РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ВИЗНАЧНИХ ТВОРІВ
ТА ВИКОНАВСЬКИХ КОНЦЕПЦІЙ
АКАДЕМІЧНОЇ БАЯННОЇ ТВОРЧОСТІ
У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ
2.1. Виражальні властивості баянної фактури
в еволюції баянного мистецтва
Музика для баяна, складаючи невід'ємну частину звучної атмосфери другої половини ХХ століття в камерно-інструментальному жанрі, виявила невичерпну винахідливість в інструментально-фактурних засобах, як то їх потребують показники нової образно-художньої виразності. У ХХ столітті, у зв'язку з активізацією неспецифічних виражальних засобів, зміною відношення до морфології та синтаксису, виникненням нового гармонічного мислення, принципи якого в більшості своїй відрізняються від класичних та романтичних норм, набуває нових рис трактовка просторового параметру музики, а відповідно, змінюється розуміння смислу фактури у сукупності виражальних засобів музичного мистецтва. Музика сучасного століття досягла надзвичайної витонченості у зображенні простору. Причому, простору часто без "верху" та "низу", з кольорово-звуковим орієнтуванням, із "спалахуючими" мотивами, простору, що "ущільнюється" та "розгортається"... - в паралель до "позаевклідової геометрії" просторових уявлень у ХХ ст.
Спостерігаємо посилення функціональної значущості фактури, її прямий вплив, а часто і панівну роль у формуванні ідейно-образної вибудови творів, узагальнюючих суттєві смисли художньої еволюції. Як вже відзначалося вище, минулий вік активізував розробку та значущість "неперекладуваних", специфічних тільки для даного інструмента фактурних позицій, показних в демонстрації унікальності своїх виражальних значень. Ця тенденція проходить у руслі аналогій до процесів об'єктивації жанру камерно-інструментальної музики XX століття: не демонічна "симфонізація" як надання масштабності камерним творам, але культивування саме камерності складає самоціль творчих тяжінь різних авторів.
Розповсюдження та поширення межі свого використання набули останнім часом самі терміни "функція", "функціональний" під час дослідження будь-якого аспекту музичної організації (форми ? у В. Бобровського, теми ? у О. Руч'євської, фактури ? у М. Скребкової-Філатової). І це зрозуміло, бо такий функціональний підхід до визначення сутності явищ спрямований на розкриття іманентної змістовності музики. Зв'язок між художньою ідеєю музики та її фактурним оформленням не є прямим; будь-який склад фактури здатний втілити найрізноманітніші образно-змістовні мотиви. Втім, Т. Адорно невипадково протиставляв "різні музики" Нововіденської та "стравиністської" ліній як "дисгармонічну правду вираження" й "гармонійно" подану "неправду життя": фактурні ознаки тяжіючої до кластеру серійності чи акордово-гармонічно вибудованої структури демонстрували різні світоглядні позиції в перспективі їх впливу на розвиток соціальних відносин. Відомо, що високоорганізована логічна сфера інтелектуального самовираження частіше знаходить відбиття в імітаційній та контрастній поліфонії, що виключають розмаїття візерунків та фонічних ефектів. І Фуга у III ч. Третьої сонати Вл. Золотарьова, подібно до того, як в поемі Р. Штрауса "Так говорив Заратустра" ученість й інтелектуальний зліт героя втілювалися зазначеною жанровою якістю. Внутрішню логічну сутність музики, її глибинну суперечливість допомагає розкрити фактура прихованої імітаційності. Наприклад, такий чинник маємо в сполученні із "зітханнями" типу lamento в Сонаті Г. Банщикова (див. третю тему з І частини), чи в гомофонній побудові, де мелодія вокального типу "ширяє" над фігурацією або педалями ("Легенда" В. Власова). Враження романтичної пейзажності створюється примарними "ковзаючими" пасажами та рр акордів у далеких регістрах (Дитячі сюїти № 2, 6 Вл. Золотарьова). Все це приклади стильового засвідчення фактурно-змістовних утворень, народжених інтелектуальною енергією поліфонічних варіантів найрізноманітніших типів.
Найбільше зближення образної сфери з типом фактурного викладу виникає на рівні сторін художнього змісту в музиці (характеристичного, емоційного, логічного), зумовлених фактурними показниками функціонального та фонічного складу. Так, якщо у музиці має перевагу характеристична сторона, ставляться будь-які зображувальні задачі, то у фактурі активізуються її фонічні властивості, часто невіддільні від "полішаровості" як різновиду поліфонії в творах ХХ віку. Застосовуються глибокі, низькі, темні або високі, світлі регістри, виникають підкреслено густі, "ущільнені" чи прозорі, "розріджені" звучності, використовуються крайності динаміки, гострохарактерні тембри та їх сполучення, а також особливі засоби звуковидобування з сонорними ефектами, - заради формування різноманітних та багатих фактурних малюнків, зазначаючих життєві цінності й узагальнення думки. Художні можливості фактури уживаються в баянному інструменталізмі заради втілення пейзажності, картин ярмаркового гуляння ("На ярмарку" В. Власова), величних склепінь храму з гучними звуками органу ("Молитва" з Готичної сюїти Г. Бйольмана), індустрійно-акустичної стихії (фінал Третього концерту для баяна А. Репнікова) та маленьких іграшкових механізмів ("Чарівна шкатулка" з Дитячої сюїти № 4 Вл. Золотарьова), стуку сокири лісорубів та шуму вітру ("П'ять поглядів на країну ГУЛАГ" В. Власова).
Всі ці зображально-характеристичні мотиви, внесені у музичну тканину як реалії "гучномовного" простору, є важливими факторами асоціативності, а тим самим, і так званої "зовньої" змістовності музики, детермінуючи одночасно "музичну іманентність" її речових значень.
Якщо у структурі художнього змісту домінує емоційний або логічний фактор, то фонічні (колористичні) якості фактури акцентуються значно менше, посилюючи функціональність останньої. Не барвистість звучання, не асоціація з зовнішнім звуковим простором, а глибини внутрішнього, психологічного стану, відбитого через функціонально-логічний рух та розвиток фактурних компонентів, формує у цих випадках (поряд з іншими музично-мовними засобами) образний зміст твору. Втілення образного складу досягається також через