розділ 2.3).
У процесі практичних занять з дидактики техніки студентів підготували до використання активізуючих методів навчання, які розвивають самостійне і творче мислення учнів. Особливо багато уваги приділялося умінням студентів застосовувати методи: мозгових атак, метаплану, методу випадку і методу проектів як найбільш відповідних методів, які активізують навчання техніки в школі. Так як значна частина студентів відчуває страх перед деякими формами власної активності, причиною чого є часто проблема відсутності дидактичних ситуацій, які сприяють активності, студенти повинні розуміти потребу формування творчих позицій, створювати сприятливі ситуації, які стимулюють творчу активність учнів, що виявляється в їхній поведінці і праці в школі вже в процесі педагогічної практики. Також зверталась увага студентів на нові, авторські програми навчання, які в основі своїй відповідають освітній реформі і містять численні пропозиції інноваційних дидактичних рішень щодо реалізації предмету "Техніка" в школі, заохочуючи їх до залучення їх у практику. Необхідність включення цих проблем у підготовку студентів до педагогічної практики викликана тим, що сучасна школа вимагає від вчителів (як і від учнів) нових зразків поведінки, які характеризуються більшою свідомістю рішень, позбавлених схематизму, пристосованих до змінних умов і ситуацій. Окреслюються вони як інноваційні (на відміну від репродуктивно-стереотипних, жорстких, відтворювального характеру).
Підготовлено також пропозиції для дослідницької праці студентів-практикантів (опрацьовані на основі запропонованих прикладів Ю.Банасяком) [1]. Детально вияснено спосіб проведення педагогічних досліджень, їхню мету, а також визначено їх значення для правильного проходження дидактично-виховної праці під час практики, як і в майбутній професійній праці студентів.
Звичайно рисою інноваційної поведінки є її творчий характер. Будь-які форми діяльності людини можна розглядати з точки зору вмісту в них елементів креативних і репродуктивних. Відтворення і реплікаційна поведінка в теперішній освітній дійсності повинна бути замінена творчістю й інноваційною поведінкою. Відтворюючий вчитель використовує уже відомі розв'язки (практиковані), а творчий; вчитель - не відмовляючись від цінного доробку педагогіки та інших галузей науки - шукає і застосовує нові розв'язки на практиці.
Підготовка творчих вчителів вимагає, згідно Ю.Банасяка, розвитку чотирьох рис творчої дії [1]: продуктивності, інноваційності, науковості, механічності. Це стосується як теоретичної, так і практичної підготовки.
Продуктивний спосіб вирішення проблем полягає у сприйнятті і аналізуванні більшої кількості розв'язків, ніж один, з використанням великої самостійності. Різноманітність виховних і дидактичних ситуацій в школі вимагає вибору відповідних педагогічних дій. Вибір буде влучним, якщо проаналізуємо кілька альтернативних розв'язків даної проблеми.
Інноваційність - це використання новаторських дій чи оригінальних (творчих, самостійних) або раніше перевірених інших способів діяльності. Інноваційність - це риса, яка є основою дефініції творчого вчителя, запропонована В.Оконем [70], як і характеристику поняття "педагогічне новаторство", що розуміється як "сукупність дій, в ході яких вчителі використовують у своїй практиці нові і кращі розв'язки, тобто інновації, які покращують педагогічну працю і ведуть - фактично чи потенційно - до досягнення нових і якісніших дидактично-виховних результатів " [88, с.5]. Часто педагогічне новаторство трактують як синонім інноваційної педагогічної праці.
Натомість науковість проявляється в такому підході, який характеризується здатністю діяти з визначеннями (законами, відкриттями) науки і вирішенням проблем шляхом проведення емпіричних досліджень.
Інструментальність розуміється як тенденція до змінювання, перетворення дійсності під впливом висновків наукового пізнання, що дає більшу гарантію ефективності дій.
Щоб готувати творчих вчителів, необхідно прищеплювати студентам певні зразки творчої дії, сучасні форми праці, які вироблять у майбутньому вміння кращого підходу і нових форм педагогічної діяльності (що відповідає проведеним змінам в експериментальній групі).
Включені до процесу педагогічної практики наукові дії студентів і надаванням їм можливості реалізації продуктивних, інноваційних, а іноді і інструментальних результатів цих досліджень, є найкращим прикладом поєднання теорії з практикою.
Аргументи, які закликають до впровадження дослідницької праці до сфери педагогічних практик, наступні:
- у процесі педагогічної практики сформовану творчу позицію студент повинен виявити в своїй майбутній праці. Творчий вчитель має відзначатися вмінням аналізувати, синтезувати і творити, а також умінням переборювати старі концепції і схеми, тобто вмінням входити в нові невідомі ділянки. Психологи вважають, що кожна людина, а тим більше молода, володіє творчим потенціалом, який необхідно активізувати. Вчитель-початківець має більші чи менші труднощі, але тільки творча індивідуальність вирішує їх, збагачуючи власну особистість, завдяки чому має можливість вдосконалити дотеперішню педагогічну дійсність. Щоб вищий навчальний заклад міг підготувати вчителя з активною позицією щодо педагогічної дійсності і світу, процес підготовки повинен уподібнитись до дослідницького процесу, а також надавати перевагу самостійному пошуку розв'язків і інформацій, відважно ставити гіпотези й, визнавати новаторські рішення та шанувати індивідуальність студентів. Стаючи перед дидактично-виховними проблемами, молодий вчитель шукає часто готових рецептів, зразків поведінки навіть там, де їх не може бути. Вчитель часто не вміє самостійно вирішувати і розв'язувати проблеми і тому в процесі підготовки в навчальному закладі студент - майбутній вчитель - мусить мати можливість вчитися шляхом дослідницької праці, відповідного підходу до проблем і відповідних дидактично-виховних рішень;
- реалізація дослідницьких завдань дасть можливість
- Киев+380960830922