РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ГЕОЛОГІЧНОЇ БУДОВИ ТА ГЕОТЕКТОНІЧНИЙ РОЗВИТОК ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ ДДР
2.1. Геолого - стратиграфічна характеристика, геотектонічний розвиток ДДР
Днiпровсько-Донецький рифтоген (за Гавришем В.К.), або одноiменна западина, розташований у пiвнiчно-схiднiй частинi України. Його геологiчна будова i геотектонiчний розвиток докладно описанi в численних роботах. ДДР Шахновський І.М відносить до пізньопалеозойських структур [61]. В границях рифтоутворення його розвиток проходив на плитному етапі розвитку, в девонський та нижньокам'яновугільний час. Середня частина прогину - поздньовізейський Дніпровський грабен чи рифт [55] є складовим елементом Прип'ятсько-Дніпровсько-Донецького авлакогена чи рифтогену. Тому коротко зупинимось на основних рисах будови i геотектонiчного розвитку, одержаних в процесi виконання сучасних дослiджень, що необхiдно для розумiння висновкiв. Досить складна геологічна будова регіону знайшла відображення на численних тектонічних схемах і картах. Так, В.К.Гавриш розглядає будову ДДР відповідно до етапів геотектонічного розвитку [28,55,59]. У геотектонічному розвитку ДДР, або однойменного рифтогену, відзначаються наступні стадії: середньодевонська платформна, пізньодевонська рифтова, турнейсько-раньовізейська рифтово-синеклізна, пізньовізейсько-раньопермська синеклізно-міогеосінклінальна, мезозойська платформено-синеклізна, кайнозойська платформна. Кожна з них обумовлювалася ендогенними геодинамічними процесами, переважно в астеносферному і коромантійному діапірах, зв'язаних дорифтовими архейсько-протерозойськими осьовими розломами.
Геодинамічні процеси в астеносферному шарі, що є потужним генератором тепла, рухливої магми і флюїдів, сприяли проникненню через ослаблені розломні зони, які розвивалися знизу нагору, надглибинних осьових розломів і утворенню під земною корою своєрідного глетчера, або коромантійного діапіру, вертикально-горизонтальне поширення якого в пластичному підкоровому субстраті привело до формування гіпотетично виділеного за геофізичними даними рифейського, а потім пізньодевонського рифту, заповненого вулканогенно-осадовими породами.
У залежності від розміру стискаючих геодинамічних процесів у цих діапірах відбувалося часткове накопичення средньодевонських платформних верхньодевонських рифтових, іноді діахронних турнейсько-нижньовізейских, рифтово-синеклізних і позньовізейсько-раньопермських синеклізних, а в південно-східній частині ДДР навіть міогеосинклінальних відкладів, але позбавлених, як правило, вулканогенних порід. Незначні пульсаційні стискаючі геодинамічні процеси в діапірах сприяли відокремленню мезозой-кайнозойського ДДР і накопиченню платформено-синеклізних мезозойських і платформних малопотужних кайнозойських відкладів.
Дорифтовий етап (ранньосинеклізний) характерний для середнього девону, рифтовий - для пізнього девону з характерними осадочно-вулканогенними утвореннями, значними змінами товщин, різкими формаційними переходами й амплітудою крайових порушень до 5км. Карбон-рання перм характеризується перехідним рифтово-синеклізним режимом: виположування структури спостерігається від нижніх до верхніх структурних поверхів осадового чохла. Починаючи з пізнього візе відзначається власне синеклізний етап розвитку ДДР, який розвивався до кінця ранньої пермі. Кожному етапу геотектонічного розвитку регіону відповідає свій набір формацій, представлених визначеними комплексами осадових порід, від середнього девону до антропогену включно. Осадові породи залягають на докембрійському (архейсько - протерозойському) кристалічному фундаменті, особливості будови якого значно впливають на вищезалягаючі комплекси як при безпосереднім контактуванні, так і за допомогою тектонічних процесів. Виходячи з цього важливим моментом є вивчення структури кристалічного фундаменту ДДР, а також у зв'язку з перспективами його нафтогазоносності.
Як відомо, Дніпровсько-Донецька западина виповнена потужною товщею осадових порід від середньодевонських до четвертинних включно. Для них характерні надто різноманітний літологічний склад і широкий набір фаціальних обстановок від відкрито морських (сіль, крейда) до лагунних і континентальних (вугілля, строкато-колірні породи). Для кожного вікового інтервалу складені схеми стратиграфічного розчленування, які базуються на багаточисельних палеонтологічних даних і відповідають вимогам стратиграфічного кодексу (Рис.2.1).
Відклади девону залягають з перервою і стратиграфічним неузгодженням на архейсько-протерозойському кристалічному фундаменті. Розріз починається з верхньої частини ейфельського ярусу і завершується озерсько-хованськими відкладами. За літологічними особливостями і послідовністю наверстування в розрізі девону чітко виділяють п`ять літологічних комплексів: підсольовий, нижній соленосний, міжсольовий, верхній соленосний та надсольовий. Виділені комплекси в ДДР, як і в Прип`ятському прогині, широко використовуються в практиці робіт при пошуках нафти і газу. Девонські відклади в ДДР представлені верхньою частиною середнього і верхнім відділами системи. Потужність їх змінюється від 2000-2500м до 4000-5000м в залежності від структурної позиції розрізу девону. Як правило, на бортах западини і на виступах фундаменту девонські відклади майже повністю розмиті в передкам`яновугільний час, або збереглися лише на окремих ділянках у вигляді останців незначної товщини.
Кам`яновугільні відклади залягають з регіональною перервою в осадконакопиченні різними своїми літолого-стратиграфічними підрозділами на різних підстилаючих комплексах девону і протерозою. При цьому найбільш повні в стратиграфічному відношенні розрізи приурочені до найбільш занурених зон западини. В ДДР виділені та фауністично обгрунтовані нижній, середній та верхній відділи кам`яновугільної системи. Вони в свою чергу діляться на яруси, мікрофауністичні горизонти, які зіставляються зі світами Донбасу. Нижній відділ. Нижньокам`яновугільні відклади на основі комплексних досліджень