Археологічні культури пізнього енеоліту ранньої бронзи Дніпро-Донського межиріччя (за матерілами поселень).

РОЗДІЛ II. ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ
У межиріччі Дніпра та Дону зараз відомо близько 70 побутових пам‘я­­ток з
матеріалами пізнього енеоліту-ранньої бронзи (рис. 1). На біль­шості з них
проведено стаціонарні розкопки . Наве­демо характе­ри­сти­ку деяких з них.
II.1. Нижня Наддніпрянщина
У цьому регіоні, як то зазначалося, найважливішою пам‘яткою пізньоенеолітичної
пори є середній шар поселення Михайлівка [Лагодовська і ін., 1962]. Зважаючи на
стислість публікації цієї важливої пам‘ятки, ми ще раз звернулися до неї,
опрацювавши усі матеріали, що зберігаються у фондах та архіві Інституту
археології НАНУ. Завдання полягало у вилученні мате­ріалів середнього шару. Це
здійснювалося через фіксацію глибини та місця залягання кожної шифрованої
знахідки і спів­ставлення з наявними крес­лениками, нотатками в щоденниках і
звітами. Завдяки цьому було вста­новлено стратиграфічну колонку кожного
квад­рату, а разом з цим - і розподіл матеріалів між окремими шарами і
гори­зонтами.
Відомо, що най­більш потужним культурний шар був у південній та північно -
східній части­нах центрального пагорба. Саме тут зафіксовано три шари
накопичень, що стали епонімними для низки пам‘яток доби пізнього енеоліту -
ранньої бронзи, і локалізувалися поселення середнього шару (рис. 2). Тут він
досягав товщини 1,5-2,4 м. На інших ділянках його потужність складала 0,5-0,8
м.
Геологічний розріз пам‘ятки мав такий вигляд: 0,2-0,5 м - чорнозем, нижче -
гумусований суглинок сірого кольору (1 м), ще нижче - світло- жов­тий суглинок
(0,2 м), ще нижче - вапняк. Матеріали, головним чином, заля­гали в чорноземі та
гумусованому суглинку, проте залишки трохи заг­либ­­­­ле­них жител та землянок
простежено також у верхніх шарах світ­лого мате­рикового суглинку.
В цілому насиченість культурного шару значна. Великою кількістю репрезентовано
фрагменти кераміки, кістки тварин, мушлі. Значно менше виробів із кременю,
каменю, кістки та міді. Мате­ріали концентрувалися, головним чином, в межах
жител або на незначній відстані від них. Оп­ра­­цю­вання усіх матеріалів
показало, що більш, ніж половину, знахідок скла­дають матеріали горішнього
шару. Майже рівною кількістю представ­лено ма­те­ріа­ли середнього та нижнього
шарів за незнач­ного переважання у серед­ньому.
В цілому дослідження стратиграфії показало, що на ряді квадратів рівень
залягання верхнього шару фіксувався за нижнім горизонтом кам‘я­них конструкцій.
Нижче розташовувалися житлові споруди середнього шару. Стратиграфічні
спостереження, зроблені на підставі глибини жител, зв‘яз­ку з ними кераміки та
співвідношення посуду з певними горизонтами ґрун­ту стали підставою для
виділення в колекції матеріалів середнього шару.
Найбільш чітко матеріали середнього та верхнього шарів розді­ляються на
стометрових квадратах XXXII, XXXIII, XLI, XLII, LII, LIII, LYI, що біля річки
(рис. 2). В інших квадратах, де загальна потужність культурних накопичень була
меншою, на думку авторів розкопок, матеріали верхнього та середнього шарів були
змі­ша­ними.
Опрацювання польових звітів та матеріалів дозволило просте­жити стра­­тиграфію
і на цих квадратах. Нижче розглянемо стратиграфію квад­ратів, в яких було
знайдено мате­ріали середнього шару. Необхідно одразу заз­начити, що під час
розкопок пам‘ятку було поділено на великі квадрати - площею 100 кв. м, які, у
свою чергу, складалися з 25 квадратів площею по 4 кв. м.
Досить близькі за своєю стратиграфією кв. XLI и XXXII, розта­шо­вані поруч. В
них дослідники простежили залишки двох жител серед­нього шару: житло №1
(верхній горизонт), житло №2 (нижній). В цих квадратах потужність чорнозему
сягала 1 м. В ньому виділялося два горизонти (чорноземний - 0,05 - 0,7 м та
черноземно-попелястий - 0,5 - 0,7 - 0,9 - 1,3 м). В чорноземі розміщалися
матеріали верх­нього шару, серед­ній починався під чорноземно-попелястим
горизонтом. У кв. 2, 3, 6, 7, 11, 12 (XLI кв.) під чорноземно-попе­лястим шаром
залягав суглинисто- попелястий. В інших квадратах чорнозем підстилав суглинок.
У кв. XXXII простежено два шари пічини, відокремлені шаром землі. Верхній її
горизонт (на глибині 0,7- 0,8 м від поверхні) містив матеріали верхнього шару.
Нижній горизонт пічини розміщувався на перетині чорноземно-попелястого та
суглинисто-попелястого шарів (1,05 - 1,13 м, на південних квадратах до 1,5 м
від поверхні). З ним пов‘я­зані залишки назем­ного житла № 1 верхнього
горизонту середнього шару.
Нижній горизонт за креслениками та матеріалами у цьому квадраті займав середню
частину суглинисто-попелястого та верхню частину буро­го горілого шару, який
підстилав суглинисто-попелястий. В бурому горі­лому шарі автори розкопок
простежили коритоподібне заглиблення житла № 2. В цілому матеріали нижнього
горизонту серед­нього шару знай­дені на глибині 1,85 - 2,02 м.
Нижче йшов темний перевідкладений суглинок потужністю близько 0,5 м. Під ним на
глибині від 2,2 м досліджено нижній горілий горизонт та житло нижнього шару.
До кв. XLI та XXXII підходять кв. XXXIII, XLII. Структура ґрунтових та
культурних горизонтів у них досить подібна. В цих квад­ратах розташовані
фрагменти жител середнього шару. На кв. XXXIII, XLII потужність чорнозему, який
лежав на суглинку, також складала 1 м. На кв. 23, 24 кв. XXXIII суглинок
сильніше понижувався в бік вибалку, тому потужність чорнозему зростала до 1,5
м. В кв. 24 та 25 наявний чорно­земно-попелястий горизонт, там, де його немає,
чорнозем одразу ж підсти­лається суглинком. Матеріали верхнього горизонту
середнього шару у кв. XXXIII, XLII роз­ташовувалися на глибині 1 - 1,4 м у
суглинково- попелястому шарі. В цьому ж шарі простежено горизон