РОЗДІЛ 2.
ПРОБЛЕМА БАЗОВИХ ЦІННОСТЕЙ В СУЧАСНІЙ ФІЛОСОФІЇ ТА НАУЦІ
2.1. Аналіз сучасних науково - філософських дискусій про сутність цінностей
Серед основних понять аксіологічної теорії на першому плані стоїть поняття "цінність", які й досі є предметом жвавих дискусій. Домінуючим є погляд, що цінності - це предмети, явища та їх властивості, котрі задовольняють потреби людини. Цінність - це не річ, явище, взяте саме по собі, безвідносно до людини. Цінність - це речі, звернені до людини. В цьому значенні цінність не є сам предмет, цінність - це предмет в його взаємозв'язку з людиною, з точки зору його значимості для людини. Таке розуміння сутності цінності звертає увагу головним чином на властивість речей, явищ, процесів, ідей тощо виступати засобом задоволення потреб та інтересів людини, служити суспільному прогресу та всебічному розвитку особистості. Очевидно, що визначення цінностей через значимість надзвичайно продуктивно, оскільки дозволяє в теоретичному аналізі як би розгорнути цінність в площину її зв'язку з людиною.
Однак категорії "значимість" пощастило в марксистській філософії ще менше, ніж категорії "цінність". В "Філософській енциклопедії" можна виявити лише визначення "значення". При цьому спеціально зауважується, що філософія розглядає гносеологічний зміст поняття "значення" виразів природних та штучних мов, залишаючи поза увагою види значення виразів, котрі неістотні для теорії пізнання. (наприклад, значення виразів як прояві намірів, інтересів тощо) [156, с.181]. Але саме в останні роки значення якраз і стали цікавити аксіологію. Значення, що розуміються крізь призму інтересів, потреб, цілей та ідеалів і є значимість. Щоб розглянути цінність за допомогою відношення значимості, необхідно наголосити на тому моментові, що цінність - це соціальна форма буття явища, речі, предмету. Будь-який природній чи штучно створений предмет, явище, охоплені суспільними відносинами, втягнуті в людську діяльність, стають в той же час суспільним предметом, набуваючи соціального буття, де "знімається" їх природна визначеність. Таким чином, предмети, створені людиною та включені в суспільні відносини, постають як складні комплекси природних та соціальних характеристик, як єдність органічних властивостей та суспільних смислів, утилітарних та духовних значень, які розкриваються суб'єкту в різних формах матеріального та духовного освоєння. Як зауважував з цього приводу Мегрелідзе К. "... продукт не має, звичайно, власного, незалежного від людини смислу. Він набуває смисл та значення лише в дійсності, а по суті своїй відноситься до соціальної дійсності та складає її частину" [97, с.38].
Людину оточує світ "другої природи", культурна реальність, точніше людина живе в цій реальності та взаємодіє, вступає в відносини з вже олюдненими, освоєними речами, в яких втілюються здібності та потреби людей. Світ предметів, в якому живе людина, саме в силу факту його створеності, олюдненості має значимість або значення (в аксіологічному значенні) для людини, небайдужий їй, оскільки в ній вона бачить саму себе, все багатство творчої діяльності та людської сутності. Саме тому суспільний предмет, існуючи лише для людини, може бути включений в відносини значимості, тобто являти собою цінність. Отже, ціннісні властивості предмета, які мають значимість для людини, є соціальними. Цінність проявляється в відношенні значимості об'єкта (носія цінності) та людини (суб'єкта). При цьому необхідно зауважити, що "значиме відношення", зрозуміле в широкому смислі, більш універсально, існує взагалі в живій природі (наприклад, значення тих чи інших елементів природного середовища для діяльності тварин по орієнтуванню). Значимість одного явища для буття іншого є одним з істотних моментів універсальної взаємозалежності явищ. Ціннісні ж відносини - особлива група відносин значимості, яка реалізується лише в людському суспільстві та існує як соціальний феномен, який в силу вказаної властивості суспільного предмету, має особливу якість. Кожен суспільний предмет, об'єкт, котрий втягується в людську діяльність, може розглядатися як своєрідний "знак", який містить в собі соціальні зв'язки та упредметнені суспільні відносини. Дійсно, знак розглядається як матеріальний предмет (явище, подія), який виступає як представник деякого іншого предмету, властивості чи відношення, та використовується для здобуття, зберігання, переробки та передачі повідомлень (інформації, знання) [155, с.198]. В цьому смислі "знак" - "представник" соціальних зв'язків та відносин, упредметнених в об'єкті ціннісного відношення , "представник" всієї сукупної творчої діяльності людини, її цілей та прагнень, втілених в предметах другої природи. Відносно людини "знак" перетворюється для неї в "соціальну значимість", значимість, яка слугує основою цінності.
Відносини значимості виникають не лише в процесі суб'єкт - об'єктних відносин, коли людина оцінює предмети, явища, події з точки зору своїх потреб та інтересів. Ряд авторів, до яких ми приєднуємося, наголошують на міжсуб'єктній природі ціннісних феноменів. З цієї точки зору, цінності виражають найбільш загальні типи відносин між суб'єктами будь-якого рівня - від особистості до суспільства в цілому. Міжсуб'єктні відносини складаються стосовно об'єктів (явищ, фактів, процесів, подій природної та суспільної дійсності ), які в процесі оцінки набувають позитивну або негативну значимість. Таким чином, цінність виникає в результаті суб'єкт - об'єктних та міжсуб'єктних відносин та її основою служить значимість об'єкта, котрий виступає носієм цінності. Суть цих носіїв в тому, що вони являють собою "речові знаки неречових відносин". Отже, цінність має знакову природу, яка містить в собі певне значення та смисл.
В філософській літературі неоднозначно розв'язується питання про позитивні та негативні цінності. Більша група авторів (Василенко В. А., Дробницький О. Г., Мотрошилова Н. В , Гречаний В. В., Столович Л. Н., Дьомін М. В. тощо) вважають, що цінність - це позитивна або негативна значимі
- Киев+380960830922