РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Завдання і методи досліджень
Мета і робоча гіпотеза зумовили такі завдання досліджень:
1. Визначити рівень фізичного стану підлітків 15-17 років з церебральним паралічем.
2. Визначити межі навантаження фізичних вправ у підлітків 15-17 років залежно від ступеня розладу основних рухових функцій.
3. Розробити та експериментально обґрунтувати програму корекції рухової функції підлітків-інвалідів з церебральним паралічем.
Поряд з основними завданнями вирішувалися додаткові:
- Вивчити особливості змін рухових функцій інвалідів з церебральним паралічем.
- Проаналізувати існуючі методики і програми фізичної реабілітації дітей з ДЦП.
При проведенні дослідження ми керувалися сучасними принципами і вимогами, що висуваються до методів, відібраних відповідно до мети і завдань дослідження. Для вирішення поставлених завдань у роботі використовувалися такі методи.
2.1.1. Соціологічні методи дослідження
Теоретичний аналіз літературних джерел з проблеми реабілітації дітей з церебральним паралічем
Завданням аналізу літературних джерел було визначення актуальності та основних напрямків проблеми, що вивчається. Досліджувалися різноманітні методичні напрями використання засобів ЛФК, масажу, фізіо- і бальнеолікування, основні напрями соціальної адаптації підлітків-інвалідів з ДЦП.
Встановлено, що останнім часом у загальному комплексі заходів з метою реабілітації хворих на церебральний параліч усе більше уваги приділяється ігровій діяльності як елементу соціальної адаптації. Однак конкретно розробленої методики з цього питання у літературі знайти не вдалося.
Анкетування
Метою анкетування був пошук емпіричного матеріалу, зібраного на основі вказаних методів (у членів сім'ї інвалідів, самих інвалідів). Зміст анкети складався з 8-9 питань для інвалідів і членів їх сімей (додатки А-1,
А- 2). Зібраний матеріал було вивчено, узагальнено і оброблено з використанням методів аналізу, синтезу, порівняльного методу, статистичних методів. Результати анкетування відображували ступінь їх значущості питань і показували їх частотність у відсотках (%). Питання лімітованого вибіркового типу ставилися в порядку значущості, потім зазначалися у відсотковому співвідношенні.
2.1.2. Педагогічні методи дослідження
Педагогічні спостереження являли собою планомірний аналіз і оцінку індивідуального методу реабілітаційного процесу без втручання дослідника в хід цього процесу.
Об'єктами педагогічного спостереження були:
- заняття фізичними вправами - індивідуальні та у групі, їх місце у процесі реабілітації;
- реакція підлітків-інвалідів на фізичні навантаження;
- масаж, що проводився залежно від форми церебрального паралічу;
- фізіотерапевтичні заходи.
За часовою ознакою спостереження було безперервним, тобто проводилося протягом усієї процедури або заняття.
Завданням педагогічного спостереження було вивчення соціального статусу підлітків-інвалідів, що навчалися у Бориславській спецшколі-інтернаті № 2 та у ВПУ № 57 м. Львова, виявлення проблем і труднощів їх соціальної адаптації, а також проведення дозвілля.
Проведено хронометраж рухової активності підлітків за тиждень.
Педагогічний експеримент
Експеримент є одним з основних методів у наших дослідженнях. Його завданням було визначити ступінь відновлення основних рухових функцій і поліпшити психофізичний стан підлітків з церебральним паралічем.
Важливою умовою здійснюваного експерименту була ідентичність методів дослідження і однорідність експериментальної групи.
В реабілітаційний процес, були введені такі модифіковані методики:
- застосування спеціальних фізичних вправ;
- використання рухливих ігор.
При цьому активно-оздоровча фізкультура нами розглядалася як частина відновлювальної процедури, що проводилася у ВПУ № 57. Досліджувані одночасно отримували інші види реабілітаційних процедур (медикаментозну терапію, масаж, лікувальну гімнастику, фізіотерапію і т.п.).
За своєю спрямованістю проведений нами педагогічний експеримент, був природним, порівняльним, ефективність введеного нами експериментального чинника доводилася в одній і тій самій однорідній групі досліджуваних.
На основному етапі педагогічного експерименту використовувалися наступні засоби фізичного виховання:
Спеціальні фізичні вправи спрямованого впливу для корекції основних рухових функцій (сидіння, види повзання, стояння, види ходьби, бігу, стрибків, уміння керувати своїми рухами, психомоторні рухові уміння).
Вправи для розвитку ритмічності, які давали можливість проявити себе, наприклад, у танці. Ритмічні вправи сприяли розвитку уміння рухатися в певному темпі, ритмі, правильно координувати рухи.
Вправи для розвитку та поліпшення координації рухів з предметами і без них. Ці вправи сприяли вільному переключенню м'язів із одного стану в інший (спокій, напруження, розслаблення, скорочення), оволодінню складними сполученнями роботи м'язів різних частин тіла при формуванні рухових стереотипів.
Вправи на розвиток рівноваги та тренування вестибулярного апарату сприяли поліпшенню координації рухів, вихованню правильної постави, виробленню багатьох рухових навичок, тренуванню і нормалізації функції вестибулярного аналізатора.
Вправи на розслаблення і розтягнення, що були ефективні не тільки з точки зору фізіології (наприклад, для усунення гіпертензії, порушень у серцево-дихальній системі, м'язового болю, втоми), але і позитивно впливали на психічний стан. Використовувалося пасивне розтягнення, уява, ідеомоторні вправи.
Нескладні рухливі ігри з елементами спортивних ігор використовувалися з метою покращення емоційного стану, функції відчуттів, покращення основних рухових і вольових якостей.
Фізична підготовленість підлітків-інвалідів з церебральним паралічем оцінювалася як за кількісними, так і якісними показниками. При цьому зазначимо, що я