РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА СУЧАСНОГО СТАНУ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ М'ЯСНОГО СКОТАРСТВА
2.1. Стан м'ясного скотарства і тенденції його розвитку
Стабільний аграрний сектор є основою поступального соціально-економічного розвитку будь-якої країни. Ось чому в нашій державі особлива увага має приділятися розвитку агропромислового комплексу. Україна з її могутнім природним і трудовим потенціалом повинна стати серйозним конкурентом основним виробникам сільськогосподарської продукції та продуктів харчування. Для цього ми маємо всі об'єктивні передумови, насамперед, - українські чорноземи. Якщо у світі в середньому на сто чоловік населення припадає 23,5 га ріллі, то в Україні - 64,4 га. За цим показником наша держава поступається лише Канаді, Росії та США [183, с. 286].
Світ заслужено визнає Україну однією з найбільших аграрних держав, яка за багатьма показниками сільськогосподарського виробництва входила в першу десятку розвинутих країн світу. Зокрема, за виробництвом зернових на душу населення Україну випереджали лише Канада, Данія, США, Угорщина і Франція, а молока - Данія, Нідерланди, Швейцарія та Фінляндія. В Україні були періоди, коли виробляли 84 кг м'яса в розрахунку на одну людину за визначеної раціональної норми споживання 80 кг в рік [73, с. 36].
Західний регіон України, в тому числі й Львівська область, має сприятливі природно-кліматичні та економічні умови для ефективного функціонування і розвитку ринку продукції м'ясного скотарства. У цьому чималу роль відіграють історичні аспекти: населення регіону завжди тяжіло до розвитку індивідуальних, приватних господарств, розведення різних видів худоби і птиці. І не випадково в аграрному секторі цього регіону більшу питому вагу займає виробництво продукції тваринництва.
Однак у 1992 р. в аграрному секторі країни намітились негативні тенденції, що супроводжувалися значним занепадом як сільського господарства загалом, так і м'ясного скотарства зокрема. Серед основних причин слід виділити відсутність достатнього практичного досвіду на початкових етапах переходу до ринкової моделі розвитку, що певною мірою призвело до розбалансування економічних зв'язків і поставило м'ясне скотарство перед необхідністю реформування і переходу до нових форм господарювання. Це вимагало наукової розробки стратегічних планів розвитку досліджуваної галузі в ринкових умовах, а також підготовлених до роботи в нових економічних умовах керівників і спеціалістів. Навички і напрацювання, набуті в умовах розвинутої ринкової економіки, часто ставали причинами негативних наслідків в умовах перехідної економіки. Надалі, як і за попередньої економічної системи, на першому місці перед виробниками сільськогосподарської продукції залишається питання, що виробляти. При цьому повільним є перехід і усвідомлення першочерговості вибору, кому, де і за якою ціною продавати товар. Відповіді на ці питання дозволять виробникам вибрати найефективніший напрям діяльності.
Не менш важливою проблемою для м'ясного скотарства стала віра у всесильність ринкових регуляторів, зокрема тих, які передбачали невтручання держави в економіку. Таким чином, держава поступово відходила від фінансової підтримки агропромислового комплексу, зменшила, а з 1997 р. призупинила закупівлі яловичини на основі державних замовлень, перейшла до вільного формування цін на більшість видів товарної продукції. Перші кроки на виправлення ситуації були зроблені лише у 2000 році. У цей час прийняті рішення у проведенні політики повернення товаровиробникам ПДВ на тваринницьку продукцію. Це є актуальним з огляду на те, що тваринництво зазнало найбільших втрат і надалі залишається однією з найзатратніших і найзбитковіших галузей сільського господарства. Причинами стали деінтенсифікація виробництва в сільськогосподарських підприємствах, зменшення високотехнічних видів виробництва, зниження рівня селекційно-племінної роботи, незадовільний стан кормової бази, не обґрунтоване переміщення виробництва зі сфери сільськогосподарських підприємств, які формувалися на нових засадах власності, в особисті господарства населення. Припинення державних закупівель поставило виробників продукції м'ясного скотарства у залежність від переробних підприємств. Останні скуповували сировину за низькими цінами, часто навіть із відтермінуванням платежів за неї. Це спонукало виробників сировини до пошуку інших каналів збуту, а саме продажу продукції через продуктові ринки чи переробка її у власних переробних міні-цехах. Зниженням закупівельних цін на м'ясо характеризувався 2006 р., хоча ціни на м'ясопродукти залишалися стабільно високими. Це не дозволяє виробникам сільськогосподарської продукції забезпечити навіть просте відтворення виробництва і не сприяє встановленню довгострокового співробітництва з переробними підприємствами. Про таке співробітництво йшлося ще у 2001 р. у Посланні Президента України до Верховної Ради України "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 році" [114], в якому обґрунтовувалась необхідність і переваги інтеграції та кооперації сільськогосподарського виробництва й агробізнесу. Значною проблемою для виробників і переробників м'яса залишається висока вартість кредитів.
Викладені проблеми позначились на розвитку м'ясного скотарства як складової економіки сільськогосподарської галузі. Його характерна особливість проявляється в тому, що основою виробництва є живі тварини, а термін технологічного циклу одержання продукції - надто великий - 20-24 місяці. Водночас технологічний цикл партнерів - переробників сировини - не перевищує одного місяця.
Дослідження показують, що негативні тенденції у м'ясному скотарстві досліджуваного регіону мають перманентний характер. Свідченням цього є факт різкого, постійного скорочення поголів'я худоби взагалі, у тому числі й тварин відгодівельного стада (дод. Д).
Дані свідчать, що за 10-річний період чисельність тварин у всіх категоріях господарств зменшилась на 43,2 %, в тому числі у сільськогосподарських підприємствах - на 82,7 %, або більш як у