РОЗДІЛ 2
Судові дебати в концепції сучасної судово-правової реформи
(по судових інстанціях)
2.1. Судові дебати в суді першої інстанції
Судові дебати в суді першої інстанції можуть бути ефективними тільки при дотриманні визначених умов. Однією з таких умов є суворе дотримання всіма учасниками кримінального процесу норм матеріального і процесуального права, досконала організація судового розгляду кримінальних справ в суді. Судові дебати, як і інші частини судового розгляду, підпорядковані визначеному порядку.
Так, ст. 318 Кримінально-процесуального кодексу України (стара редакція) встановлювала, що судові дебати складаються з промов: прокурора, громадського обвинувача, потерпілого (в певних випадках), а також цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників, захисника, громадського захисника і підсудного, якщо захисник в судовому засіданні участі не приймає.
Дещо інший порядок судових дебатів в кримінальному процесі Польщі. Так, відповідно до Р.46 ст.406 §1 КПК Польщі, судові дебати полягають у промовах: "публічного обвинувача, приватного обвинувача, цивільного позивача, захисника обвинуваченого і обвинуваченого" [ 93, с.346 ].
Згідно із ст. 371 проекту Кримінально-процесуального кодексу України, судові дебати полягають у промовах прокурора, потерпілого, його представника, позивача, відповідача, їх представників, захисника, законного представника підсудного, підсудного [91].
При визначенні порядку судових дебатів послідовно проходить той принцип, що спочатку проголошують промови, спрямовані проти підсудного, а потім на його користь. Таким чином, захисник і підсудний одержують можливість до проголошення захисної промови вислухати промову обвинувача і промову позивача та їх остаточний висновок по справі. А знаючи позицію обвинувача та позивача, захисник або підсудний можуть заперечити обвинувачу або позивачу в захисній промові. В результаті проведеного анкетування (56 суддів) 89, 2 % погоджуються з порядком судових дебатів, передбачених ст. 318 Кримінально-процесуального кодексу України.
С.А. Пашин вважає, що "здатність професійних учасників дебатів ефективно захищати свої інтереси невелика, так як вони не мають ні юридичної підготовки , ні досвіду виступів в суді, ні знання вимог, які пред'являються до судових актів" [ 171, с. 14 ].
Виступ прокурора з обвинувальною промовою є одним з найбільш відповідальних етапів підтримання державного обвинувачення в суді. Діюче кримінально-процесуальне законодавство не визначає структуру і зміст промови державного обвинувача. Структура промови, манера розташування матеріалу, аналіз доказів залежать від матеріалів справи і особистого досвіду державного обвинувача. Структура обвинувальної промови вироблена практикою. Для судової промови характерний поділ: вступ - основна частина - висновок. Як правило, зміст обвинувальної промови стаговлять такі розділи (елементи):
- вступ;
- виклад фактичних обставин справи;
- аналіз і оцінка доказів, зібраних і досліджених в ході судового слідства;
- юридичне обґрунтування кваліфікації злочину;
- характеристика особи підсудного та аналіз обставин, що пом'якшують та обтяжують його винність, а у справах про злочин проти особи - характеристика потерпілого;
- аналіз причин та умов, що сприяли вчиненню злочину та пропозиції щодо їх усунення;
- міркування щодо міри покарання;
- пропозиції щодо вирішення цивільного позову та інших питань, що мають значення при постановленні вироку;
- закінчення.
На думку В.І. Вернидубова, "на зміст та форму судової промови великий вплив мають характер і обсяг справи, особистість оратора, аудиторія" [39,с.126]. Ю.І. Крючко визначає такі чинники, які впливають на структуру, зміст і обсяг обвинувальної промови:
- вид скоєного злочину і число осіб, притягнених до кримінальної відповідальності;
- обсяг пред'явленого обвинувачення;
- характер наявних доказів та їх джерел;
- особа підсудного, позиція й активність захисту в справі [126, с.15].
Залежно від специфіки справи можна пропустити деякі розділи промови без шкоди для інтересів обвинувачення або ж об'єднати їх. Суттєвий вплив на зміст та форму промови можуть мати конкретна ситуація, склад судової аудиторії та інші обставини.
З метою належної реалізації конституційної функції прокуратури - підтримання державного обвинувачення в суді, Генеральний прокурор України 28.10.2002 р. видав наказ № 5 "Про організацію підтримання державного обвинувачення в суді, забезпечення його відповідності кримінальному та кримінально-процесуальному законодавству". Відповідного до даного наказу, державний обвинувач повинен "готуючись до судових дебатів, обов'язково складати письмові промови або їхні тези, в яких висловлювати суду свої міркування щодо обсягу обвинувачення, оцінки доказів, застосування кримінального закону, призначення покарання та вирішення судом інших питань, передбачених ст. 324 Кримінально-процесуального кодексу України, ставити перед судом питання про долучення тексту або тез промов до матеріалів справи" [ 162, с. 3 ].
Увага до виступу значною мірою залежить від того, як він розпочинається, як державний обвинувач зуміє встановити контакт зі складом суду, активізувати увагу суддів, психологічно підготувати їх до сприйняття інформації. Вступна частина визначається задумом промови і є основною для подальшого дослідження обставин справи, містить проблему, яку потрібно вирішити. В.В. Молдован вважає, що "вступ повинен зацікавити слухачів, привернути їхню увагу і підготувати до правильного сприйняття і розуміння сказаного. Чим менше шаблонності, тим більше уваги до такої промови. Закласти основу добрих стосунків із учасниками процесу, публікою в залі судового засідання - таке завдання має перед собою судовий ритор уже зі вступної частини" [ 147, с. 64 ].
Велику увагу у вступній частині судової промови приділяв П. Сергеіч. Він попереджав: "... якщо вступні фрази не досить вдалі за побудовою, якщо в них чути невпевненість орат
- Киев+380960830922