто загальне районування території України недостатньо враховує інтереси товаровиробників щодо розміщення аграрного виробництва і вимагає більш виваженого і детального підходу до оцінки ґрунтово-кліматичних та соціально-економічних умов при регіональному розміщенні виробництв певних видів сільськогосподарської продукції. Адже кожна із названих природо економічних зон України в цілому являє собою досить неоднорідну за ґрунтовими і кліматичними умовами територію. Особливо значні варіації мають місце у кількості річних атмосферних опадів та сум позитивних температур. Це стосується західного і східного Лісостепу, а також глибинних районів західного Полісся та районів цієї зони, наближених до меж лісостепової зони[91, с. 10].
Рельєф області становить собою хвилясту рівнину, що пересікається долинами річок, балок і ярів. У кліматичному відношенні територія Сумщини характеризується помірно-континентальним кліматом із посиленням континентальності у східному напрямку. Серед областей України клімат Сумщини найбільш суворий та контрастний.
В останні роки все більше уваги привертає проблема глобального потепління, яке впливає на всі галузі сільськогосподарського виробництва. За даними вчених Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту зміни річної температури за 100 - річний період у північній половині України складають 0,7-1,0 градусів в бік потепління. Воно більше стосується зимового та весняного сезонів. З початку 21 століття відбулося подальше підвищення температури, а також зменшення різниці температурного режиму між сезонами року, яке найбільш відчутне в Україні на північному сході, тобто в Сумській області. Підвищення температури прискорить накопичення кількості ефективного тепла, отже, тривалість між фазних періодів вегетаційного циклу сільськогосподарських культур скорочуватиметься, що обумовить прискорення дозрівання та зниження продуктивності[91, с. 9].
Зі змінами у навколишньому середовищі дуже важливо вчасно адаптуватись до нових умов. У хліборобів зараз є багатий арсенал прийомів і засобів вирощування сільськогосподарських культур, однак, ефективність їх використання можна підвищувати шляхом застосування їх з урахуванням змін агрометеорогічних та агрокліматичних умов. Тому зростає значення аналізу та прогнозу агрометеорологічних умов на база агрометспостережень та урахування ймовірності повторюваності метеорологічних елементів і змін клімату в останні десятиріччя. Це дозволить фахівцям сільськогосподарського виробництва своєчасно проводити агротехнічні заходи відповідно до умов конкретного року та забезпечить високу стійкість землеробства[91, с. 10].
На формування зональної спеціалізації сільськогосподарського виробництва впливають економічні умови, зокрема розташування промислових підприємств з переробки сільськогосподарської сировини, а також розвиток торгівельної мережі. Це об'єктивно висуває на передній план проблему необхідності уточнення регіонального поділу України, спрямованого на забезпечення більш повної адаптації вирощування сільськогосподарських культур до особливостей ґрунтово-кліматичних та соціально-економічних умов. У формуванні регіонального розміщення сільськогосподарського виробництва необхідно враховувати також густоту та історико-етнічні особливості розвитку населення, ступінь його міграції, наявність природних джерел водопостачання.
Таким чином "регіон", як частина території держави, характеризується сукупністю близько подібних ґрунтово-кліматичних, соціально-економічних та етнічних особливостей розвитку сільськогосподарського виробництва і разом з тим займає певне місце у формуванні обсягів окремих видів продовольчих ресурсів країни[91, с. 13].
Визначення пріоритетних напрямків розвитку АПК Сумської області відбувається на основі всебічного аналізу соціально-економічних умов, функціонування підприємств різних організаційно-економічних умов, функціонування підприємств різних організаційно-правових форм та опрацювання першочергових заходів подолання кризових явищ на селі. Адже, агропромисловий комплекс Сумщини традиційно відіграє важливу роль в економічному потенціалі країни. Слід зазначити, що в умовах формування ринкового господарства, радикальних змін у відносинах власності зазнають всі складові системи АПК.
Сумська область знаходиться в 3 природно-кліматичних зонах. Господарства зони Полісся мають сприятливі умови для розвитку інтенсивного м'ясного і м'ясо-молочного скотарства, льонарства і картоплярства. Тобто, підприємства Середино-Будського, Шосткинського, Ямпільського районів мають реальну можливість стати великими товаровиробниками яловичини, волокна, льону, коноплі і картоплі. З цією метою необхідно вжити заходів по докорінному поліпшенню природних кормових угідь, створенню багаторічних культурних пасовищ, розширенню площі посіву зернобобових, зернофуражних культур, багаторічних трав, що дозволить створити міцну кормову базу для ведення інтенсивного скотарства та постійного нарощування виробництва яловичини і молока. Це сприятиме також збіл
- Київ+380960830922