РОЗДІЛ 2
ЕКОНОМІКО - ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ЇХ ВІДТВОРЕННЯМ
2.1. Вплив приватизаційних процесів на стан відтворення та оцінку майна
Узагальнення підходів до обґрунтування та коментарів до ходу реформи в агропромисловому комплексі [83; 109; 135; 150; 154; 155; 170] дозволив нам виділити наступні етапи.
Перший етап (1991-1993 рр.) є переломним, оскільки ще зберігається адміністративне регулювання земельних відносин, успадковане від радянських часів, з одночасним формуванням національної законодавчої бази для проведення земельної реформи. Усі землі України, що були винятково державною власністю, з 15 березня 1991 р. проголошені об'єктом земельної реформи. Таким чином, був покладений початок демонополізації власності на землю, установлений порядок передачі громадянам України в приватну власність земельних ділянок для ведення особистих підсобних господарств (ОПГ). В ці роки відроджується фермерський рух, проводиться курс на лібералізацію ринків, у тому числі продовольчих, при надмірному втручанні державних органів (як у центрі, так і в регіонах) у виробничу діяльність агропідприємств [11; 14].
Другий етап (1994-1996 р.) обумовлений Указами Президента України по активізації земельної реформи, паюванню земель, переданих у колективну власність КСП [12]. Прискореними темпами проводяться роздержавлення і паювання земель. Працівники і пенсіонери всіх КСП одержали сертифікати на право приватної власності на земельну частку (пай). Новою Конституцією України гарантоване право власності на землю, що здобувається і реалізується громадянами, юридичними особами і державою. По міждержавних угодах в Україні починають діяти кілька технічних проектів приватизації землі і майна, а також структурної реорганізації КСП. Одночасно йде активний пошук ринкових основ державної регуляторної аграрної політики. Зменшуються номенклатура й обсяги продукції КСП, що звичайно закуповувалися по державному замовленню.
Третій етап (1997-1999 рр.) відзначений врегулюванням принципів оренди земельних ділянок, визначенням суб'єктів договорів оренди, наданням можливості здавати в оренду спільну земельну ділянку декількох осіб, що мають відповідні сертифікати. Реалізуються міри, спрямовані на посилення захисту прав власників земельних часток (паїв) і гарантування дотримання економічних інтересів і поліпшення соціального забезпечення селян-пенсіонерів, що були членами КСП. Однак ці міри були паліативними в плані здійснення селянами своєї правомочності по земельних і майнових паях. Спостерігається перехід агропідприємств зі стану системної кризи в депресивний стан [15; 28].
Четвертий (грудень 1999 р. - по дійсний час) обумовлений прийняттям грудневого Указу Президента України, що фактично визнав моделі реструктуризації КСП відпрацьованими за останні роки, у тому числі при участі технічних проектів. Реалізація заходів для його втілення в життя виявила недосконалість правового полю чи, зв'язаного з масовою трансформацією колективних господарств у формування ринкового типу. Протягом 2000 р. було розроблено (з обліком відомчих розпорядницьких документів центральних органів виконавчої влади) більш 30 нормативно-правових актів [1; 16-19; 21; 23; 31; 34; 38], у тому числі Земельний кодекс (нова редакція), законопроекти про угоди по земельній частці (паю), іпотеці, сплаті фіксованого податку знову створеними приватними формуваннями, списанню заборгованості по сплаті податків і зборів платників податків, соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню селян, що здають в оренду земельні частки (паї) і майно, також зайнятих у ЛПХ, про деякі заходи для поліпшення умов господарювання недержавних агропідприємств, про формування і функціонування аграрного ринку. З метою подолання негативних явищ на агропідприємствах України прийнято Закон [8], що визначає основні засади державної політики на період реформування сільського господарства протягом 2001-2004 років як пріоритетної галузі народного господарства.
Докладний аналіз організаційних форм господарювання на селі був проведений тому, що напрями їх еволюції значною мірою визначають шляхи розв'язання проблеми пошуку оптимальних джерел фінансування процесу відтворення основних засобів.
Перехід від державної власності до колективної був початковим етапом аграрної реформи. Основною складовою реформування став перехід від колективної форми власності до приватної. Головне завдання полягало в тому, щоб створити такі виробничі формування, які будуть життєдіяльні в ринковому середовищі.
В процесі реформування агропідприємств відбувається розукрупнення господарств, їх реструктуризація. Створилися умови для виходу власників із майновими і земельними паями для формування нових організаційно-правових форм господарювання.
Термін "реструктуризація" ввійшов у практику господарювання підприємств досить давно і був пов'язаний з юридичними аспектами організації визначеної процедури, а не з економічним змістом реформування. В широкому розумінні реструктуризація охоплює комплексну трансформацію усієї системи економічних взаємовідносин і механізму господарювання на мікро- і на макрорівні. Під терміном реструктуризація на мікрорівні слід розуміти, здійснення організаційно-економічних, правових або технічних заходів, спрямованих на зміну структури колективного агропідприємства, його управління, форм власності, організаційно-правової форми, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшення обсягів конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва, вдосконалення управління тощо.
Принципову схему реструктуризації агропідприємств наведено на рис.2.1.
Реорганізація колгоспів і приватизація землі здійснена відповідно до законів України "Про власність", "Про підприємства", "Про колективне
Рис. 2.1. Принципова схема реструктуризації агропідприємств
сільськогосподарське підприємство", "Про селянське (фермерське) господарство", "Про го