РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1 Характеристика досліджуваного контингенту
За всіма методиками обстежено 92 практично здорових студентів медичного та біологічного факультетів УжНУ віком від 17 до 23 років. На момент обстеження суб'єкти не пред'являли скарг на здоров'я, згідно амбулаторних карт не перебували на диспансерному обліку і належали до групи "практично здорових". При фізикальному обстеженні цих осіб патологічних змін виявлено не було. До обстеження не залучали осіб із спортивним розрядом та осіб, які регулярно займалися спортом. Перед обстеженням студентів опитували про самопочуття (наявність головного болю, запаморочення при переході у положення стоячи, фізичну стомленість), вживання медикаментів, алкоголю, кави за попередню добу з метою виключення таких осіб із дослідження.
2.2. Методика тетраполярної грудної диференціальної реографії
Реографія як неінвазивний метод дослідження системи кровообігу доступний для широкого практичного застосування. Практично безінерційна реєстрація змін об'єму крові, наявність характерних фаз в цих змінах, їх зв'язок з фазами серцевої діяльності обумовили широке застосування методу для діагностики серцево-судинних захворювань, в дослідженнях системного та органного кровообігу [125].
На сьогоднішній час реалізовані численні технічні модифікації методу реографії. Вони відрізняються методикою фіксації, формою і кількістю електродів та деякими іншими особливостями проведення дослідження в залежності від його завдань. Завдяки ряду вдосконалень реографічний метод може застосовуватися в кардіологічних та інших спеціалізованих клініках, в поліклінічних умовах, при масових епідеміологічних дослідженнях, в процесі проведення реабілітаційних заходів, для контролю за режимом тренувань спортсменів тощо [126].
Серед реографічних методів визначення систолічного об'єму найбільше розповсюдження отримав метод тетраполярної грудної реографії за Кубічеком в різних модифікаціях, зокрема за Ю.Т.Пушкарем та співавт. [127]. Деякі автори вважають за необхідне для підвищення точності результатів, що отримуються за методикою Кубічека, вводити поправочні коефіцієнти, які пов'язані з антропометричними особливостями будови грудної клітини обстежуваного, але практично у кожного з запропонованих корегуючих коефіцієнтів є свої переваги, обмеження та недоліки [128].
Аналізуючи дані, отримані при одночасному визначенні серцевого викиду методами термодилюції, розведення радіонуклідів і тетраполярної реокардіографії за Кубічек, Ю.Т.Пушкарь та співавт. [128] запропонували використовувати корегуючі коефіцієнти, які дають можливість скоректувати помилки при визначенні СО методом тетраполярної грудної реографії, що пов'язані з відмінностями об'ємів грудної клітини досліджуваних.
В даній роботі параметри центральної гемодинаміки (ЦГД) визначались методом тетраполярної грудної реографії за Kubicek в модифікації Ю.Т.Пушкаря [127]. Для реалізації методу в роботі використовували наступні прилади та матеріали: реоплетизмограф РПГ2-02, реєстратор з шириною запису 40-60 мм. (Н-338), електроди, що виготовлені з металевої обмотки кабелю і нашиті на еластичну стрічку, сантиметрову стрічку для вимірювання відстані між електродами.
Для визначення систолічного та хвилинного об'ємів крові проводилась калібровка масштабу запису; підготовка пацієнта і накладання електродів за стандартною тетраполярною схемою: на шию та на грудну клітку на рівні processus xiphoideus накладались парні електроди (рис. 2.1) (зовнішні несучі та внутрішні знімальні); вимірювалась відстань
Рис.2.1. Схема накладання електродів при тетраполярній грудній реографії.
між серединами знімальних електродів по передній поверхні грудної клітки та величина базового імпедансу, який детектувався за показом стрілочного індикатору на лицевій панелі приладу. Для підвищення точності визначення амплітуди реограми (А), періоду вигнання (Т) проводилось шляхом розрахунку середніх величин з 5 послідовних комплексів; визначався систолічний об'єм, ЧСС та хвилинний об'єм крові.
Систолічний об'єм вираховувався за формулою Kubicek:
СOК = S * l2 * A * T / Z2 (2.1)
S (Ом/см) - питомий опір крові, що приймався за константу, рівну 150;
l (см) - відстань між внутрішніми електродами;
А (відн. од.) - середня на протязі п'яти серцевих циклів амплітуда диференціальної реограми, віднесена до висоти калібровки;
Т (с) - період вигнання крові з лівого шлуночка;
Z (Ом) - значення імпедансу.
2.3. Методика визначення типу кровообігу
Класифікація людей за типами кровообігу дає можливість оцінити вклад судинного і серцевого компонентів у підтриманні системного артеріального тиску [129].
У роботі була використана власна [130, 131, 132] модифікація методики визначення типів кровообігу, яка ґрунтується на розробках М.І.Арінчина [14, 24] Велике значення для розробки даної методики мають також наукові дані М.М.Савіцького [133], який запропонував формулу для розрахунку показників належного хвилинного об'єму крові за показниками основного обміну:
Належний ХОК = Належний основний обмін / 422,
При розрахунку критеріїв типу гемодинаміки М.І.Арінчин [14] використав відносні показники індексу кровозабезпечення, периферичного опору, середнього гемодинамічного тиску. Виходячи з цих показників, критеріями середнього типу він вважає коливання індексу кровозабезпечення (ІК) та індексу загального периферичного опору (ІПО%) у межах 100+10% при нормальному артеріальному тиску. Відповідно при ІК>110 від належного ТК вважається серцевим, а при ІПО% >110% тип буде судинним. У своїй статті М.І.Арінчин [14] наводить номограму, за якою він пропонує визначати стан гемодинаміки. При співставленні даних номограми та додаткової таблиці, наведеної у статті, можна виявити невідповідність наведених у ній даних та схеми у зонах, які знаходяться на межі різних типів. Наприклад, якщо у пацієнта буде ІК=91% від належного та ІПО%=91%, то згідно т