Мотивація вдосконалення управлінської діяльності директора школи.

РОЗДІЛ 2
ВИВЧЕННЯ МОТИВАЦІЇ ДИРЕКТОРІВ ШКІЛ ДО ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.
2.1 Специфіка управлінської діяльності в освіті і мотивація управління школою
Управління освітою реалізується як складова частина системи соціального управління - свідомого спрямування процесів соціального розвитку суспільства відповідно до визначених на державному рівні цілей. Кожний заклад народної освіти і виховання є структурною одиницею цієї системи, тобто організацією, діяльність якої підпорядкована вимогам, загальним для всіх організацій соціальної сфери (соціокультурні, військові, громадські і т.ін.). Ці вимоги в узагальненому вигляді зводяться до двох принципів дії соціальних організацій:
1) ефективність досягнення прийнятих цілей;
2) психологічно сприятливі умови для кожного суб'єкта діяльності в організації як фактор самоактуалізації і самоствердження особистості, її професійної активності, реалізації творчих можливостей.
Організація, як відомо, виникає там, де потрібне поєднання зусиль індивідів, що мають різні потенційні можливості щодо внеску у загальну справу. Будь-яка організація діє як сукупний суб'єкт, як певна соціальна спільність, але з ознаками єдності або розбрату, конфліктності або згуртованості, подібності або взаємовиключення індивідуальних переконань, установок, ціннісних орієнтувань тощо. Стосунки між людьми тут синтезуються у складну взаємодію, результати якої значною мірою обумовлюють дієвість організації як виконавця певних соціальних замовлень.
Забезпечення загальної цільової спрямованості дій всіх учасників спільного трудового процесу, тобто кооперування та координація окремих зусиль, оптимальне використання кадрових ресурсів, а також створення передумов для адаптації, актуалізації та активізації особистості в конкретному нормативно-професійному полі, - усе це є головною функцією управління незалежно від її профілю. "Разом з тим, - пише Л.П. Буєва, - кожний суспільно-необхідний вид діяльності має свою специфіку і може підпорядковуватись особливим законам і здійснюватись за різним співвідношенням стихійних та організованих дій суспільних об'єктів, з різним ступенем усвідомлення ними своїх потреб, інтересів, своєї історичної місії" [19, с.45]. Природно постають питання про те, як конкретно діє особистість в умовах даної професійно визначеної групи, як відбувається формування потреб, установок і чому саме такі мотиви діють у специфічних умовах цієї професійної діяльності та способів включення особистості до неї. Змістова і процесуальна регуляція сумісної професійної діяльності спирається на знання соціально-психологічних закономірностей і механізмів взаємодії і спілкування людей - як окремих індивідів, так і груп (індивід-індивід, індивід-група, група-група).
Проте, управління організацією - це завжди "професійно забарвлений" процес, в якому відображено всі особливості діяльності, що в ній здійснюється. Яскраво виражену специфіку має педагогічний менеджмент, що обумовлено об'єктом, засобами і формою представлення результатів педагогічної діяльності, яка, крім того, чутливо віддзеркалює всі перипетії громадсько-політичного і економічного життя країни. Зокрема, на мотивації управлінської діяльності директора школи позначаються його ціннісні орієнтування, світоглядні (смислові) установки (диспозиції вищого, четвертого рівня за Ядовим). Під їхнім впливом формуються, як відомо, соціальні установки (атитюди), які вже безпосередньо регулюють взаємодію суб'єктів конкретної професійної діяльності (диспозиції третього рівня). Прикладом може бути роль директора у поширенні на сучасну школу ідей демократії та гуманізму. У демократичному суспільстві цільові орієнтації в галузі соціального управління детермінуються визнанням первісної цінності людини, особистості.
Для системи управління освітою гуманістичний принцип спрямованості на людину набуває особливого значення, адже всі компоненти діяльності менеджера реалізуються тут на основі безпосередніх або опосередкованих взаємодій з усіма суб'єктами педагогічного процесу (учні, вчителі, батьки, адміністративно-технічний персонал). Щоб визначити цілі роботи школи, а це один з найвідповідальніших моментів в управлінні, необхідно використати сукупність даних про стан і перспективи інтелектуального, емоційного, морального розвитку дітей та соціально-психологічні характеристики учнівських груп, а прогнозуючи досягнення цілей - визначити можливий рівень актуалізації особистісного потенціалу як учнів, так і педагогічних працівників школи.
Управлінська діяльність в освіті - це, перш за все, певне спрямування і поєднання дій та вчинків багатьох людей, це - взаємодія керівника з об'єктами управління, тобто соціально-психологічний за своєю сутністю процес. В цьому розумінні імідж директора школи визначають не його успіхи у будівництві та ремонті приміщень, а забезпечення високої трудової активності керованого ним колективу відповідно до вищих цінностей громадянського суспільства.
Ідеї демократії і гуманізму мають бути представленими у структурі ціннісних орієнтувань суб'єкта управлінської діяльності, визначати її особистісний смисл, а звідти - втілюватись у мотивацію конкретних професійних рішень і дій, у вимогах до підлеглих та критеріях оцінювання їхньої діяльності.
Для управлінської діяльності в освіті характерною є також наявність багатьох різнопланових об'єктів і, відповідно, різних рівнів управління: для вчителя - це учні, для директора школи - вчителі та працівники фінансової, матеріально-технічної служб, обслуговування, для завідуючого або інспектора управління народною освітою - директор школи і т.ін. При цьому для всіх рівнів існує єдина кінцева мета - інтелектуальний, духовний, фізичний розвиток кожного учня. Саме особистість дитини є головною фігурою навчально-виховного процесу, його безпосередньою метою, яка надає єдиного спрямування усім управлінським діям.
У соціалізації індивіда (становлення особистості) виявляється дія багатьох чинників, зокрема - особливостей сім'ї, характер ор