РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Критерії фінансової стійкості підприємств
Дослідження фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств має проводитися комплексно і охоплювати всі ознаки її формування. Проте розпочинати роботу слід з визначення типу фінансової стійкості підприємства. Тобто, важливим завданням дослідження фінансової стійкості є визначення її основних критеріїв. Тут має вирішальне значення питання про те, які показники виражають суть і рівень фінансової стійкості.
Основним джерелом інформації такої оцінки є бухгалтерський баланс. Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності": "Баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал" [108, с.5]. Іншими словами, баланс надає інформацію про наявні у підприємства ресурси та прийняті ним зобов'язання. Економічні ресурси забезпечуються зобов'язаннями та капіталом власників і має місце така рівність:
. (2.1)
Наведене співвідношення відоме як основне балансове рівняння.
Для дослідження фінансової стійкості підприємства балансову модель (ф. 2.1) можна записати у такому формалізованому вигляді:
. (2.2)
Враховуючи, що довготермінові кредити направляються переважно на придбання основних засобів і на капітальні вкладення, для виконання умови платоспроможності підприємства необхідно обмежити обсяги запасів величиною власних поточних коштів [50, 93, 152, 157]. Тобто перетворюємо вихідну формулу балансового рівняння (ф. 2.2):
. (2.3)
Звідси можна зробити висновок, що при умові обмежених запасів З величиною буде виконуватись умова платоспроможності підприємства, тобто грошові кошти, короткотермінові вкладення і активні розрахунки покриють короткотермінову заборгованість підприємства:
. (2.4)
Таким чином, співвідношення вартості запасів і величин власних і залучених джерел їх формування визначає фінансову стійкість підприємства. Забезпеченість запасів джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, тоді як платоспроможність виступає її зовнішнім проявом [8, 50, 93, 99, 156, 157].
Найбільш узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок або нестача джерел для формування запасів, що отримується в вигляді різниці величини джерел і величини запасів [17, 47, 50, 93, 157]. Рівень фінансової стійкості підприємства визначають показники, що охоплюють наявність таких видів джерел:
- власних джерел формування запасів,
- власних і довготермінових позикових джерел,
- власних і позикових джерел, використаних на формування виробничих запасів.
Достатність суми всіх можливих видів джерел (включаючи короткотермінову кредиторську заборгованість і інші пасиви) гарантована тотожністю підсумків активу і пасиву балансу.
Отже, для встановлення рівня фінансової стійкості підприємства перш за все слід визначити обсяги джерел засобів, що існують у суб'єкта господарювання для формування виробничих запасів. З метою характеристики джерел для формування запасів використовуються показники, що відображають різну міру охоплення видів джерел.
Перший показник у фінансовій літературі отримав назву "наявність власних оборотних коштів". Його розраховують як різницю між величиною власного капіталу і величиною довготермінових активів [5, 17, 47, 50, 93, 129, 156, 157]. Виходячи з необхідності побудови відповідної системи, назвемо його "наявність власних джерел формування запасів" (ЕВ) і представимо у такому формалізованому вигляді:
. (2.5)
Другий показник має назву "наявність власних і довготермінових позикових джерел формування запасів" (ЕВД) і визначається шляхом збільшення попереднього показника на суму довготермінових позик [5, 17, 47, 50, 93, 145, 156, 157]. Він і є показником власного поточного капіталу [62, 64, 87]. Цей показник розраховується за такою формулою:
. (2.6)
Проте цей показник представляє собою скориговану величину "власних оборотних коштів" [62, 64, 87] і в інших джерелах називається "чисті поточні активи" [38] або "фактичні чисті робочі кошти (чистий робочий капітал)" [76, 96].
Загальна величина основних джерел формування запасів (Е?) визначається шляхом збільшення попереднього показника на суму короткотермінових позикових коштів (до яких в даному випадку не додаються позики, не погашені вчасно) [5, 17, 47, 50, 62, 93, 129, 145, 156, 157]:
. (2.7)
Кожний із наведених показників наявності джерел формування запасів, на думку учених-фінансистів [50, 93, 157], повинен бути зменшений на величину іммобілізації оборотних засобів. Визначення її величини при цьому можливо лише в межах внутрішнього аналізу на основі облікових даних. Критерієм тут повинна служити низька ліквідність чи повна неліквідність знайдених сумнівних сум.
Наступним кроком у процесі дослідження фінансової стійкості є визначення відповідності показників забезпеченості запасів джерелам їх формування, тобто встановлюють, якими джерелами покриваються запаси. Для цього із одержаних сум наявних джерел формування запасів вираховують суму виробничих запасів. Різниця (+) свідчить, що запаси і витрати покриваються відповідними коштами, а (-) про їхню нестачу, або про те, що покриті вони зобов'язаннями перед кредитними установами.
Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показника забезпеченості запасів джерелами їх формування [5, 47, 50, 62, 93, 129, 145, 156, 157]:
1. Надлишок (нестача) власних джерел формування запасів:
. (2.8)
2. Надлишок (нестача) власних і довготермінових позикових джерел формування запасів:
. (2.9)
3. Надлишок (нестача) загальної величини основних джерел формування запасів:
. (2.10)
В залежності від співвідношення величин показників виробничих запасів і джерел їх формування можна в