РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Загальна фізико-географічна характеристика регіону
Гідрографічна мережа Рівненської області складається з 170 річок, загальна довжина яких становить 4,45 тисяч км [61]. Всі вони належать до басейну Прип'яті і мають чисельні притоки. Всі досліджувані річки у межах Рівненської області, окрім Замчисько і Усті, транзитні.
Відносно високе зволоження території Рівненщини зумовлене не стільки надмірною кількістю атмосферних опадів, скільки досить стабільним переважанням опадів над випаровуванням, сприятливими умовами рельєфу, що є одним із вирішальних факторів формування густої і різноманітної мережі поверхневих вод.
Загальний природний фон області характеризує густота гідрографічного почленування території: на півночі вона нижча і становить 0,15 - 0,22 км / км2, на півдні підвищується до 0,25 - 0,35, часом до 0,53 км / км2 [61].
Основні гідрографічні характеристики річок зумовлені розташуванням області у межах переважно двох орографічних структур - Волинської височини на півдні і Поліської низовини на півночі, тобто басейни річок Рівненщини розміщені за зонально-регіональним поділом природних ландшафтів території України [61] в області Волинського Полісся і Волинської височини. Басейн р.Ствига і частково басейни річок Случ (в гирлі) і Льви відносяться до області Житомирського Полісся.
Поліські природні ландшафти виражені лісовими, лучно-болотними геокомплексами межирічч, а також заплавними лучними, лучно-болотними та болотними місцевостями і урочищами.
Розмаїття підстилаючої поверхні вираженої залісненими, заболоченими площами, меліорованими і богарними землями, а іноді (особливо на півдні) і досить почленованим рельєфом, відбивається на характері і мінливості основних кліматичних елементів (радіаційного режиму, температури, вологості, опадів, тощо), зумовлюючи кліматичну своєрідність окремих куточків Рівненщини.
Розміщення області в межах двох орографічних структур відбивається як у особливостях морфології долин, так і через гідрологічні характеристики постійних водотоків. Якщо на півдні області переважають чітко окреслені, глибоко врізані звужені коритоподібні долини, то на півночі, у Поліссі, глибина врізу долин незначна, а сама виразність поступово втрачається.
Відповідно змінюється швидкість течії річок, і на півдні швидкість течії води перевищує 0,5 - 1,2 м/с, в той час як на Поліссі течія уповільнюється до 0,3 - 0,6 м/с. У руслах річок акумулюються осади (алювій), які сприяють звивистості водотоків і утворенню на широких низьких заплавах численних меандр і стариць [61].
Живлення річок півночі області визначене як мішане з перевагою снігового, так як на долю талих снігових вод тут припадає 55-65% річного стоку. В лісостеповій частині області частка снігового живлення не перевищує 25-45% і часто зрівнюється або поступається підземному живленню. На Волинській височині його частка становить 35-45%, а для окремих річок піднімається до 64% (р.Іква). На Поліссі підземними водами формується лише 8-20% річного стоку [95].
Особливості живлення водотоків у поліській і лісостеповій частинах області характеризують відмінності динаміки річних рівнів води та основних характеристик стоку і зумовлюють віднесення території Рівненської області до двох різних гідрологічних районів - Західнополіського та Волинського (рис.2.1, 2.2).
У річному ході рівнів води на річках області спостерігається певна закономірність: інтенсивне підняття рівнів під час повені змінюється помітним їх зниженням влітку та взимку (межень), причому рівні літньої межені нижчі, ніж зимової. Під час літніх і осінніх паводків меженний хід рівнів переривається короткочасним підняттям.
Систематичні гідрометричні спостереження в межах області проводяться низовою ланкою служби Держкомгідромету на р. Горинь (сс.Оженін, Деражне, м. Дубровиця), р.Стир (с.Млинок), р.Льва (с.Осніцк), р. Случ (м.Сарни), р.Устя (с.Корнин).
Рис. 2.1 Рис. 2.2
Розподіл річного поверхневого стоку по гідрологічних районах
Рівненської області в середній за водністю рік
Дані багаторічних спостережень дають можливість прослідкувати сезонні коливання стоку, табл. 2.1.
Слід відмітити, що максимальні витрати на основних річках області спостерігаються під час весняної повені, малі ж річки найбільш повноводні під час зливових паводків літньо - осіннього періоду. Паводки характеризуються, в основному, як локальні, оскільки зливи охоплюють невеликі території області, але в окремі роки вони мають загрозливий характер (61). Рівень води піднімається до 2,0 м (місцями до 3,0 - 3,5 м), вода виходить в заплаву річок, а у низинах піднімається вище рівня заплави та затоплює сільськогосподарські угіддя, пошкоджує та руйнує гідромеліоративні системи, водогосподарські об'єкти, зносить мости, розмиває дороги.
Таблиця 2.1
Розподіл стоку річок Рівненщини за сезонами, % (за О.Реверою)
Водність року / сезониВесна
ІІІ - IVЛіто
VI - VIIIОсінь
IX - XIЗима
XII - IIРічки поліської частини областіБагатоводний51,08,311,729,0Середній62,13,97,626,4Маловодний79,23,27,610,0Дуже маловодний83,23,35,08,5Річки лісостепової частини областіБагатоводний50,313,812,423,5Середній52,410,615,121,8Маловодний55,010,116,218,7Дуже маловодний59,68,715,216,5
Під впливом широкомасштабних меліорацій, хімізації сільськогосподарського виробництва, розорювання заплав, осушування земель, розвитку промисловості та розбудови міст області річки зазнали значних змін. У басейнах річок знизилась стійкість природних ландшафтів, порушена рівновага в екосистемах, має місце повсюдне погіршення якості поверхневих вод. Значна частина річок втратила природну самоочисну здатність [28, 49, 93].
Формуючись під впливом вищеназваних факторів, особливо напружена ситуація склалась з водокористуванням та охороною поверхневих вод в області від забруднення [3, 43, 72].
Внаслідок аварійного стану